Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №240/25942/25
Суддя: Канигіна Т.С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/25942/25
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Канигіна Т.С.
09 листопада 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення підготовки та видачі грошового атестату і оновленої довідки (довідок) про розмір щомісячних основних та додаткових, а також одноразових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, премій, матеріальних допомог, компенсацій) ОСОБА_1 для здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення на підставі судових рішень у справах № 240/10125/24, № 240/10211/24, № 240/24660/22, № 240/10206/24.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та видати ОСОБА_1 грошовий атестат та оновлену довідку (довідки) про розмір щомісячних основних та додаткових, а також одноразових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень, премій, матеріальних допомог, компенсацій) ОСОБА_1 для здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення на підставі судових рішень у справах № 240/10125/24, № 240/10211/24, № 240/24660/22, № 240/10206/24.
16.03.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 - адвокатки Томашевської Оксани Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за результатом дослідження доказів витрат на правову допомогу, долучених до поданої заяви, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи акт та рахунок-фактури, а також встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмір з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження факту саме сплати вказаної суми, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та відмову у задоволенні заяви.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №240/25942/25 та ухвалити нове рішення яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн задовольнити повністю.
Позивач указує, що враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі №813/481/18, де сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено можливість їх оплати після ухвалення судом рішення по суті
Крім того, аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20 тощо.
Отже, скаржник зазначає, що ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у даній справі є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена без врахування правових висновків Верховного Суду та без дослідження поданих в підтвердження наданої правничої допомоги доказів, у зв`язку із чим підлягає скасуванню, а подана представником позивача заява про ухвалення додаткового рішення – задоволенню.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України, частиною першої якої передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як унормовано частиною четвертою статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку із цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
VI. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про понесення судових витрат було заявлено у позовній заяві із одночасним наведення орієнтовного розміру.
Крім того, 16.03.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
На обґрунтування поданої заяви представник позивача вказала, що у порядку, визначеному Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", між Адвокатським бюро "Оксани Томашевської" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги щодо захисту її прав та інтересів та підписано акт наданих послуг (приймання-передачі наданої правничої допомоги), який включав в себе: юридичну консультацію; ознайомлення з наданими матеріалами; розробка деталей судового захисту законних прав та інтересів клієнта; підготовка позовної заяви про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; юридичний супровід судового розгляду справи.
При цьому на підтвердження правничої допомоги долучено до заяви: ордер, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, договір про надання професійної правничої допомоги № 193-3007-25, копію рахунку-фактури від № 193-3007-25 від 15.11.2025, акт здачі-прийняття послуг з надання правничої допомоги від 12.11.2025.
Водночас, умовами договору про надання правової допомоги № 193-3007-25 погоджено загальний порядок здійснення розрахунків, а саме: клієнт зобов`язується здійснити на користь адвоката попередню оплату правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн.
Згідно з актом виконання робіт по наданню правничої допомоги від 12.11.2025, сторони підписали цей акт про те, що на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 193-3007-25 від 30.07.2025 виконавець виконав в повному обсязі та належним чином, а замовник прийняв послуги, які включали в себе: юридичну консультацію; ознайомлення з наданими матеріалами; розробка деталей судового захисту законних прав та інтересів клієнта; підготовка позовної заяви про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; юридичний супровід судового розгляду справи. Вартість наданих послуг склала: 15000,00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № 193-3007-25 адвокатські послуги згідно із договором про надання професійної правничої допомоги № 193-3007-25 від 30.07.2025 складають 15000,00 грн.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що документу про сплату правничої допомоги адвокату до поданої заяви представником позивача не надано, а наявні в матеріалах справи акт та рахунок-фактури, а також встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмір з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Варто зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі спонукає суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а та від 23.01.2025 у справі №240/32993/23.
Відповідно до матеріалів справи у договорі про надання правової допомоги № 193-3007-25 (пункт 4.1) визначено, що сторони погодили загальний порядок здійснення розрахунків, а саме, що клієнт зобов`язується здійснити на користь адвоката попередню оплату правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) в день укладання договору на підставі отриманого рахунку, остаточну оплату правничої допомоги, розмір якої встановлюється додатковою угодою та гонорар, розмір якого також встановлюється додатковою угодою протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту направлення адвокатським бюро рахунку клієнту на його електронну адресу або шляхом використання іншого засобу зв`язку з клієнтом, що закріплений у договорі, якщо інше не зазначено у додатковій угоді до нього.
У рахунку-фактурі № 193-3007-25 від 12.11.2025 зазначено, що адвокатські послуги згідно із договором про надання професійної правничої допомоги № 193-3007-25 від 30.07.2025 складають 15000,00 грн, підлягають сплаті - 15.11.2025.
Отже, наведені обставини у сукупності свідчать про те, що обов`язок клієнта зі сплати повної суми за правничу допомогу може бути змінений з урахуванням проведених адвокатом дій, тобто у майбутньому, зокрема, після виставлення рахунку-фактури від 12.11.2025 (зі строком оплати до 15.11.2025).
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат, понесених стороною на професійну правничу допомогу.
Водночас, колегія суддів враховує клопотання представника відповідача, у якому зазначено, що визначений адвокатом розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн не є належним чином обґрунтованим та з огляду на обсяг фактично наданих послуг складність справи, кількість часу, витраченого адвокатом на їх надання, та є завищеним.
Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку із цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Сталою є практика Верховного Суду (зокрема постанови від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020у справі № 910/13071/19 та ряду інших), згідно з якою суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
З урахуванням зазначеного вище для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату фіксованого гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично понесені і оцінювати їх необхідність.
Отже, колегія суддів, оцінюючи співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України, враховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт і наданих послуг, час, витрачений на їх виконання, ціну позову та значення справи для сторін, а також обсяг і характер доказів у справі, кількість її учасників, відсутність необхідності проведення експертиз, виклику свідків та вчинення інших процесуальних дій, що потребують додаткових витрат часу.
Оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 15000,00 грн не є співмірною зі складністю справи, обсягом фактично наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на здійснення представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції.
Так, апеляційний суд враховує, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася судом у порядку письмового провадження.
За таких обставин, керуючись критеріями співмірності, розумності та справедливості, а також необхідністю дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та визначити суму таких витрат, що підлягає стягненню, у розмірі 2000,00 грн, яка, на переконання суду, є співмірною з фактичним обсягом наданої правничої допомоги та обґрунтованою з огляду на обставини цієї справи.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви позивача частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №240/25942/25 задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
ГоловуючийКанигіна Т.С.
СуддіСлободонюк М.В. Кузьмишин В.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua