Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №636/5876/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №636/5876/26

Суддя: Бунін Є. О.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/5876/26 Провадження 3/636/2452/26

Дата 09.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

23 квітня 2026 року о 11:30 год. на автошляху Київ-Харків-Довжанський 547 км., блок-пост «Джерело», водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген Т5, д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647906 від 23.04.2026.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, про місце та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлень судових повісток, клопотання про відкладення судового розгляду не подавав.

За змістом положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Хараїм О.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на недоведеність факту керування транспортним засобом, відсутність належних доказів наявності ознак алкогольного сп`яніння, порушення працівниками поліції порядку проведення огляду, провокацію з боку працівників поліції, а також на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та під час події виконував обов`язки військової служби. Крім того, в судовому засіданні захисник просила викликати та заслухати пояснення працівників поліції, які зупинили ОСОБА_1 та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Захисник просила врахувати статус ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, проходження ним військової служби на посаді водія-електрика військової частини НОМЕР_3 , наявність державних та військових відзнак, а також можливі негативні наслідки позбавлення його права керування транспортними засобами.

Суд проаналізував обставини справи, оцінив докази у їх сукупності, і прийшов до наступного висновку.

На підставі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, правопорушником надані пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Barbera, Messegue, Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними і допустимими доказами:

1.довідкою про відсутність ознак кримінального правопорушення від 23.04.2026, складеною заступником начальника Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Рожновим О.В. (а.с. 2);

2.рапортом інспектора-чергового ЧЧ СМ Чугуївського РУП ГУНП в Харківської області від 23.04.2026 (а.с. 3);

3.рапортом поліцейського ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 23.04.2026 (а.с. 4);

4.направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.04.2026 (а.с. 5);

5.актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 6);

6.копією постанови серії ЕНА № 7073893 від 23.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 гривень (а.с. 7);

7.відомостями з ІКС «Адмінпрактика» (а.с. 8);

8.DVD-диском з відеозаписом, який був досліджений в судовому засіданні. Вивченням відеозапису встановлено, що 23 квітня 2026 року о 11:30 год. на автошляху Київ-Харків-Довжанський, 547 км., блок-пост «Джерело», працівники поліції зупинили автомобіль Фольксваген Т5, д.н. НОМЕР_2 . Після зупинки встановлено особу водія: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер або у медичному закладі. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Дати відеозапису, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, місце складення протоколу, дані, що зафіксовані на відеозаписі, відповідають даним, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення і узгоджуються між собою. Суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудних боді-камер працівників поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Відеозапис є послідовним, що підтверджується часом, відображеним на відео (а.с. 11);

-іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Хараїм О.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд дослідив клопотання захисника та дійшов наступних висновків. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у формі відмови від проходження огляду полягає у відмові водія, щодо якого є передбачені законом підстави для проведення огляду, пройти такий огляд у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підставі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння.

Порядок проведення такого огляду визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Згідно з п. 3 розділу І зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647906 від 23.04.2026, працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, млява мова та почервоніння очей. Зазначені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Суд не погоджується з відповідними доводами захисника з огляду на таке. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, а також іншими документами.

При цьому суд зазначає, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 зафіксований на відеозаписі.

Суд критично оцінює доводи захисника про те, що працівники поліції спровокували ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду.

Зі змісту клопотання вбачається, що захисник посилається на відеозапис, на якому працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я, запитуючи, чи погоджується він на проходження такого огляду. Однак сама по собі форма звернення працівника поліції до водія зі словами «пропонуємо пройти огляд» не свідчить про незаконність його дій та не може розцінюватися як підбурювання до вчинення адміністративного правопорушення. За своєю правовою природою така пропозиція є способом з`ясування волевиявлення особи щодо проходження огляду та не звільняє водія від обов`язку, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

При цьому для встановлення факту відмови від проходження огляду має значення не використана працівником поліції словесна конструкція, а зміст його звернення, зрозумілість вимоги та фактична поведінка водія у відповідь на таку вимогу.

Посилання захисника на те, що працівники поліції нібито повідомили ОСОБА_1 про можливість відмовитися від огляду без негативних наслідків, також підлягають перевірці шляхом дослідження відповідного відеозапису. Факт повідомлення водієві про можливість відмови від проходження огляду не є безумовним доказом провокації, оскільки така відмова прямо передбачена диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП як самостійна форма адміністративного правопорушення.

Для висновку про провокацію необхідно встановити, що працівники поліції вийшли за межі своїх повноважень та шляхом активного впливу схилили особу до поведінки, яка без такого втручання не мала б місця.

За відсутності належних доказів того, що працівники поліції схиляли ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, відповідні доводи захисника не можуть бути визнані обґрунтованими.

Щодо доводів про відсутність ознак алкогольного сп`яніння. Суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції № 1452/735 наявність у водія хоча б однієї з визначених ознак алкогольного сп`яніння є підставою для проведення огляду на стан сп`яніння. При цьому законодавством не передбачено обов`язку працівника поліції попередньо проводити будь-яке лабораторне чи інше дослідження для встановлення наявності таких ознак.

Виявлення ознак сп`яніння здійснюється працівником поліції безпосередньо під час спілкування з водієм, а наявність або відсутність відповідних ознак підлягає перевірці судом на підставі досліджених доказів.

Той факт, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції поводився спокійно, відповідав на запитання та заперечував вживання алкоголю, сам по собі не спростовує можливості наявності інших ознак алкогольного сп`яніння.

Так само суб`єктивне сприйняття захисником поведінки особи на відеозаписі не є достатньою підставою для висновку про відсутність у неї ознак сп`яніння.

Отже, зазначені доводи підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, однак самі по собі не спростовують факту висунення працівниками поліції вимоги пройти огляд за наявності передбачених Інструкцією ознак.

Щодо доводів захисника про статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та необхідність застосування ст. 266-1 КУпАП.

Судом встановлено, що сторона захисту посилається на проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія-електрика та зазначає, що на момент події останній виконував обов`язки військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема, на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових відряджень, а також в інших передбачених законом випадках.

Разом із тим сам факт перебування особи на військовій службі не є безумовним підтвердженням того, що в конкретний момент часу вона виконувала обов`язки військової служби.

Для застосування спеціального порядку, передбаченого ст. 266-1 КУпАП, необхідно встановити наявність передбачених законом умов його застосування, зокрема факт виконання особою обов`язків військової служби на момент події.

Саме по собі повідомлення працівникам поліції про проходження військової служби, наявність посвідчення учасника бойових дій та проходження служби на посаді водія-електрика не є достатніми доказами виконання конкретного службового завдання 23 квітня 2026 року об 11 год. 30 хв.

Разом із тим матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні, прямував за наказом командування, виконував конкретне службове завдання або іншим чином здійснював обов`язки військової служби у розумінні ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 про місце роботи «не повідомив».

За таких обставин суд не вбачає підтверджених правових підстав для висновку про обов`язковість застосування до ОСОБА_1 спеціальної процедури огляду, передбаченої ст. 266-1 КУпАП.

Відтак посилання захисника на порушення спеціального порядку проведення огляду не може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі без встановлення фактичних обставин, за яких такий порядок підлягав застосуванню.

Щодо відсутності письмового направлення на огляд та акта огляду. Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться у встановленому законодавством порядку. Водночас предметом розгляду цієї справи є не встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння за результатами проведеного огляду, а встановлення факту відмови від проходження огляду.

За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду є самостійною формою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Тому відсутність результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі не виключає можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від його проходження. Суд враховує, що в матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів про підроблення розписки про відсторонення від керування транспортним засобом. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 не складав та не підписував розписку про відсторонення від керування транспортним засобом, а підпис у зазначеному документі виконаний невстановленою особою. Також захисник посилається на звернення ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення з цього приводу. Суд зазначає, що сам факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення не свідчить про встановлення факту підроблення документа та не підтверджує достовірності викладених у такій заяві обставин. Разом із тим суд не може визнавати достовірність підпису ОСОБА_1 на спірному документі виключно на підставі його наявності в матеріалах справи. Питання достовірності зазначеного документа підлягає оцінці з урахуванням інших доказів, зокрема відеозаписів, пояснень учасників події та інших матеріалів справи. При цьому суд звертає увагу, що відсутність або недостовірність окремого документа не виключає можливості встановлення обставин правопорушення іншими належними та допустимими доказами.

Щодо доводів про розбіжності в часі та постанову серії ЕНА № 7073893. Суд зазначає, що самі по собі розбіжності у часі складання окремих процесуальних документів не свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення. Постанова серії ЕНА № 7073893 від 23.04.2026 підлягає оцінці з урахуванням обставин, які нею зафіксовані, та не може розглядатися як єдиний доказ на підтвердження або спростування факту керування транспортним засобом. Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, підлягають перевірці на підставі всіх доказів у справі, а не лише одного процесуального документа.

Щодо можливості призначення більш м`якого адміністративного стягнення. Захисник просить застосувати аналогію закону та положення ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Суд не погоджується із зазначеним клопотанням. Відповідно до ст. 33 КУпАП адміністративне стягнення накладається в межах, установлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. При цьому КУпАП не передбачає можливості застосування до особи, яка вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Посилання захисника на положення ст. 69 КК України є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює питання призначення більш м`якого покарання за вчинення кримінального правопорушення та не може бути застосована за аналогією для зміни санкції статті КУпАП.

Крім того, наведені захисником рішення судів у справах про адміністративні правопорушення не є нормативно-правовими актами, які надають суду повноваження відступати від прямо встановленої санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом із тим суд враховує відомості про особу ОСОБА_1 , його проходження військової служби, статус учасника бойових дій, наявність військових відзнак та інші відомості, наведені стороною захисту.

Однак зазначені обставини не усувають складу адміністративного правопорушення та не є передбаченою законом підставою для незастосування обов`язкового додаткового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає вказане клопотання необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення, оскільки доводи клопотання повністю спростовуються фактичними даними, встановленими з відеозапису, а також іншими доказами по справі.

Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд приймає до уваги, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров`ю.

Суд накладає на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що вважає достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень, який підлягає стягненню на користь держави.

Керуючись ст.ст. 40-1, 279-280, 283-284, 294 КУпАП, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф необхідно сплатити за такими реквізитами: р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави у сумі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, тобто 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Чугуївський міський суд Харківської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бунін Є.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua