Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №560/7854/26
Суддя: Канигіна Т.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/7854/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
05.05.2026 ОСОБА_1 звернувся в Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача стосовно внесення змін до електронної пенсійної справи позивача в режимі "макетної обробки", що полягають у:
а) заміні за допомогою параметра "значення з плав" автоматично розрахованих системою ІКІС ПФУ значень складових пенсійної виплати (зокрема: "Мінімальний розмір пенсії по ЗВС" зі значення 2030,70 грн, "Щомісячна доплата по пост. №713" зі значення 1823,30 грн, "Розмір пенсії з надбавками" зі значення 3 854,00 грн) на інші значення;
б) видаленні за допомогою параметра "Параметр 1" складових пенсійної виплати, зокрема "Компенсаційна виплата 70-ти річним" (код 5070) у розмірі 300,00 грн, яка є надбавкою для осіб, які досягли 70-річного віку, як таких, що здійснені без достатніх правових підстав на зменшення або видалення вказаних значень.
Зобов`язати відповідача:
2.1) скасувати всі зміни, внесені до ЕПС позивача в режимі "макетної обробки" за весь період з моменту поновлення (призначення) пенсії - з 01.02.2022, що полягають у:
а) заміні значень складових пенсійної виплати на інші значення за допомогою параметра "значення з плав";
б) видаленні складових пенсійної виплати за допомогою параметра "Параметр 1", та відновити попередні значення складових пенсійної виплати, що існували в ЕПС до проведення макетної обробки.
2) застосувати до позивача загальний порядок обчислення пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без "макетного" або іншого ручного втручання в ЕПС.
3) здійснити перерахунок пенсії позивача за весь період з моменту поновлення (призначення) пенсії - з 07.10.2009 - з використанням стандартних алгоритмів ІКІС ПФУ, та здійснити виплату нарахованої пенсії за вирахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили подати до суду:
а) звіт про виконання судового рішення;
б) витяг з модуля "Історія макетної обробки" ЕПС Позивача за весь період з 07.10.2009 по день подання звіту — для підтвердження того, що відновлення попередніх значень складових пенсійної виплати здійснено належним чином та що повторного протиправного втручання в ЕПС не допущено.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд першої інстанції встановив, що фактичними підставами нового позову є: застосування відповідачем механізму "макетної обробки" в ЕПС, ручне втручання в систему ІКІС ПФУ шляхом заміни чи видалення складових пенсійної виплати; як наслідок - нарахування пенсії у розмірі, меншому за законодавчо встановлений мінімум, без урахування надбавок, індексації та перерахунків.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме ці фактичні обставини вже були предметом дослідження та правової оцінки у справі №560/5480/25, де суд визнав бездіяльність відповідача щодо здійснення належного розрахунку пенсії протиправною та зобов`язав її усунути.
Новий позов містить вимоги про визнання протиправними конкретних дій в режимі "макетної обробки", скасувати зміни в ЕПС, застосувати стандартні алгоритми ІКІС ПФУ; здійснити перерахунок пенсії з 07.10.2009 з виплатою заборгованості та компенсацією. Усі ці вимоги охоплюються змістом рішення у справі №560/5480/25, яким вже зобов`язано відповідача скасувати позначку "Макетна обробка" та провести перерахунок і виплату пенсії за весь відповідний період з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.
Зміна формулювання позовних вимог у новому позові, зокрема, зазначення таких термінів як: "значення з плав", "Параметр 1", коди складових пенсійної виплати) не утворює нового предмета спору. Предмет спору визначається не словесним оформленням позовних вимог, а сукупністю фактичних обставин, на яких ці вимоги ґрунтуються. Отже, конкретизація протиправної поведінки у цьому випадку є лише уточненням вже оціненої судом обставини - застосування "макетної обробки", а не новою самостійною обставиною, що породжує окремий спір.
Рішенням у справі №560/916/20 встановлено обов`язок відповідача поновити виплату пенсії з 07.10.2009; рішенням у справі №560/306/24 усунуто перешкоди у вигляді незаконної позначки в пенсійній справі та повторної відмови у виплаті. Рішення у справі №560/5480/25 вирішило питання щодо правильності нарахування складових пенсійної виплати.
За висновком суду першої інстанції, новий позов не виходить за межі вирішених правовідносин, а лише відтворює ті самі вимоги з детальнішим технічним обґрунтуванням; позовні вимоги в сукупності у цій позовній заяві за своїм змістом і метою є не новим спором між сторонами, а спрямовані на усунення наслідків невиконання або неналежного виконання відповідачем рішень судів у справах №560/916/20, №560/306/24 та №560/5480/25.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження, а тому вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у зв`язку із системними порушеннями прав пенсіонерів, які виїхали за кордон (зокрема до Держави Ізраїль), що полягають у застосуванні відповідачем ручної "макетної обробки" електронних пенсійних справ, внаслідок чого занижується розмір пенсій і порушується порядок їх обчислення та виплати, 21.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про заборону проведення "макетної обробки" пенсійної справи позивача та витребування документів. У заяві окремо було зазначено вимогу не вносити будь-яких змін до електронної пенсійної справи в ручному режимі без попередньої письмової згоди пенсіонера. Однак у задоволенні заяви про заборону проведення "макетної обробки" пенсійної справи позивача було відмовлено.
Стаття 22 Конституції України забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав. Стаття 58 встановлює принцип необоротності дії закону в часі. Якщо автоматизована система ІКІС ПФУ вже розрахувала пенсію у певному розмірі відповідно до чинного законодавства, подальша заміна цих значень на менші є звуженням набутого права, що є конституційно неприпустимим
Отже, відповідач протиправно застосує до позивача інший порядок обчислення пенсії - через заміну значень складових пенсійної виплати на інші значення в режимі "макетної обробки" - у спосіб, не передбачений законодавством, що є прямою дискримінацією.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі передбачені частиною першою статті 170 КАС України, якою зокрема передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: 1)позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; 3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 1404-VIII).
Згідно із частиною першою статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Закону № 1404-VIII.
Згідно із положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
VI. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.
Наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.
Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
Так, із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що фактичними підставами позову є: застосування відповідачем механізму "макетної обробки" в ЕПС, ручне втручання в систему ІКІС ПФУ шляхом заміни чи видалення складових пенсійної виплати; як наслідок - нарахування пенсії в розмірі, меншому за законодавчо встановлений мінімум, без урахування надбавок, індексації та перерахунків.
Однак, відповідно до інформації комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" ці фактичні обставини вже були предметом дослідження та правової оцінки у справі №560/5480/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.02.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968210270553 від 01.10.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що полягає у нездійсненні необхідних заходів для належного розрахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з дати поновлення виплати пенсії - 07.10.2009 по теперішній час, відповідно до статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на підставі актуальної довідки про розмір грошового забезпечення, необхідної для перерахунку пенсії позивача, на момент її фактичної виплати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області здійснити необхідні заходи для належного розрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з дати поновлення виплати пенсії - 07.10.2009 року по теперішній час, відповідно до статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на "підставі актуальної довідки про розмір грошового забезпечення, на момент її фактичної виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", скасувати в пенсійній справі позначку "Макетна обробка" та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з дати поновлення виплати пенсії - 07.10.2009 по теперішній час, з врахуванням індексації, перерахунків, в розмірі на момент фактичної виплати, за винятком сплачених сум та з врахуванням компенсації втрати частини доходів та виплатити всі невиплачені суми пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, наявний в пенсійній справі ОСОБА_1 .
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Проте 05.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка є предметом розгляду у цій справі.
При цьому, як вищенаведено, новий позов містить вимоги про визнання протиправними конкретних дій відповідача, вчинених у режимі "макетної обробки", скасування змін в ЕПС, застосування стандартних алгоритмів ІКІС ПФУ, здійснення перерахунку пенсії з 07.10.2009 із виплатою заборгованості та компенсації.
Водночас, усі зазначені вимоги за своїм змістом охоплюються предметом правового регулювання та наслідками судового рішення у справі №560/5480/25, яким уже зобов`язано відповідача скасувати позначку "Макетна обробка", провести перерахунок і виплату пенсії за відповідний період з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміна формулювання позовних вимог у новому позові, зокрема використання таких термінів, як "значення з плав", "параметр 1", а також зазначення кодів складових пенсійної виплати, сама по собі не свідчить про виникнення нового предмета спору. Визначальним у цьому контексті є не словесне оформлення позовних вимог чи ступінь деталізації технічних аспектів їх обґрунтування, а зміст спірних правовідносин, фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, та правовий результат, якого прагне досягти позивач.
Отже, конкретизація протиправної поведінки відповідача в цьому випадку є уточненням обставин, пов`язаних із застосуванням режиму "макетної обробки", яким уже надано судову оцінку, а не посиланням на нові самостійні обставини, що утворюють окремий спір.
Протилежний підхід, за якого повторне формулювання тих самих за змістом вимог із використанням додаткової технічної термінології визнавалося б підставою для нового судового розгляду, не узгоджувався б із принципами правової визначеності та остаточності судового рішення.
Крім того, за позовами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ухвалено судові рішення у справах №560/916/20, №560/306/24 та №560/5480/25, якими послідовно вирішено питання щодо поновлення виплати пенсії, усунення перешкод у її виплаті та правильності нарахування її складових.
Так, у справі №560/916/20 встановлено обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 07.10.2009.
У справі №560/306/24 вирішено питання щодо усунення перешкод у виплаті пенсії, пов`язаних із незаконною позначкою в пенсійній справі та повторною відмовою у її виплаті.
У справі №560/5480/25 надано судову оцінку питанням, пов`язаним із правильністю нарахування складових пенсійної виплати ОСОБА_1 , та визначено обов`язки відповідача щодо усунення відповідних порушень.
Таким чином, зміст заявлених у цій справі вимог свідчить про те, що позивач фактично порушує питання щодо реалізації та належного виконання судових рішень, ухвалених у справах №560/916/20, №560/306/24 та №560/5480/25, а не щодо вирішення нового самостійного спору, який виник на підставі інших фактичних обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в їх сукупності за змістом і спрямованістю не утворюють нового самостійного спору між сторонами, а фактично спрямовані на усунення наслідків невиконання або неналежного виконання відповідачем судових рішень у зазначених справах.
Апеляційний суд зазначає, що питання як нарахування, так і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії ОСОБА_1 на виконання рішень судів у справах №560/916/20, №560/306/24 та №560/5480/25 перебуває в нерозривному зв`язку з предметами спорів в зазначених справах (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача) і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаних справах.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
За висновком Верховного Суду, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.
Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.
При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.
Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 у справі № 826/17587/18, від 28.03.2023 у справі № 420/7631/22, від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25 та від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26.
За таких обставин, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у справі № 560/7854/26 стосуються саме порядку виконання судових рішень в інших справах, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
ГоловуючийКанигіна Т.С.
СуддіСлободонюк М.В. Кузьмишин В.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua