Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №240/21247/26
Суддя: Мацький Є.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/21247/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить визнати протиправними дії Бердичівської міської ради Житомирської області та зобов`язати відповідача здійснити виплату матеріальної допомоги як матері загиблого Захисника України.
В обгрунтування своїх вимог зазначила, що відповідно до рішення Бердичівської міської ради від 15.11.2023 №1110 має право на отримання одноразової грошової допомоги як матері загиблого Захисника України. Однак відповідач протиправно відмовляє у її виплаті, оскільки її син на момент загибелі не був зареєстрований на території Бердичівської міської територіальної громади.
6 жовтня 2026 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Бердичівської міської ради Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити виплату матеріальної допомоги як матері загиблого Захисника України.
Зобов`язано Бердичівську міську раду Житомирської області прийняти рішення про здійснення виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги як матері загиблого Захисника України.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. сплаченого судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.09.1983.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час виконання обов`язків військової служби.
10.02.2026 позивач звернулася до Бердичівської міської ради із заявою про виплату одноразової матеріальної допомоги як члену сім`ї загиблого Захисника.
Відповідач у виплаті вказаної допомоги відмовив, оскільки син позивача на момент загибелі не був зареєстрований на території Бердичівської міської територіальної громади. Наведені обставини на підставі п. 1.1 р. І Порядку призначення і виплати одноразової матеріальної допомоги сім`ям загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, затвердженого рішенням Бердичівської міської ради від 15.11.2023 № 1110.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апелянта, Апеляційний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
15.11.2023 року Бердичівська міська рада на підставі статей 16, 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийняла рішення № 1110, яким затвердила Порядок призначення і виплати одноразової матеріальної допомоги сім`ям загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України у разі загибелі (смерті) в зоні воєнних (бойових) дій.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Порядку, він визначає умови призначення і виплати одноразової матеріальної допомоги членам сім`ї загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України в зоні воєнних (бойових) дій, які на момент смерті були зареєстровані на території Бердичівської міської територіальної громади.
Матеріальна допомога надається в межах коштів, передбачених на ці цілі в бюджеті Бердичівської міської територіальної громади.
Матеріальна допомога призначається у розмірі 50000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової матеріальної допомоги як члену сім`ї загиблого Захисника є не підтвердження реєстрації її загиблого сина на момент смерті на території Бердичівської міської територіальної громади.
Із копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 04.10.2000 Бердичівським МРВ УМВС України в Житомирській області, слідує, що він з 24.10.2000 зареєстрований у АДРЕСА_1 . Відомості про зміну вказаної реєстрації у матеріалах справи відсутні.
Крім того, ОСОБА_2 мав у власності 38/100 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Наведені обставини спростовують доводи апелянта про відсутність реєстрації ОСОБА_2 на момент смерті на території Бердичівської міської територіальної громади.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд долучити до матеріалів справи та дослідити актуальну інформацію згідно відомостей реєстру територіальної громади міста Бердичева стосовно ОСОБА_2 , щодо зняття з реєстрації місця проживання 10.04.2023 року.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас згідно з частиною четвертою статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у разі, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Зазначена норма встановлює виняток із загального правила про подання доказів до суду першої інстанції, і тягар доведення наявності підстав для його застосування покладається на учасника справи, який подає новий доказ. Для прийняття такого доказу необхідна сукупність умов: доказ не був поданий до суду першої інстанції, учасник справи довів об`єктивну неможливість його подання, і ця неможливість зумовлена причинами, що від нього не залежали.
Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позов, був обізнаний про розгляд справи, а отже мав реальну процесуальну можливість подати й зазначені відомості. В апеляційній скарзі апелянт не навів жодних причин неподання витягу з реєстру територіальної громади до суду першої інстанції та не надав доказів того, що таке подання було неможливим з причин, які від нього не залежали. Будучи суб`єктом владних повноважень, на якого частиною четвертою статті 77 КАС України покладено обов`язок подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, відповідач несе ризик наслідків неподання доказів у встановлений процесуальним законом строк.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до розгляду наданий витяг з реєстру територіальної громади доданий до апеляційної скарги, та не надає оцінки доводам апелянта, які ґрунтуються на цих даних. Прийняття такого доказу без дотримання вимог частини четвертої статті 308 КАС України порушило б принцип змагальності сторін та рівності учасників судового процесу, оскільки надало б суб`єкту владних повноважень можливість усувати недоліки власної доказової позиції вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність відмови Бердичівської міської ради Житомирської області у здійсненні позивачу виплати матеріальної допомоги як матері загиблого Захисника України та зобов`язання прийняти рішення про здійснення такої виплати.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Бердичівської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМацький Є.М.
СуддіЗалімський І. Г. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua