Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №240/21291/26
Суддя: Канигіна Т.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/21291/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
09 листопада 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
08.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні позивачу в період з 28.12.2023 по 02.06.2025 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" позивачу за період з 28.12.2023 по 02.06.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-IХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-IХ на 01.01.2024, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 № 4059-1X на 01.01.2025, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 4695-IX на 01.01.2026, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних видів грошового забезпечення та премії, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Зважаючи на перебування у провадженні об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи № 240/401/26, у межах якої суд касаційної інстанції розглядає питання про застосування до спірних відносин положень Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, окремі положення якої визнані нечинними та скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили 18.06.2025, суд дійшов висновку про наявність підстав та доцільність зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 240/401/26.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зупинення провадження у справі, а тому вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що статтею 236 КАС України визначені підстави для зупинення провадження у справі, вичерпний перелік яких не містить жодних підстав для наявності у суду права чи обов`язку зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/29450/24 яке не розглядається у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Однак, приймаючи касаційну скаргу до розгляду у справі № 240/401/26 ухвалою від 06.05.2026, Верховним Судом не зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 236 КАС України визначені підстави для зупинення провадження у справі, як обов`язкові, так і факультативні.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання «суд має право» свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.
Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.
Однак сам по собі факт передачі іншої справи на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Суд повинен встановити, що правовідносини у справах є подібними, а правовий висновок, який має бути сформульований під час касаційного перегляду, матиме істотне значення для правильного вирішення спору.
Вирішуючи питання про зупинення провадження, суд повинен навести належне мотивування, зокрема зазначити, у чому саме полягає подібність правовідносин, яке питання права є спільним для обох справ, чому без очікування відповідного висновку касаційної інстанції існує ризик неоднакового застосування норм права та яким чином майбутній висновок може вплинути на вирішення конкретної справи.
Таким чином, застосування цієї норми вимагає не формального посилання на факт перебування іншої справи на розгляді палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, а здійснення судом оцінки доцільності зупинення провадження з огляду на принципи розумності строків судового розгляду, ефективності судового захисту та забезпечення єдності судової практики. Лише за наявності достатнього зв`язку між справами та реальної необхідності врахування майбутнього правового висновку таке процесуальне рішення відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.08.2026 у справі № 520/33165/25.
Так, досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26.
Предметом розгляду у справі № 240/401/26 є питання правомірності застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Мотивуючи необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.05.2026 зазначила, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2026 у справі № 240/401/26 підготовку справи до касаційного розгляду закінчено, а справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що правовідносини в межах справи № 240/21291/26 є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі № 240/401/26, зокрема в частині застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції з 29.01.2020 при здійсненні перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 18.06.2025, а відтак доводи скаржника стосовно того, що зміст позовних вимог не охоплюється предметом касаційного перегляду є необґрунтованими.
Щодо посилань на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, які на думку скаржника підлягають врахуванню при вирішенні даної справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.
Водночас, ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 справу № 240/401/26 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми ст.7 та ст.265 КАС України в частині застосування положень Постанови № 481 для обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, з якого, в тому числі, проводиться обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців.
Таким чином, Верховний Суд в ухвалі від 22.05.2026 констатував наявність різної судової практики з цього питання та передачу справи № 240/401/26 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки в межах даної справи № 240/21291/25 правовідносини є подібними до тих, які є предметом касаційного перегляду в справі № 240/401/26 (щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 при визначенні розміру грошового забезпечення військовослужбовців), правовий висновок, який буде сформовано об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 240/401/26, матиме визначальне значення для забезпечення єдності судової практики та однакового застосування норм матеріального права судами під час вирішення цієї справи.
В цьому контексті суд враховує, що згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним із способів практичного втілення вказаної конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1402-VIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п`ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи подібність правовідносин у даній справі та в адміністративній справі № 240/401/26, та беручи до уваги той факт, що формування відповідної правової позиції у справі № 240/401/26, яка переглядається об`єднаною палатою Верховного Суду, може вплинути на результати розгляду цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав та об`єктивних обставин для зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України - до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 240/401/26.
VІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийКанигіна Т.С.
СуддіСлободонюк М.В. Кузьмишин В.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua