Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №560/11008/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №560/11008/25

Суддя: Драчук Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11008/25

Головуючий у І інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області "Про особовий склад" від 23.09.2024 за №334 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП, з 23 вересня 2024 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 вересня 2024 року на дату винесення судом рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на службі.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 23.09.2024 № 334 о/с "Про особовий склад".

Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП, з 24 вересня 2024 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 24 вересня 2024 року по 10 жовтня 2025 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів у розмірі 263323,10 грн.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП з 24 вересня 2024 року, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, в частині поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а також ненадання оцінки клопотанню про залишення позову без розгляду, заявленому під час розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Проте ці підстави не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що висновок службового розслідування фактично ґрунтується виключно на відомостях отриманих з матеріалів кримінального провадження, адже проведеним службовим розслідуванням встановлено, що складом дисциплінарного проступку який вчинив ОСОБА_1 та який став підставою для його звільнення зі служби в Національній поліції є вчинення ним дій, що дискредитують та підривають авторитет Національної поліції України, порушені Присяги працівника поліції, що виразилось у безпосередній участі в подіях, які стали підставою для відкриття кримінального провадження, намаганні втекти від працівників СБУ, переховуванні від працівників СБУ у вбиральні стоматологічної клініки «Дует Дент», пошкодженні власного мобільного телефона з метою приховання від слідства інформації, яка вказувала на незаконні дії ОСОБА_1 , застосуванні до поліцейського запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наведені обставини свідчать про недотримання ОСОБА_1 як поліцейським, вимог щодо необхідності з честю та гідністю поводитись на службі та в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадської безпеки та порядку

Вчинки, які дискредитують працівників поліції та підривають авторитет Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби

При цьому, відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказу ГУНП в Хмельницькій області від 23.09.2024 №334 о/с, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, а не пункт 10 цієї норми та під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія не надавала оцінку наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, апелянт звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП, суд першої інстанції скасував наказ ГУНП в Хмельницькій області від 23.09.2024 №334 о/с, разом з тим наказ Головного управління від 31.07.2024 № 1261 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області» який був підставою для видання скасованого судом наказу №344 о/с залишився чинним.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не розглянуто подану заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. В поданій заяві представник відповідача звертав увагу, що згідно Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період з 09.08.2024 по 20.09.2024, а відомості про перебування позивача на лікуванні в період з 21.09.2024 по 29.01.2025 на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відсутні.

Згідно наказу ГУНП в Хмельницькій області від 23.09.2024 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції з 23 вересня 2024 року, а контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України позивач уклав 30.01.2025.

Таким чином, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували відсутність у нього можливості подати позов про скасування наказу та поновлення на службі в період з 24.09.2024 по 29.01.2025.

Надані позивачем довідка КНП Кам`янець-Подільська ЦРЛ Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради № 307 від 05.06.2025, довідка КНП "Кам`янець- Подільська міська лікарня" № 69 від 01.07.2025, довідка ТОВ Медичний центр "Звіробій" № 80 від 28.09.2024, на які посилається позивач, є недопустимими та недостатніми доказами поважності причин пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду.

Таким чином, апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі 560/11008/25 до набрання законної сили судовим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №676/7282/24.

26.01.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи вироку Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2026 у справі №676/7282/24, з огляду на те, що вказаним судовим рішенням спростовано обставини, на яких ґрунтується висновок службового розслідування №3141-2024 від 31.07.2024, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ від 23.09.2024 за №334 о/с та застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби. Відтак, представник позивач вважає, що вказане судове рішення має вплив на встановлення усіх обставин під час розгляду та при прийнятті судового рішення в межах даної справи.

Також, 27.01.2026 позивачем подано додаткові пояснення по суті справи.

28.01.2026 до суду надійшли заперечення від Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в яких представник апелянта просить відмовити в задоволені клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме вироку Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2026 у справі №676/7282/24. Представник зазначає, що оскільки вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2026 у справі №676/7282/24, який просить долучити до матеріалів справи представник позивача на даний час не набрав законної сили, підстави для його долучення відсутні й з даних обґрунтувань.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пунктів 2, 3 частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 3 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2026 у справі №676/7282/24 законної сили не набрав, підстави для задоволення клопотання представника позивача про долучення доказів відсутні.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду -скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП з 2021 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 25.07.2024 №1216 «Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Сіньковим І.І. та іншими працівниками поліції Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області», за фактом порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Сіньковим І.І. та іншими працівниками поліції Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області призначено службове розслідування у формі письмового провадження.

Зі змісту наказу від 25.07.2024 №1216 судом встановлено, що підставою для винесення наказу було подання Хмельницького управління ДВБ НП України від 25.07.2024 №19082-2024 про вжиття заходів реагування, оскільки до Хмельницького УДВБ надійшла інформація про те, що 25.07.2024, в ході реалізації матеріалів кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України, працівниками УСБУ в Хмельницькій області, спільно з працівниками ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, «на гарячому» затримано заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 ), який вимагав та отримав 1000 доларів США за закриття кримінального провадження за ст. 125 КК України. ОСОБА_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, вирішується питання щодо оголошення йому підозри за ч. 3 ст. 368 КК України.

На підставі наказу від 25.07.2024 №1216, відповідачем проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_1 та іншими працівниками поліції Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія надала висновок від 31.07.2024, який було затверджено начальником ГУНП в Хмельницькій області 31.07.2024, відповідно до якого наказано, зокрема, п. 1 за скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у порушення вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 1, 6 та 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, ст. 22 та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання корупції", розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, а саме у вчиненні дій, що дискредитують та підривають авторитет Національної поліції України, що полягає в безпосередній участі в подіях, які стали підставою для відкриття кримінального провадження, застосування до поліцейського запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, порушенні Присяги працівника поліції, застосувати до заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0065860), дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

23.09.2024 наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №334 о/с "Про особовий склад" звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України): капітана поліції ОСОБА_1 (0065860), заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, з 23.09.2024, з виплатою компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, без встановлення премії за вересень 2024 року. Станом на день звільнення стаж служби в поліції в календарному обчисленні становить 14 років 01 місяць 14 днів. Кількість днів для виплати компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток: у 2016 році - 31, у 2020 році - 25, у 2021 році - 12, у 2023 році - 21, за фактично відпрацьований час у 2024 році - 26. Відрахувати з грошового забезпечення та інших виплат капітана поліції ОСОБА_1 вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, у розмірі - 863,48 грн.

Підстава: наказ ГУНП в Хмельницькій області від 31.07.2024 №1261, подання про звільнення зі служби в Національній поліції України від 23.09.2024, довідка-розрахунок №31 від 05.09.2024 суми коштів, яка має бути сплачена для відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.

Не погодившись із наказом від 23.09.2024 № 334 о/с "Про особовий склад" позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що у відповідності до вимог статті 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.

Саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Суд першої інстанції вказав, що підставою для звільнення позивача із служби в поліції стали матеріали службового розслідування, відповідно до яких останній нібито вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 1, 6 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статей 22, частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» та положень Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016.

Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що висновок службового розслідування фактично ґрунтується виключно на відомостях, отриманих із матеріалів кримінального провадження, у межах якого позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому обвинувального вироку суду щодо позивача на момент проведення службового розслідування не було і станом на час розгляду цієї справи відсутній, що свідчить про недоведеність вини позивача у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу, що сам факт наявності кримінального провадження не може бути правовою підставою для проведення службового розслідування чи притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності.

Використання у висновку службового розслідування даних із кримінального провадження без самостійного дослідження обставин і доказів порушує вимоги щодо об`єктивності, повноти та неупередженості дисциплінарного провадження.

Враховуючи викладене, висновок службового розслідування є необґрунтованим, а наказ про звільнення позивача зі служби в поліції - прийнятий без належного фактичного та правового підґрунтя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як протиправний.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також в силу покладеного на нього обов`язку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірність свого рішення, у зв`язку з порушенням процедури його прийняття.

За приписами частини 1 статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи наведене вище, оскільки в спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 23.09.2024 № 334 о/с "Про особовий склад" є протиправними та підлягає скасуванню, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача слід поновити на займаній до звільнення посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП, з 24 вересня 2024 року (перший робочий день після дня звільнення 23 вересня 2024 року).

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вказав, що відповідно до положень статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Відповідно до довідки від 07 жовтня 2025 року № 456, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 005,05 грн., а середньомісячна заробітна плата 30654,03 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 24 вересня 2024 року по 10 жовтня 2025 року складає 262 робочих дні, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1005,05 грн., отже середній заробіток за час вимушеного прогулу становить – 263 323,10 грн (262 р. дні х 1005,05 грн).

З огляду на положення п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, суд вказав, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді заступника начальника слідчого відділу Кам`янець-Подільського районного управління ГУНП та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів підлягає до негайного виконання.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Першочергово, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне перевірити аргументи апелянта в частині дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та наявності підстав для поновлення такого строку судом першої інстанції.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

При цьому, служба в поліції має особливий характер та всі правовідносини побудовані на спеціальних нормах законодавства України, таких як Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статут Національної поліції України, а також інші відомчі нормативно-правові акти.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VІІІ підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується Законом.

Особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану та їхнього оскарження визначено в розділі V Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 p., в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2024 року, який триває по сьогоднішній день.

Розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Відтак, спірні правовідносини підлягають розгляду відповідно до норм права, які визначені у зазначеному розділі Дисциплінарного статуту НПУ, на час воєнного стану в державі.

Згідно ч. 4 ст. 31 Закону України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” у період дії воєнного стану поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом щодо оскарження наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області "Про особовий склад" від 23.09.2024 №334 про його звільнення зі служби в поліції.

Крім того, позивачем до позовної заяви долучено клопотання, в якому він просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк з підстав довгострокове перебування ОСОБА_1 на лікуванні та вступу в подальшому на військову службу, про що надано відповідні докази.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 залишено без руху та надано позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, оскільки обставини, викладені позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду належними доказами не підтверджено, у зв`язку з чим суд вказав про відсутність підстав для визнання їх поважними.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивача послався на наступні докази:

- довідкою КНП Кам`янець-Подільська ЦРЛ Слобідьсько-Кульчієвецької сільської ради №307 від 05.06.2025, згідно змісту якої ОСОБА_1 перебував у хірургічному відділенні КНІ Кам`янець-Подільська ЦРЛ Слобільсько-Кульчієвецької сільської ради з 09.08.2024 по 14.08.2024, де останньому було проведено оперативне втручання; в подальшому, позивач перебував під нагляд лікуючого лікаря протягом 5 місяців, тобто до 29.01.2025 (а.с. 58);

-довідкою КНП "Кам`янець-Подільська міська лікарня" №69 від 01.07.2025, згідно якої ОСОБА_1 перебував у хірургічному відділенні з 09.09.2024 по 20.09.2024 (а.с. 59);

- довідкою, виданою ТОВ "Медичний центр "Звіробій" №80 від 28.09.2024, згідно якої ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 28.09.2024 по 07.10.2024, з продовженням лікування з 07.10.2024 по 17.10.2024 та з 17.10.2024 по 28.10.2024 (а.с. 60).

В подальшому після одужання, 29.01.2025 позивач пройшов ВЛК та вступив на військову службу до Збройних Сил України, що підтверджується контрактом від 30.01.2025 (копія контракту додається). З моменту вступу на військову службу, позивач був обмежений до доступу до правової допомоги, що унеможливлювало своєчасне звернення до суду.

12.06.2026 позивач звернувся за правовою допомогою та уклав з адвокатом відповідний договір, а позов поданий представником позивача 23.06.2026.

Відтак, саме викладеними обставинами позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду першої інстанції.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2025 поновлено строк та відкрито провадження в даній справі, в результаті розгляду якої судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

В свою чергу, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом не було надано оцінку поданому відповідачем клопотанню про залишення позову без розгляду від 04.08.2025 та аргументам щодо звернення позивача з позовом до суду про скасування наказ ГУНП в Хмельницькій області №334 о/ с від 23.09.2024 та поновлення на службі поза межами встановленого законодавцем п`ятнадцятиденного строку на звернення до суду для даної категорії позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині звернення до суду з пропуском строку без встановлення поважних причин його пропуску, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, предметом розгляду у вказаній справі є наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області "Про особовий склад" від 23.09.2024 за №334 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Вказаний наказ отримано позивачем 23.09.2024, що підтверджується його підписом на наявній в справі копії наказу від 23.09.2024 (а.с. 202), отже, днем виникнення підстав для звернення до суду є 24.09.2024.

Позивачем до суду адміністративний позов було направлено засобами поштового зв`язку 23.06.2025, що підтверджується інформацією на конверті, в якому було доставлено позовну заяву (а.с. 48).

В свою чергу, до правовідносин, які склались в межах даної справ застосуванню підлягають положення ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту, які передбачають оскарження наказу про звільнення протягом 15 днів з дня ознайомлення з відповідним наказом.

Так, відповідно до ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Тобто, у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут Національної поліції України, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 420/13235/24, від 17.04.2025 у справі №140/7715/24, від 19.03.2026 №260/4704/24.

Відтак, враховуючи викладене, позивачем пропущений 15-денний строк звернення до суду із даним позовом.

В свою чергу, надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

Отже, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стаббігс та інші проти Великобританії» (Stubbings and Others v. the United Kingdom, §§ 51-52) визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску зазначеного строку, колегія суддів враховує, що позивач пов`язує неможливість своєчасного звернення до суду зі станом здоров`я та перебуванням на лікуванні. На підтвердження наведених обставин позивачем надано такі документи:

- довідка КНП Кам`янець-Подільська ЦРЛ Слобідьсько-Кульчієвецької сільської ради №307 від 05.06.2025, згідно змісту якої ОСОБА_1 перебував у хірургічному відділенні КНІ Кам?янець-Подільська ЦРЛ Слобільсько-Кульчієвецької сільської ради з 09.08.2024 по 14.08.2024, де останньому було проведено оперативне втручання; в подальшому, позивач перебував під нагляд лікуючого лікаря протягом 5 місяців, тобто до 29.01.2025 (а.с. 58);

-довідка КНП "Кам`янець-Подільська міська лікарня" №69 від 01.07.2025, згідно якої ОСОБА_1 перебував у хірургічному відділенні з 09.09.2024 по 20.09.2024 (а.с. 59);

- довідка, виданої ТОВ "Медичний центр "Звіробій" №80 від 28.09.2024, згідно якої ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 28.09.2024 по 07.10.2024, з продовженням лікування з 07.10.2024 по 17.10.2024 та з 17.10.2024 по 28.10.2024 (а.с. 60).

Надаючи оцінку зазначеним доказам у контексті доводів позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що довідки № 307 від 05.06.2025 та № 69 від 01.07.2025 підтверджують факт перебування позивача на лікуванні у відповідні періоди, які передували прийняттю оскаржуваного наказу про його звільнення.

Обставини щодо перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності підтверджуються долученими відповідачем до матеріалів справи листками непрацездатності, які охоплюють такі періоди: з 09.08.2024 по 18.08.2024, з 19.08.2024 по 28.08.2024, з 29.08.2024 по 07.09.2024, з 08.09.2024 по 08.09.2024, з 09.09.2024 по 16.09.2024 та з 17.09.2024 по 20.09.2024.

Однак, оскаржуваний наказ прийнято 23.09.2024, тобто після завершення підтверджених листками непрацездатності періодів, у зв`язку з чим наведені докази самі по собі не підтверджують неможливості звернення позивача до суду після прийняття цього наказу в межах установленого законом строку.

Також, посилання в довідці КНП № 307 від 05.06.2025 на перебування позивача під наглядом лікуючого лікаря протягом п`яти місяців не підтверджує неможливості реалізації ОСОБА_1 права на звернення до суду в межах установленого законом строку. Зокрема, факт перебування під медичним наглядом не є тотожним стану здоров`я, який об`єктивно унеможливлював подання позовної заяви в межах строку, встановленого чинним законодавством.

Надаючи оцінку довідці, виданій ТОВ "Медичний центр" "Звіробій" № 80 від 28.09.2024, колегія суддів зазначає, що її назва – "Про тимчасову непрацездатність в зв`язку з побутовою травмою, операцією аборту" - та номер не відповідають назві й нумерації форми № 095-1/о "Довідка про тимчасову непрацездатність в зв`язку з побутовою травмою", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2000 № 369.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не наведено належних та достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду з моменту прийняття оскаржуваного наказу від 23.09.2024 до 25.01.2025, а наведені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду протягом зазначеного періоду.

При цьому, укладення позивачем 30.01.2025 контракту про проходження військової служби з урахуванням установлених у справі обставин, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки контракт укладено після закінчення встановленого законом 15-денного строку звернення до суду, у зв`язку з чим не підтверджує існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача до суду до 30.01.2025.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з позовом щодо оскарження наказу від 23.09.2024 в межах встановлених законом строків звернення до суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування.

Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року слід скасувати та ухвалити нову постанову про залишення вимог адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийДрачук Т. О.

СуддіСмілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua