Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №461/7355/23
Суддя: Ванівський О. М.
Справа № 461/7355/23 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І.
Провадження № 22-ц/811/1341/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого : Ванівського О.М.,
суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,
секретаря: Костюк С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов`язання до вчинення дій, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, треті особи приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов`язання до вчинення дій
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що він є членом агроспілки «Нива» (АС «Нива»), яка зареєстрована на підставі розпорядження Пустомитівської районної ради народних депутатів від 18.04.1995 року. АС «Нива» є правонаступником держгоспу «Нива» (раніше — радгоспу «Жовтневий»), реорганізованого у колективне сільськогосподарське підприємство відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Позивач зазначав, що відповідно до статті 7 вказаного Закону майно підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. Нерухоме майно, зокрема будівлі, раніше належало державі та було передане АС «Нива». На підставі звернення голови АС «Нива» виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради прийнято рішення №25 від 12.04.2000 року про присвоєння адрес будівлям, які належали АС «Нива». Разом з тим, як зазначав позивач, 26.12.2002 року виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради прийнято рішення №115 «Про оформлення права власності», яким оформлено право власності на ряд об`єктів нерухомого майна (зокрема склади, автогараж, їдальню, операторську АЗС, корівники та інші будівлі) за громадянином ОСОБА_2 , у тому числі частково на майно, якому раніше було присвоєно адреси рішенням №25. Позивач вказує, що зазначене рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 від 26.12.2002 року, у якій останній просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації без зазначення адрес об`єктів та без належного підтвердження свого права на таке майно. Крім того, позивач зазначав, що ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), однак, на думку позивача, це не надавало йому права набувати у власність спірні об`єкти нерухомого майна. На підставі рішення №115 Львівським ОКП «БТІ та ЕО» було оформлено відповідні свідоцтва про право власності. У подальшому, як зазначав позивач, 21.02.2003 року ОСОБА_2 відчужив частину нерухомого майна за договорами купівлі-продажу третій особі без зазначення площ земельних ділянок, на яких розташоване майно. Також окремі об`єкти нерухомості були зареєстровані у встановленому порядку. Позивач вважає, що прийняттям рішення №115 порушено вимоги Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», зокрема статті 5, 7, 9 та 26, що гарантують права підприємства та його членів на майно пайового фонду, у зв`язку з чим просить захистити право АС «Нива» на відповідне майно. У зв`язку із вищенаведеним, просить позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: приватна агрофірма «Нива», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівське ОКП «БТІ та ЕО», АС «Нива» про визнання недійними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов`язання до вчинення дій , – відмовлено.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню.
Окликається на те, що суд першої інстанції в судовому засіданні та в тексті рішення зазначив як представника Львівської міської ради особу — Цапа П.М., однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують повноваження Цапа П.М. на представництво інтересів Львівської міської ради у цій справі. Крім того, стверджує, що відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) та підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, інтереси органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах можуть представляти виключно прокурор або адвокат, або ж уповноважена особа в порядку самопредставництва (згідно з чіткими вимогами закону та положеннями про орган).
Вважає, що допуск судом до участі у справі особи без належних повноважень є грубим порушенням норм процесуального права (ст. 263, 265 ЦПК України) та Конституції України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Також покликається на те, що суд у своєму рішенні не спростував жодного з посилань Позивача на законодавчі акти.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам.
Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зняття з реєстрації, та зобов`язання до вчинення дій, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваним рішенням, а також підстави для визнання недійсними рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що згідно рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про оформлення права власності на: 1. склад з прибудовою по АДРЕСА_1 ; 2. автогараж по АДРЕСА_2 ; 3. їдальня по АДРЕСА_3 ; 4. операторська АЗС на 300 заправок по АДРЕСА_4 ; 5. склад будівельних матеріалів по АДРЕСА_4 ; 6. приміщення пилорами з прохідною по АДРЕСА_4 ; 7. корівник 4-ох рядний по АДРЕСА_5 ; 8. корівник 2-ох рядний по АДРЕСА_6 за гр. ОСОБА_2 вирішено доручити Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки: 1.1 оформити право власності та видати Свідоцтво про право власності гр. ОСОБА_2 на 1. склад з прибудовою по АДРЕСА_1 ; 2. автогараж по АДРЕСА_2 ; 3. їдальня по АДРЕСА_3 ; 4. операторська АЗС на 300 заправок по АДРЕСА_4 ; 5. склад будівельних матеріалів по АДРЕСА_4 ; 6. примішення пилорами з прохідною по АДРЕСА_4 ; 7. корівник 4-ох рядний по АДРЕСА_5 ; 8. корівник 2-ох рядний по АДРЕСА_6 ; 1.2 провести державну реєстрацію об`єктів, вказаних в п. 1.1.
До матеріалів справи долучено також копії свідоцтва про право власності на пилораму з прохідною від 31.01.2003 року серії НОМЕР_1 , виданого Львівським обласним державним комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про те, що виконком Лисиничівської сільської ради народних депутатів посвідчено, що в цілому пилорама з прохідною, яка розташована АДРЕСА_4 дійсно належить ОСОБА_2 за правом власності та копію свідоцтва про право власності на операторську АЗС від 31.01.2003 року серії НОМЕР_2 , виданого Львівським обласним державним комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про те, що виконком Лисиничівської сільської ради народних депутатів посвідчено, що в цілому операторська АЗС, яка розташована АДРЕСА_4 дійсно належить ОСОБА_2 , вказані свідоцтва видані на підставі рішення № 115 від 26.12.2002 року виконкому комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Також до матеріалів справи ОСОБА_3 , залученим до участі у справі як третьою особою, на підтвердження свої доводів, викладених у запереченнях, поданих на адресу суду 12.06.2024 року долучено копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , індексний номер 21453009 від 11.05.2014 року, відповідно до якого об`єкт нерухомого майна: будівля, гаражно-складські приміщення (літ В-1) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 627,1 кв. м. належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а також копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , індексний номер 21452896 від 11.05.2014 року, відповідно до якого об`єкт нерухомого майна: будівля, адміністративний корпус (літ Д-1) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 56,6 кв. м. належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Разом з тим, відповідно до Договорів купівлі-продажу будівлі від 21.02.2003 року, посвідчених приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 309, та відповідно за № 317, будівлю приміщення операторської АЗС, нежитловою загальною площею 13.3 кв.м, цегляну, що знаходиться в АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 (продавець) відчужив ОСОБА_3 за 99 428,00 грн., а також будівлю (приміщення пилорами Г – «1», пл. 117,3 з прохідною Б пл. 8,5), нежитловою загальною площею 125,8 кв.м., цегляну, що знаходиться в АДРЕСА_4 , з підвалом відчужив ОСОБА_3 за 14 060,00 грн.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1117985 від 29.07.2003 року, серії ВАА № 106156, реєстраційний номер: 2057455, приміщення операторської АЗС загальною площею 13.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі вищевказаного договору купівлі – продажу № 309 від 21.02.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я.
Лисиничівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, в особі сільського голови Мельника М. О. (продавець), та ОСОБА_3 (покупець) уклали 29.01.2008 року Договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Шараварою О. Р. та зареєстровано в реєстрі за № 61, відповідно якого продавець на підставі рішення XI-Ї сесії п?ятого демократичного скликання Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за № 11-385 від 2 січня 2008 року продає за плату, а Покупець приймає у власність і оплачує вартість земельно ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,6639 га, згідно кадастрового плану, погодженого Пустомитівським відділом земельних ресурсів. та Довідки про кількісні і якісні характеристики земельної ділянки № НОМЕР_5 , виданої Управлінням земельних ресурсів Пустомитівському районі 23.01.08 року, кадастровий номер земельної ділянки 4623683800:01:002:0004. Відповідно до п. 2.2 Договору Ціна продажу 215 236,38 грн.
Як вбачається із копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 792695, виданого 24.12.2008 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області – ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки від 29.01.2008 року ВКС № 004051, реєстр. № 61, що такий є власником земельної ділянки площею 0,6639 га, у межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_4 , цільове призначення якої: для обслуговування гаражно-складських приміщень.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 158352306 від 04.03.2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1778385246236, земельна ділянка, кадастровий номер: 4623683800:01:002:0004, площею 0,6639 га, місце розташування якої: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ № 792695, виданого 24.12.2008 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45798120,від 04.03.2019 14:49:17, Живко Михайло Олександрович, Солонківська сільська рада Пустомитівського району, Львівська обл.
Рішенням № 11-385 від 22.01.2008 року Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області одинадцятої сесії п`ятого демократичного скликання ради «Про затвердження експертної оцінки та викупу земельної ділянки площею 0, 6639 га по АДРЕСА_4 » вирішено затвердити експертну оцінку земельної ділянки площею 0, 6639 га в АДРЕСА_4 в сумі 215 236,38 грн.; дати дозвіл СПДФО ОСОБА_3 на викуп орендованої земельної ділянки площею 0,6639 га для обслуговування гаражно-складських приміщень в АДРЕСА_4 ; СПДФО ОСОБА_3 провести оплату за викуп земельної ділянки в місячний термін з дня прийняття даного рішення на розрахунковий рахунок; доручити виконкому сільської ради разом з ОСОБА_3 підготувати договір щодо залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лисиничі та подати його на затвердження черговою сесією сільської ради.
Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 27.12.2007 року № 2009, замовником державної експертизи виступив підприємець ОСОБА_3 , який здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 23.09.2003 року. Вказаним висновком встановлено, що на державну експертизу подано звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Розробником документації є ПП «РІК», яке діяло на підставі відповідної ліцензії. З матеріалів експертизи вбачається, що земельна ділянка площею 0,6639 га перебувала в оренді у ОСОБА_3 для обслуговування гаражно-складських приміщень. На момент проведення оцінки на ділянці розташовані будівлі, що належать замовнику на праві власності, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності від 29.07.2003 року. За результатами аналізу місця розташування, інженерної інфраструктури, економічної ситуації на ринку нерухомості та інших факторів, експертами визначено ринкову вартість земельної ділянки станом на 09.11.2007 року у розмірі 215 236,38 грн, що становить 32,42 грн за 1 кв.м. У висновку зазначено, що подана документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає позитивній оцінці за умови усунення зауваження, а саме — долучення договору оренди земельної ділянки.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до довіреності від 25.01.2008 року, виданої Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 був уповноважений, зокрема отримувати витяги з реєстру про державну реєстрацію юридичної особи.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування; визнання недійсними свідоцтв про право власності; зобов`язання зняти з реєстрації; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Абзацом 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
З метою врегулювання відносин власності щодо об?єктів нерухомого майна територіальних громад, що увійшли до складу Львівської міської територіальної громади, керуючись ст. 144 Конституції України, ст. 12, 122 Земельного кодексу України, ст. ст. 104-108 Цивільного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", розділом ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" ст. ст. 26,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області", ухвалою міської ради від 29.12.2020 № 6 "Про функціонування Львівської міської територіальної громади"
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р. на виконання ст. 7-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеної постанови передбачає утворення Львівської територіальної громади до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новоствореної територіальної громади визначено місто Львів.
06.12.2020 набув чинності прийнятий 17.11.2020 Верховною Радою України Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-IX. Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, вказаним Законом передбачено, у розділі V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: - у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади); сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту; не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов?язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом України «Про місцеве самоврядування».
Ч.ч. 1, 8 ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 №795-IX на 25 жовтня 2020 року було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.
Як вказує сторона відповідача, та не заперечується сторонами, 29.11.2020 року відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради. 3 огляду на зазначене, з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Рясне-Руської сільської ради. Слідуючи із норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій», правонаступником прав та обов`язків Лисиничівської сільської ради стала Львівська міська рада.
Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов?язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Ухвалою №7 від 29.12.2020 Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради. 29.11.2020 року повноваження Лисиничівської селищної ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.
Згідно ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, виконавчими цього закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад відповідно до ч.1 ст.11 цього ж Закону є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов?язковими до виконання на відповідній території. Права місцевого самоврядування згідно ст.145 Конституції України захищаються в судовому порядку.
Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», на який посилається позивач, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.
Частиною 1 ст. 1 Закону передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.
За приписами ст. 4 Закону підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов`язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.
Статтею 5 Закону передбачено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції детально проаналізував норми ЦК України та Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та вірно відмовив в задоволенні позову, у звязку з відсутністю порушеного права саме позивача.
ОСОБА_1 не довів ні свого чинного членства в АС «Нива» (не надав статут), ні розміру паю, ні повноважень представляти інтереси самої агроспілки.
Статут АС «Нива» колективного сільськогосподарського підприємства (агроспілки) є основним установчим документом, який визначає: правовий статус підприємства; склад і повноваження його органів управління; порядок формування та розпорядження майном (у тому числі пайовим фондом); права та обов`язки членів; порядок представництва інтересів підприємства; умови реорганізації або ліквідації.
Відповідно до ст. 9 Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Згідно приписів ст. 26 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених законами України. Державні органи і посадові особи можуть втручатися у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законами України. Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний доход), завдані підприємству в результаті виконання вказівок державних або інших органів чи посадових осіб, які порушили права підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо підприємства, підлягають відшкодуванню цими органами за їх рахунок. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням про утворення приватизаційної комісії Лисиничівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 05.11.1996 року в с. Лисиничі «Про утворення приватизаційної комісії» на виконання Програми приватизації майна і землі в АПК Львівської області, затвердженої Ухвалою ХІV-о1 сесії першого демократичного скликання Львівської обласної Ради народних депутатів від 01.02.1993 року № 277 Лисиничівська (сільська) Рада народних депутатів, вирішено утворити приватизаційну комісію Лисиничівської сіль/Ради з роздержавлення приватизації землі агроспілки «Нива» в складі п`яти чоловік: ОСОБА_1 – голови комісії, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Козак І. М., Тивонюк М. І.
Згідно розпорядження Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області «Про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності» проведено державну перереєстрацію статуту держгоспу «Нива» в агроспілку «Нива».
Головою АС «Нива» Данчишином Й. А. було подано заяву за вих. № 124 від 2000 року адресовану сільському голові Лисиничівської сільської ради народних депутатів Мікулі О. Р., в якому останній просить присвоїти номери будівель, які належать агроспілці.
Відповідно до рішення № 25 від 12.04.2000 року, виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про присвоєння номерів будівель, які належать АС «Нива», за підписом сільського голови О Мікули, виконком сільської ради вирішив: присвоїти номери будівель, які належать АС «Нива», відповідно : їдальня с. Лисиничі – вул. Пасічна № 2, сараї до їдальні АДРЕСА_7 , склад збуту овочів АДРЕСА_2 , тракторний стан в АДРЕСА_8 , критий склад АДРЕСА_9 , цех-майстерня АДРЕСА_1 , столярна майстерня АДРЕСА_1 , центральна контора АДРЕСА_10 , в тому числі стара – Шевченка № 2а, центральний склад з прибудовою – АДРЕСА_11 , автогараж АДРЕСА_12 , корівник арочний в АДРЕСА_13 , пункт штучного запліднення – АДРЕСА_14 , житловий будинок с. Підбірці нове буд-во – АДРЕСА_15 .
Із виписки з протоколу № 2 Загальних зборів співвласників майна агроспілки «Нива» Пустомитівського району Львівської області від 01.12.2002 року, за підписом голови зборів Скопика В., секретаря зборів Марценюка В., голови Лисиничівської сільської ради Бахіра І. вбачається, що були присутні 55 пайовиків, кількістю голосів 860, з них по дорученню 834, результати голосування: за – 860, проти та утримався – 0, та було вирішено затвердити перелік майна для виділення в натурі групі пайовиків, які бажають отримати майно в натурі, для подальшого відчуження ОСОБА_2 згідно додатку № 7.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛВ № ХІІ 181959 від 03.01.2003 року, виданого ОСОБА_2 . Лисиничівською сільською радою, який має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ «Нива» с. Лисиничі, Пустомитівського району Львівської області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 12.07.2001 року, загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.01.2001 року становить 3 224 400 грн., частка ОСОБА_2 визначена в розмірі 414 046, 66 грн.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Необхідність визнання недійсним рішення № 115 від 26.12.2002 року Виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про оформлення права власності та виданих за наслідками прийняття указаного рішення правоустановчих документів, а також скасування проведеної на підставі цих документів державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна, які відповідно останній відчужив ОСОБА_3 , які залучені до участі у справі як треті особи, позивач обґрунтовував порушенням своїх прав як члена АС «Нива».
Разом з тим, як вже зазначалось вище, з виписки з протоколу № 2 Загальних зборів співвласників майна агроспілки «Нива» Пустомитівського району Львівської області від 01.12.2002 року, за підписом голови зборів ОСОБА_6 , секретаря зборів Марценюка В., голови Лисиничівської сільської ради Бахіра І. вбачається, що були присутні 55 пайовиків, кількістю голосів 860, з них по дорученню 834, результати голосування: за – 860, проти та утримався – 0, та було вирішено затвердити перелік майна для виділення в натурі групі пайовиків, які бажають отримати майно в натурі, для подальшого відчуження ОСОБА_2 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем у позовній заяві та під час судового розгляду не зазначено, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес порушено оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Лисиничівської сільської ради №115 від 26.12.2002 року. Посилання позивача на його членство в АС «Нива» саме по собі не є достатнім для висновку про порушення його індивідуальних прав, оскільки, відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», суб`єктом права власності на майно є підприємство як юридична особа, а члени підприємства набувають право на частку майна лише у випадку виходу з підприємства або в інших передбачених законом і статутом випадках. При цьому позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів: свого членства в АС «Нива» у встановленому порядку (відповідно до статуту) станом на момент розгляду вказаної справи; розміру свого пайового внеску; факту порушення саме його частки у пайовому фонді; наявності у нього права вимоги щодо спірного майна. Позивачем не зазначено та не доведено, чи приймалося рішення загальних зборів від 01.12.2002 року за його участі, чи він був належним чином повідомлений про такі збори, чи оскаржував їх результати у встановленому законом порядку.
Фактично заявлені позовні вимоги спрямовані на захист прав агроспілки «Нива» як юридичної особи, яка не є позивачем у даній справі, тоді як позивач не довів наявності у нього повноважень діяти в інтересах цієї юридичної особи.
Виділення майна в натурі для подальшого відчуження ОСОБА_2 відбулося на підставі рішення загальних зборів співвласників майна АС «Нива» від 01.12.2002 року. Позивач це рішення зборів не оскаржував. За відсутності доказів порушення особистих прав позивача суд правомірно відмовив у позові з підстав його необґрунтованості.
Безпідставними є доводи апелянта на те, що Цап П.М. не мав права представляти інтереси Львівської міської ради без статусу адвоката та за відсутності довіреності, оскільки відповідно до частини 4 статті 58 ЦПК України, орган місцевого самоврядування бере участь у справі через свого керівника або іншу уповноважену особу відповідно до закону, статуту, положення чи трудового договору (самопредставництво).
Пункт 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та п. 18 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, на які посилається скаржник, стосуються представництва інтересів через представника за довіреністю, але не обмежують інститут самопредставництва юридичної особи.
Суд першої інстанції встановив та перевірив за актуальними витягами з ЄДРПОУ, що ОСОБА_7 внесений до реєстру як особа, яка має право вчиняти дії від імені Львівської міської ради без окремого доручення (самопредставництво). Ця позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанова від 28.12.2022 у справі № 826/23910/15).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 374, 375, 381- 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
у х в а л и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Савуляк Р,В.
Цяцяк Р.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua