Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №240/26823/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №240/26823/25

Суддя: Слободонюк М.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26823/25

Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону № 230/96-ВР, починаючи з 19.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці відповідно до зазначених положень законодавства в розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, починаючи з 19.03.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

У квітні 2026 року позивачка звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року заяву задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати протягом тридцяти днів із дня отримання копії ухвали звіт про виконання судового рішення.

На виконання зазначеної ухвали відповідач подав звіт, у якому повідомив про здійснення перерахунку пенсії позивачки на виконання судового рішення та нарахування заборгованості за попередній період в сумі 127 914,92 грн.

Водночас відповідач зазначив, що виплата нарахованої заборгованості не проведена у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування. Виплату коштів буде здійснено після доведення Пенсійним фондом України відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання судового рішення у справі № 240/26823/25 прийнято.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у прийнятті звіту, накладення штрафу на керівника відповідача і встановлення нового строку для подання звіту.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення фактично не виконано в повному обсязі, оскільки відповідач здійснив лише перерахунок пенсії, однак належні до виплати кошти позивачці не виплатив. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам та передчасно прийняв звіт відповідача.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки у визначеному судовим рішенням розмірі та нарахував відповідну заборгованість. При цьому суд врахував, що виплата заборгованості за судовими рішеннями здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах відповідних бюджетних асигнувань, виділення яких не залежить від волі територіального органу Пенсійного фонду України.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у межах наданих повноважень вжито заходів щодо виконання судового рішення, а тому поданий звіт підлягає прийняттю.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з наведеними висновками та вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та інших визначених цією нормою осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, визначений статтями 382, 382-1 - 382-3 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

За приписами частини другої цієї статті суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Отже, вирішуючи питання про прийняття звіту, суд має оцінити не лише фактичний стан виконання судового рішення, а й обставини, які перешкоджають його виконанню, та достатність заходів, ужитих суб`єктом владних повноважень для забезпечення виконання покладених на нього обов`язків.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, починаючи з 19 березня 2025 року.

В результаті перерахунку розмір пенсії становить:

- з 19.03.2025 - 14336,82 грн., в тому числі 14166,00- розмір пенсії на виконання рішення №240/26823/25 (2361,00грн.х6);

- з 01.01.2026 - 15740,82 грн., в тому числі 15570,00 - розмір пенсії на виконання рішення №26823/25 (2595,00 грн. х6).

За результатами перерахунку визначено заборгованість із пенсійних виплат у сумі 127 914,92 грн, яка на момент розгляду звіту залишалася невиплаченою.

Причиною невиплати зазначеної заборгованості відповідач вказав відсутність бюджетних асигнувань, необхідних для проведення відповідних виплат.

Оцінюючи наведені обставини, колегія суддів ураховує особливості правового регулювання фінансування пенсійних виплат, нарахованих на виконання судових рішень.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень належать до порушень бюджетного законодавства.

Таким чином, здійснення видатків на виплату пенсійної заборгованості за судовими рішеннями має відбуватися з дотриманням установленого бюджетним законодавством порядку фінансування таких виплат.

При цьому територіальні органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати обсяги бюджетних асигнувань, необхідних для погашення заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень.

Особливості фінансування відповідних виплат наразі визначені також Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року № 157, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046.

Зазначеним нормативним регулюванням передбачено централізований розподіл бюджетних коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, та погашення відповідної заборгованості в межах виділених бюджетних асигнувань.

Отже, фактична виплата нарахованої на виконання судового рішення заборгованості залежить від надходження коштів, передбачених для таких цілей, а територіальний орган Пенсійного фонду України не має можливості самостійно забезпечити відповідне фінансування поза встановленим законодавством механізмом.

Аналогічний за змістом підхід щодо необхідності врахування бюджетних обмежень під час здійснення пенсійних виплат за судовими рішеннями викладено Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 560/16807/21.

У цій постанові Верховний Суд, зокрема, звернув увагу на те, що територіальний орган Пенсійного фонду України зобов`язаний дотримуватися вимог бюджетного законодавства, а виплата заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень, здійснюється за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиплата відповідачем нарахованої позивачці заборгованості за встановлених у цій справі обставин зумовлена особливостями бюджетного фінансування, а не відмовою пенсійного органу від виконання судового рішення.

При цьому відповідачем здійснено перерахунок пенсії у визначеному судом розмірі, встановлено суму заборгованості, а судове рішення обліковується у відповідній інформаційній системі Пенсійного фонду України.

Зазначені обставини свідчать про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання судового рішення, та наявність об`єктивних обставин, які ускладнюють його виконання в частині фактичної виплати заборгованості.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про помилковість прийняття судом першої інстанції поданого відповідачем звіту.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що прийняття звіту про виконання судового рішення не є тотожним встановленню факту його повного виконання.

Здійснення перерахунку пенсії та визначення суми заборгованості становлять лише частину покладених на відповідача судовим рішенням обов`язків, оскільки останнім також передбачено здійснення відповідних пенсійних виплат.

Відсутність бюджетного фінансування, хоча й може становити об`єктивну перешкоду для своєчасної виплати нарахованих коштів, не припиняє обов`язку відповідача щодо повного виконання судового рішення.

Так, частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, наведена норма прямо передбачає можливість прийняття звіту про часткове виконання судового рішення з одночасним продовженням судового контролю шляхом установлення нового строку для подання звіту.

При цьому встановлення такого строку є обов`язковим процесуальним наслідком прийняття звіту за умови, що судове рішення залишається виконаним не в повному обсязі.

У цій справі суд першої інстанції, прийнявши звіт відповідача, водночас установив, що нарахована позивачці заборгованість у сумі 127 914,92 грн фактично не виплачена.

Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали судове рішення в частині виплати перерахованих сум пенсії залишалося невиконаним.

За таких обставин суд першої інстанції, приймаючи звіт, повинен був одночасно встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення, як це передбачено частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України.

Однак зазначених вимог процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки та становити не менше десяти календарних днів із дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали і не перевищувати трьох місяців.

Враховуючи характер невиконаної частини судового рішення, необхідність дотримання встановленого законодавством механізму бюджетного фінансування відповідних виплат, колегія суддів вважає обґрунтованим встановлення відповідачу нового строку для подання звіту тривалістю три місяці з дня отримання копії цієї постанови.

Такий строк дозволить відповідачу вжити подальших заходів для забезпечення виконання судового рішення та надати суду інформацію про результати їх здійснення, а також забезпечить продовження судового контролю за виконанням рішення.

Звіт про подальше виконання судового рішення підлягає поданню до Житомирського окружного адміністративного суду як суду, що ухвалив рішення, виконання якого перебуває під судовим контролем.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність накладення штрафу на керівника відповідача колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у визначеному цією нормою розмірі.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено можливість зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати, зокрема у справах щодо здійснення пенсійних та соціальних виплат, за наявності доказів відсутності бюджетних асигнувань і вжиття керівником усіх необхідних заходів для їх встановлення.

У постанові від 09 вересня 2026 року у справі № 420/31439/24 Верховний Суд наголосив на необхідності розмежування питання прийняття звіту про виконання судового рішення та питання застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень.

При цьому Верховний Суд зазначив, що застосування штрафу не може ґрунтуватися виключно на факті неповного виконання судового рішення, а потребує оцінки конкретних дій чи бездіяльності керівника, обсягу його повноважень, об`єктивної можливості забезпечити виконання рішення, а також достатності та вичерпності вжитих заходів.

У контексті наведеного колегія суддів враховує, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачки, визначено суму заборгованості, а її невиплата пов`язана з відсутністю відповідного бюджетного фінансування, виділення якого не належить до самостійних повноважень територіального органу Пенсійного фонду України.

Зазначені обставини не дають підстав ототожнювати неповне виконання судового рішення з ухиленням керівника відповідача від його виконання.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та ін., невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, оскільки колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту, передбачені частиною третьою статті 382-3 КАС України підстави для накладення штрафу на керівника боржника відсутні.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що порушення судом першої інстанції строку розгляду звіту та врахування додаткових пояснень відповідача від 04.09.2026 призвели до неправильного вирішення питання про його прийняття, адже залежність виплати заборгованості з пенсійних виплат від відповідного бюджетного фінансування обумовлена положеннями бюджетного законодавства та не виникла внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046. Відтак наведені апелянтом обставини не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту.

Водночас неповне виконання судового рішення зумовлює необхідність продовження судового контролю шляхом установлення нового строку для подання звіту відповідно до частини одинадцятої статті 382-3 КАС України.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про прийняття звіту відповідача, проте не застосував положення частини одинадцятої статті 382-3 КАС України та не встановив нового строку для подання звіту, незважаючи на неповне виконання судового рішення.

Зазначене порушення норм процесуального права є підставою для зміни оскаржуваної ухвали шляхом доповнення її мотивувальної та резолютивної частини положенням про встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 382-1, 382-3 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі № 240/26823/25 змінити.

Доповнити мотивувальну частину ухвали висновками, викладеними у мотивувальній частині цієї постанови, щодо необхідності встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Доповнити резолютивну частину ухвали абзацом такого змісту:

"Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області новий строк для подання до Житомирського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 240/26823/25 - три місяці з дня отримання копії цієї постанови".

В іншій частині ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКанигіна Т.С. Кузьмишин В.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua