Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №138/258/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/258/26

Провадження № 22-ц/801/2183/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 138/258/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене 23 червня 2026 року суддею Холодовою Т. Ю. у м. Могилів-Подільський, дата складення повного рішення невідома,

УСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі- ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №549530421 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Згідно з умовами кредитного договору первісним кредитором ОСОБА_1 надано кредит у сумі 12000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Надалі ОСОБА_1 збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 19 500,00 грн.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 67 436,50 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов вказаного договору від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 10/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №549530421.

Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.

За таких підстав, ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним вище кредитним договором у загальній сумі 67 436,50 грн, із яких: 19 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 47 936,50 грн заборгованість за процентам та понесені судові витрати.

23 червня 2026 року рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вказаний вище позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову та стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним укладення електронного кредитного договору, погодження його умов відповідачем.

Заперечує щодо розміру заборгованості за відсотками, вказуючи про їх нарахування поза межами строку кредитування та відсутність доказів, які б підтверджували його згоду на пролонгацію кредитного договору.

Звертає увагу на відсутність доказів отримання кредитних коштів.

Вважає, що у матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження переходу права вимоги у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу

Звертає увагу на те, що надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу не дозволяють однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, оскільки в них відсутні ідентифікуючі дані боржника, тому не виключається спроба безпідставного стягнення з відповідача вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Ейс» просить останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає в повному обсязі.

Судом установлено, що 20.04.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 549530421 (далі -договір), згідно з умовами якого Товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит на суму 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).

Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду.

Пунктом 1.4 договору визначено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 167,90 (сто шістдесят сім цілих дев`ять десятих) процентів річних, що становить 0,46 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; п. 1.4.2 за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті; п. 1.4.3 У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Відповідно до п. 1.7.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з п. 1.7.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Попередній розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього Договору, та у Графіку розрахунків наведеному в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.9 договору).

Згідно з п. 4.3 договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Також 01.01.2021 ОСОБА_1 підписав Додаток № 1 до кредитного договору «Графік розрахунків», а також Паспорт споживчого кредиту до Договору № 549530421 від 20.04.2021, якими передбачено суму кредиту: 12 000,00 грн, строк кредитування 30 днів з можливістю продовження строку, процентна ставка 620,50 процентів річних та інші умови користування кредитом.

22.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 підписали Додаткову угоду до Договору № 549530421 від 20.04.2021, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 7 500,00 грн з 22.04.2021 на строк дії Договору № 549530421 від 20.04.2021.

Також, сторони домовились викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції (Додаток № 1 до Додаткової угоди) та відобразити у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму зазначену у п. 1 додаткової угоди.

Зі змісту заявки на отримання грошових коштів в кредит від 20.04.2021 вбачається, що ОСОБА_1 для отримання кредиту зазначив номер карти НОМЕР_3.

Із довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 заявка на кредит подана 20.04.2021 о 17:07, договір відправлений позичальнику 20 квітня 2021 року. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор MNV5H63A відправлено ОСОБА_1 20.04.2021 17:09:22 на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 20.04.2021 17:10:06, перерахування грошових коштів позичальнику 20.04.2021 17:10:19.

20.04.2021 первісним кредитором на виконання умов договору ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн. шляхом перерахунку на банківську картку відповідача № НОМЕР_3, що підтверджується платіжним дорученням від 20.04.2021.

Крім того, 22.04.2021 первісним кредитором ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 7 500,00 грн шляхом перерахунку на банківську картку відповідача № НОМЕР_3, що підтверджується платіжним дорученням від 22.04.2021.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приват Банк» надіслало до суду за вих. № 20.1.0.0.0/7-260226/62910-БТ від 28.02.2026 повідомлення, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 та в періоди з 20.04.2021 по 25.04.2021 та з 22.04.2021 по 27.04.2021, на вказану платіжну картку були зараховані кошти: в сумі 12 000,00 грн. від 20.04.2021 та в сумі 7 500,00 грн. від 22.04.2021, фінансовим номером за платіжною карткою є номер телефону НОМЕР_4 .

Також судом установлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28. 11. 2018 під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 зазначеного вище договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до додаткової угоди №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, та копії Додаткової угоди №26 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.

На підтвердження факту виконання договору факторингу позивачем надано: витяг з Реєстру прав вимог № 139 від 22.06.2021 за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги; акт звірки взаємних розрахунків; протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №549530421 від 20.04.2021, що підтверджується реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023, платіжною інструкцією № 4484 від 01.08.2023 про оплату за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е.

Факт укладення вказаного договору підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 10/07/25-Е та платіжними інструкціями про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за вказаним вище договором факторингу.

Відповідно до реєстру боржників від 10.07.2025 до договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 67 436,50 грн, яка складається із 19 500,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 47 936,50 грн. заборгованості за несплаченими відсотками.

На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 549530421 від 20.04.2021 позивачем також додано детальні розрахунки заборгованості, із яких убачається, що заборгованість відповідача станом на 26.12.2025 становить 67 436,50 грн., з яких 19 500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 47 936,50 грн. заборгованість за процентами, нарахованими за період з 20.04.2021 по 17.08.2021.

Також із вказаних розрахунків вбачається, що відповідач ОСОБА_1 частково вносив кошти в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема: 23.05.2021 на суму 75,00 грн, 15.06.2021 на суму 1 595,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено як факт надання ОСОБА_1 первісним кредитором кредитних коштів, так і неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №549530421 від 20.04.2021, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано.

Крім цього, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне визнання судом першої інстанції факту укладення електронного кредитного договору, погодження його умов та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, апеляційний суд ураховує таке.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що кредитний договір від 20.04.2021 укладено шляхом прийняття (акцепту) позичальником ОСОБА_1 пропозиції (оферти) кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі.

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора MNV5H63A, відправленого йому 20.04.2021 17:09:22 на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного останнім у заявці на отримання грошових коштів у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

У кредитному договорі також зазначено дані відповідача ОСОБА_1 щодо номеру та серії паспорту, дати його видачі, податкового номеру.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних первісному кредитору здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення стосовно нього протиправних дій відповідач також не надав.

Зазначаючи про ненадання позивачем суду першої інстанції оригіналів електронного кредитного договору, ОСОБА_1 залишає поза увагою те, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 справа № 234/7160/20 дійшов висновку, що не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу.

У даному разі ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не ставив під сумнів відповідність паперової копії електронного кредитного договору оригіналу.

Свої сумніви про відповідність паперової копії оригіналу електронного кредитного договору він висловлює лише в апеляційній скарзі. Разом із тим, не надає доказів, які б свідчили про обґрунтований сумнів щодо відповідності оригіналу наданої позивачем паперової копії кредитного договору від 20.04.2021, не заявляє клопотання про його витребування.

Апеляційний суд також відхиляє доводи про відсутність доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки їх отримання підтверджується платіжним дорученням № 10cf3c98-6c17-4412-98ee-90f6ce9e36cb від 20.04.2021 на суму 12 000 грн та платіжним дорученням № 2bccb5ae-5860-4074-94a8-7da775bf72fc від 22.04.2021 на суму 7 500 грн.

Крім того, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «Приват Банк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-260226/62910-БТ від 28.02.2026, надісланою на запит суду першої інстанції.

Із наданої відповіді АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 та в періоди з 20.04.2021 по 25.04.2021 та з 22.04.2021 по 27.04.2021, на вказану платіжну картку були зараховані кошти: в сумі 12 000,00 грн. від 20.04.2021 та в сумі 7 500,00 грн. від 22.04.2021, фінансовим номером за платіжною карткою є номер телефону НОМЕР_4 .

За таких обставин, висновок про укладення ОСОБА_1 із первісним кредитором кредитного договору, погодження його умов, отримання відповідачем кредитних коштів є значно більш вірогідним, ніж доводи апеляційної скарги відповідача про протилежне.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про нарахування відсотків поза межами строку кредитування та відсутність доказів, які б підтверджували згоду ОСОБА_1 на пролонгацію кредитного договору, апеляційний суд виходить із такого.

Згідно з п. 1.2 укладеного між ОСОБА_1 та первісним кредитором кредитного договору від 20.04.2021 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).

При цьому п. 1.7.1 укладеного договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

22.04.2021 ОСОБА_1 та первісний кредитор підписали додаткову угоду згідно з якою сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 7 500 грн 00 коп. з 22.04.2021 на строк дії кредитного договору № 549530421 від 20.04.2021.

У період з 20.04.2021 по 20.05.2021 нарахування процентів здійснювалось за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 167,90 (сто шістдесят сім цілих дев`ять десятих) процентів річних, що становить 0,46 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.4.1. Договору).

Оскільки ОСОБА_1 борг не повернув, тому кредитором здійснено перерахування відповідно до п.1.4.3. укладеного договору.

З 21.05.2021 по 22.06.2021 нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося за процентною ставкою у розмірі 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.7.2. Договору).

22.06.2021 право вимоги за кредитним договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 139.

Нарахування процентів за користування грошовими коштами продовжились новим кредитором відповідно до процентної ставки, встановленої пунктом 1.7.2. Договору, до 17.08.2021 включно.

Таким чином, нарахування процентів здійснювалося на підставі положень договору, відповідач до укладення вищезазначеного договору, був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування процентів.

Заперечуючи проти розміру заборгованості за відсотками, відповідач ОСОБА_1 власного розрахунку ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не подавав.

Сам по собі значний розмір процентів є наслідком непогашення ОСОБА_1 основної суми протягом погодженого строку та не змінює змісту укладеного договору.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 у справі № 2-127/11 зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

У справі, що розглядається, право вимоги до боржника ОСОБА_1 переходило від первісного кредитора до кожного наступного нового кредитора три рази, де фінальним кредитором є ТОВ «ФК «Ейс».

Таким чином, для перевірки існування у ТОВ «ФК «Ейс» права вимагати виконання боржником ОСОБА_1 відповідних обов`язків, воно має надати докази переходу прав у зобов`язанні на кожному етапі.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором позивач надав копії відповідних документів - договорів, реєстрів боржників, актів приймання-передачі цих реєстрів.

Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції додаткових угод від 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2023) передбачено момент набуття ТОВ «Таліон Плюс», права вимоги з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. А право майбутньої вимоги - з моменту виникнення такого права вимоги до боржника і додаткового оформлення не потребує (пункт 4.1).

Аналогічні положення передбачені договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (пункт 4.1) та № 10/07/25-Е від 10.07.2025 (п. 1.2).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.

Умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та наступних договорів факторингу у цій справі не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.

ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги до цього боржника, а позивач, відповідно, набув таке право вимоги після підписання реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру боржників.

Таким чином, вказані договори факторингу та витяги з реєстру права вимоги підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до позивача ТОВ «ФК «Ейс».

Крім того, аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач надав докази сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу від 28 листопада 2018 року, 05 серпня 2020 року та від 10 липня 2025 року, зокрема, платіжну інструкцію від 01 серпня 2023 року № 4484 за договором факторингу від 05 серпня 2020 року, платіжні інструкції від 15 вересня 2025 року № 346 та від 24 вересня 2025 року за договором факторингу від 10 липня 2025 року.

Надуманими є доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність понесених позивачем витрат на правничу допомогу через відсутність у поданих доказах ідентифікуючих даних боржника ОСОБА_1 .

Із матеріалів цивільної справи слідує, що 20.08.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «Соломко та партнери» уклали договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, відповідно до якого адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

01.09.2025 сторони підписали додаткову угоду № 25771235137 до вказаного вище договору, згідно з якою адвокатське бюро зобов`язалось надати юридичну допомогу з питань, що відносяться до юрисдикції судів загальної юрисдикції у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 549530421 від 20.04.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору № №20/08/25-01 від 20.08.2025 адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 549530421 від 20.04.2021; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 549530421 від 20.04.2021; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 549530421 від 20.04.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 ; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 549530421 від 20.04.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, викладене свідчить, що в наданих позивачем доказах зазначено ідентифікуючі дані боржника ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави стверджувати про спробу позивача безпідставно стягнути з відповідача вартість правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі.

З огляду на викладене вище, основні доводи апеляційної скарги щодо неукладення кредитного договору, неотримання кредитних коштів, відсутності переходу права вимоги та неправомірності нарахування процентів не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 заборгованості та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк