Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №240/12819/26
Суддя: Гнап Д.Д.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/12819/26
Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії зі збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року, без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії та страховий стаж понад 20 років, а тому відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений зазначеною нормою стаж.
Позивач уважав, що оскільки пенсію йому вперше призначено до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII Законом № 2148-VIII, за ним зберігається право на застосування відповідної норми в попередній редакції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку та виплати пенсії зі збільшенням її розміру на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2148-VIII.
Зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня 2025 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення потерпілого третьої категорії та отримував пенсію до 11 жовтня 2017 року, а тому за ним зберігається право на збільшення пенсії за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2148-VIII.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставин призначення позивачу пенсії та неправильно застосував норми матеріального права.
Зокрема, апелянт наголошує, що з 23 лютого 2011 року по 03 лютого 2019 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, тоді як пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону № 796-XII йому призначено лише з 04 лютого 2019 року.
На переконання апелянта, оскільки пенсію за віком із застосуванням положень спеціального Закону № 796-XII позивачу призначено після 11 жовтня 2017 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 2 статті 56 цього Закону в редакції Закону № 2148-VIII.
Відтак право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж виникає за умови призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Апелянт уважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду у справі № 300/3435/21, не врахувавши відмінностей фактичних обставин зазначеної справи та справи, яка переглядається.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію з урахуванням страхового стажу – 39 років.
Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, у якій просив перерахувати пенсію із збільшенням її розміру на 1% за кожен рік роботи понад стаж 20 років, відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017.
Однак, відповідач у зазначеному перерахунку відмовив, посилаючись на те, що після 01.10.2017 відсутні підстави для перерахунку пенсії без врахування ч. 2 ст. 27 Закону №1058.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, встановлені обставини справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 55 Закону № 796-XII передбачено право окремих категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року, було встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків і 15 років для жінок, зі збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а для визначених законом осіб, які працювали за Списком № 1, — не вище 85 процентів заробітку.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, зазначену норму доповнено умовою щодо призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Таким чином, після внесення зазначених змін право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад установлений пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII стаж законодавець пов`язав із призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, — відповідно до цього Закону.
Отже, зазначеною нормою передбачено особливий порядок обчислення пенсії за віком, який застосовується за бажанням застрахованої особи.
Разом із тим зміна законодавчого регулювання не може автоматично позбавляти осіб прав, набутих ними до набрання чинності відповідними змінами.
Саме питання застосування пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції Закону № 2148-VIII до осіб, яким пенсію було призначено до 11 жовтня 2017 року, було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII до внесення змін Законом № 2148-VIII, зберігається право на застосування пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення пенсії.
Верховний Суд зазначив, що поширення на таких осіб нових правил виплати доплати за понаднормовий стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV призводило б до звуження змісту та обсягу вже набутих прав, що суперечить статті 22 Конституції України.
Водночас визначальним для застосування зазначеного правового висновку є встановлення обставин набуття особою відповідного права до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Зокрема, Верховний Суд у справі № 300/3435/21 виходив із того, що пенсію за віком із застосуванням спеціального пенсійного законодавства було призначено позивачу до набрання чинності Законом № 2148-VIII.
Натомість обставини справи, яка переглядається, є іншими.
Як встановлено з протоколу № 1152 від 01 березня 2011 року, позивачу з 23 лютого 2011 року призначено пенсію по інвалідності III групи у зв`язку із загальним захворюванням.
У протоколі зазначено про належність позивача до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії та наведено розрахунок пенсії за двоскладовою формулою.
Разом із тим зазначений документ не містить відомостей про призначення позивачу пенсії за віком із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII або встановлення збільшення пенсії за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 цього Закону.
Таким чином, протокол № 1152 підтверджує факт призначення позивачу пенсії по інвалідності до 11 жовтня 2017 року, однак не підтверджує набуття ним у цей період права на пільгове обчислення пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії сама по собі не свідчить про застосування до призначеної йому пенсії всіх спеціальних правил пенсійного забезпечення, передбачених Законом № 796-XII.
Для вирішення питання про збереження права на застосування попередньої редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII необхідно встановити, чи було відповідне право набуте позивачем до зміни законодавчого регулювання.
Згідно з відомостями пенсійної справи, на які посилається відповідач, пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII позивачу призначено з 04 лютого 2019 року.
Отже, на час призначення позивачу пенсії за віком пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII вже діяв у редакції Закону № 2148-VIII, якою встановлено додаткову умову щодо призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що предметом спору є не право позивача на пенсійне забезпечення як таке, а право на застосування конкретного порядку збільшення пенсії за понаднормовий стаж, який був передбачений законодавством до 11 жовтня 2017 року.
Право на пенсію та право на визначення її розміру за певними правилами є взаємопов`язаними, проте не тотожними правовими категоріями.
Сам по собі факт отримання особою пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV до внесення змін до спеціального законодавства не свідчить про набуття нею права на застосування попередньої редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII під час обчислення пенсії за віком, призначеної після внесення таких змін.
Колегія суддів ураховує, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21, спрямований на забезпечення збереження раніше набутих прав осіб, які до зміни законодавчого регулювання набули право на відповідний порядок пенсійного забезпечення.
Водночас наведений правовий висновок не означає, що сам факт отримання особою будь-якого виду пенсії до 11 жовтня 2017 року є безумовною підставою для застосування попередньої редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII незалежно від виду пенсії, правових підстав її призначення та часу набуття права на відповідне збільшення.
Інше тлумачення фактично призводило б до поширення попереднього правового регулювання на правовідносини, які виникли після набрання чинності Законом № 2148-VIII, без установлення обставин набуття особою відповідного права до внесення законодавчих змін.
Отже, для застосування до позивача пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року, недостатньо встановити лише факт отримання ним пенсії по інвалідності з 23 лютого 2011 року.
Необхідним є підтвердження того, що до внесення відповідних змін позивач набув право на збільшення пенсії за понаднормовий стаж саме на умовах зазначеної норми.
Однак із дослідженого протоколу призначення пенсії по інвалідності такі обставини не встановлюються.
Водночас право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII позивач реалізував з 04 лютого 2019 року, тобто після набрання чинності Законом № 2148-VIII.
За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за віком.
Колегія суддів також ураховує, що позивач просив провести перерахунок пенсії саме без застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.
Водночас зазначена вимога не узгоджується з положеннями пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за віком.
Отже, за встановлених обставин правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача в заявлений ним спосіб відсутні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач отримував пенсію до 11 жовтня 2017 року, а тому за ним зберігається право на застосування попередньої редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.
Проте суд першої інстанції не врахував, що до зазначеної дати позивач отримував пенсію по інвалідності, тоді як пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII йому призначено лише з 04 лютого 2019 року.
Унаслідок цього суд першої інстанції застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21, без належного врахування істотних відмінностей фактичних обставин зазначеної справи та справи, яка переглядається.
Колегія суддів наголошує, що принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, закріплений статтею 58 Конституції України, забезпечує захист прав, набутих особою до зміни законодавства, однак не передбачає автоматичного застосування попереднього законодавства до правовідносин, які виникли після набрання чинності відповідними змінами.
У цій справі не встановлено, що до 11 жовтня 2017 року позивачу було призначено пенсію за віком із застосуванням пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII або що він набув право на відповідне збільшення пенсії за понаднормовий стаж в межах призначеного йому виду пенсійного забезпечення.
Відтак застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року, не ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в проведенні перерахунку пенсії за правилами пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у попередній редакції без дотримання умови, передбаченої частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV, діяв відповідно до правового регулювання, чинного на час призначення позивачу пенсії за віком.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованим.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував виду пенсії, яку позивач отримував до 11 жовтня 2017 року, та дати призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
Зазначене призвело до безпідставного поширення на спірні правовідносини положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2148-VIII.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючаГнап Д.Д.
СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua