Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №120/7241/26
Суддя: Мацький Є.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/7241/26
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти інформації, а саме у частині про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту". Зокрема, позивач наголошує, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту". Так, для встановлення вказаних відомостей вирішальним фактором є саме завершеність процесу здобуття відповідного освітнього ступеня.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти стосовно ОСОБА_1 про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов`язано Міністерство освіти і науки України вжити заходи щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" стосовно ОСОБА_1 , а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Законом України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 09.08.2019 року був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонської державної морської академії та відрахований 09.04.2021 року.
11.08.2025 року позивач зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Вінницького національного аграрного університету.
Позивачем отримано довідку № 694888 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, де зазначено, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", про що зроблено відповідну відмітку у вказаній графі "Ні, порушує".
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIIІ рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з пунктом 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 1 Закону України "Про вищу освіту" визначено рівні та ступені вищої освіти, зокрема, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Згідно з ч. 4 ст. 5 вищезазначеного Закону, бакалавр це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про вищу освіту", документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: - диплом молодшого бакалавра; - диплом бакалавра; - диплом магістра; - диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Відповідно до ч. 10 ст.7 зазначеного Закону, інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Так, аналіз зазначених норм свідчить, що освітній ступінь бакалавра присуджується лише у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, за наслідком чого здобувачу такої освіти видається відповідний документ, який підтверджує здобуття такого рівня вищої освіти.
Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач у 2019 році був зарахований до вищого навчального закладу на навчання за освітнім ступенем бакалавра, однак був відрахований у 2021 році. З 11.08.2025 року позивач зарахований до Вінницького національного аграрного університету на навчання для здобуття рівня освіти бакалавр.
Тобто, позивач не завершив навчання у вищому навчальному закладі за освітнім ступенем бакалавра. Позивач був відрахований із попереднього закладу освіти та не отримав диплома за вказаною спеціальністю та освітнім рівнем.
В даному випадку колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про те, що для здобуття освіти, на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, відрахована із закладу вищої особи особа має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти, виходячи з наступного.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Переглядаючи правомірінсть прийнятого судом першої інстанції рішення щодо питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У цій справі представник позивача просив відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 32 від 11.05.2026 року, Додаткову угоду № 01 від 11.05.2026 року, Акт наданих послуг правової (правничої) допомоги від 11.05.2026 року та платіжну інструкцію від 11.05.2026 року на суму 8000 грн.
Згідно п. 2 Додаткової угоди № 01 від 11.05.2026 року норма години роботи адвоката становить 2000 грн.
У Акті наданих послуг правової (правничої) допомоги від 11.05.2026 року відображено надані послуги: 1) Консультація. Юридичний висновок. Послідовність дій - 30 хв. = 1000 грн; 2) формування, направлення адвокатського запиту №110 до Міністерства освіти і науки України - 30 хв. = 1000 грн; 3) формування, направлення адвокатського запиту №111 до Морського фахового коледжу Херсонської державної морської академії - 30 хв. = 1000 грн; 4) формування, направлення позовної заяви. Формування, направлення клопотання про стягнення витрат з додатками - 2.5 год = 5000 грн.
Загальна сума понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 8000 грн.
Колегія суддів зазначає, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, перевіривши відповідні документи щодо витрат на правничу допомогу та проаналізувавши зміст і обсяг наведених послуг, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесена до обсягу складних справ.
Колегія суддів також зважує на те, що відповідач у апеляційній скарзі заперечує розмір відшкодованої позивачу правової допомоги, посилаючись на її неспівмірність зі складністю даної справи.
Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до 3000 грн.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частини першої, другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, за таких обставин, колегія суддів, діючи виключно у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача, до 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року змінити в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМацький Є.М.
СуддіСушко О.О. Залімський І. Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua