Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №636/6227/23 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №636/6227/23

Суддя: Гніздилов Ю. М.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/6227/23 Провадження№ 1-кп/636/472/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 12023221240000248, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 березня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2023 року за вчинення кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року і 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи засудженим за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2023 року за вчинення кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року і 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, перебуваючи на волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення і перевиховання не став та в період тривання правових наслідків не погашеної та не знятої судимості знову вчинив умисне кримінальне правопорушення за встановлених, в судовому засіданні, обставин.

Так, у період з невстановленого часу по 28.04.2023, ОСОБА_4 діючи повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку у подальшому незаконно зберігав при собі з метою збуту.

Надалі, 28 квітня 2023 року у період часу з 16:30 год. по 17:06 год. ОСОБА_4 маючи злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, перебуваючи біля під`їзду № 2, буд. АДРЕСА_2 , продав за 500 грн., тим самим незаконно збув особі, яка діє під вигаданими анкетними даними як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , білу пластикову колбу з написом «Вітамін С», всередині якої знаходився паперовий згорток з кристалічною речовиною білого кольору масою 0,2229 г., яка згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/121-23/9109-НЗПРАП від 05.05.2023 містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP, в перерахунку на масу наданої на дослідження речовини, складає 0,1672 г.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України не визнав, пояснивши при цьому, що жодного відношення до наркотичних засобів він не має, та до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не причетний. Обвинувачений зазначив, що не впізнає себе на відеозаписах та заперечує, що саме він зафіксований на них як особа, яка бере участь у відповідних подіях. Разом із тим підтвердив, що проживає у під`їзді будинку, поблизу якого проводилася оперативна закупка. Також обвинувачений зазначив, що під час проведення обшуку та його затримання у нього не було виявлено ніяких наркотичних засобів, а доказів його причетності до інкримінованого кримінального правопорушення, на його думку, не здобуто. До баночки з речовиною, яку, за версією сторони обвинувачення, придбала закупна особа, він жодного відношення не має. Крім того, обвинувачений звернув увагу суду на те, що процедура оперативної закупки, проводилася без залучення понятих, а його затримання без відеофіксації.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення - злочину, доведена в повному обсязі і підтверджується отриманими та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01березня 2023 року;

- рапортом о/у СКП Чугуївського РУП, який прийняв заяву від гр. ОСОБА_7 про те, що гр. ОСОБА_8 займається збутом наркотичних засобів;

- ухвалою слідчого судді Харківського апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24 березня 2023 року;

-постановою прокурора Чугуївської окружної прокуратури від 03 квітня 2023 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без затримання особи;

- протоколом огляду та помітки грошових коштів від 28 квітня 2023 року;

- протоколом огляду особи від 28 квітня 2023 року;

- протоколом добровільної видачі від 28 квітня 2023 року;

- протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролем за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без затримання особи від 28 квітня 2023 року;

-протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролем особи від 15 травня 2023 року;

- постановою про визнання речових доказів від 19 травня 2023 року;

- свідченнями легендованої особи, допитаної із застосуванням заходів безпеки, які забезпечували неможливість її візуальної ідентифікації учасниками судового провадження, відповідно до вимог ст. 352 КПК України, яку перед допитом було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань. Свідок пояснила, що наприкінці квітня 2023 року брала участь у проведенні оперативної закупки, до якої була залучена працівниками поліції. Надалі працівники поліції передали їй грошові кошти в сумі 500 грн, оформивши це відповідним протоколом, номіналу банкнот вона не пам`ятає. Після цього вона пішла на зустріч із ОСОБА_4 , передала йому зазначені грошові кошти, а останній показав їй місце, де знаходилася баночка з наркотиками. Вона забрала цю баночку та повернулася до працівників поліції і понятих, у присутності яких добровільно її видала. Усередині баночки знаходилася наркотична речовина;

- свідченнями ОСОБА_9 , допитаної в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та попередженої про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, яка пояснила, що наприкінці квітня 2023 року працівники поліції запропонували їй взяти участь у проведенні процесуальної дії в якості понятої, на що вона надала згоду. В цей день на вул. Харківській в м. Чугуєві до поліцейських підійшла дівчина, якій вони передали грошові кошти в сумі 500 грн, попередньо оброблені спеціальною речовиною. Приблизно через десять хвилин ця дівчина повернулася та принесла із собою речовину, яка знаходилася в невеликій колбі. При цьому свідок зазначила, що не бачила, хто саме передав цій дівчині вказану речовину та за яких обставин вона її отримала. Надалі, працівники поліції помістили вказану речовину до спеціального пакета, який опечатали та підписали;

- свідченнями ОСОБА_10 , допитаного в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, який пояснив, що навесні 2023 року на прохання співробітників поліції він разом із дружиною ОСОБА_9 приймав участь як понятий при проведенні оперативної закупки. Перед початком слідчої дії працівники поліції біля будівлі поліції оглянули особу жіночої статі (закупну), якій згодом передали грошові кошти; при цьому будь-яких заборонених речей у неї виявлено не було. Номінал та кількість грошових купюр свідок не пам`ятає. Також зазначив, що після цього жінка пішла в невідомому напрямку та повернулася приблизно через 20 хвилин. В руках вона тримала пакунок, який в подальшому вилучили працівники поліції.

- свідченнями ОСОБА_11 , допитаного в судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від дачі показань, який пояснив, що стосовно ОСОБА_4 проводилися слідчі (розшукові) дії, під час яких було задокументовано факт збуту психотропної речовини PVP, після чого проведено обшук та згодом затримано останнього.

Свідок зазначив, що оперативна закупка проводилася навесні 2023 року. Перед її проведенням легендовану особу було оглянуто, заборонених предметів у неї не виявлено, після чого їй було надано грошові кошти в сумі 500 грн, якими купюрами він не пам`ятає. Надалі легендована особа жіночої статі вирушила на місце зустрічі з ОСОБА_4 . Повернувшись, вона передала пластикову білу колбу, всередині якої знаходилася речовина, яка за результатами проведеної експертизи виявилася психотропною речовиною PVP. Колбу жінка видала в автомобілі у присутності понятих, після чого він вилучив її шляхом оформлення відповідного протоколу добровільної видачі. Надалі колбу було упаковано до сейф-пакета та направлено на експертне дослідження. Також свідок пояснив, що на момент повернення «закупної» та її підходу до працівників поліції аудіо- та відеофіксація вже не здійснювалася, оскільки фіксація проводилася безпосередньо під час документування факту збуту психотропної речовини. Усі відповідні дії, за його словами, були відображені у складених процесуальних документах;

- даними протоколу огляду та помітки грошових коштів від 28 квітня 2023 року, відповідно до якого в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 31, проведено огляд, копіювання та помітку грошових коштів на загальну суму 500 грн., а саме: трьох банкнот номіналом 200 грн. - 3Б0447627, 200 грн. - ВЖ4962095 та 100 грн. - YР7973483, які надалі використовувалися під час проведення оперативної закупки;

- даними протоколу огляду легендованої особи від 28 квітня 2023 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , під час якого у зазначеної особи грошових коштів, цінностей та інших предметів, у тому числі заборонених до обігу, при ній не виявлено. Після проведення огляду, зазначеній особі жіночої статі було надано грошові кошти на загальну суму 500 грн, а саме три банкноти номіналом 200 грн (серійний номер 3Б0447627), 200 грн (серійний номер ВЖ4962095) та 100 грн (серійний номер YР7973483), які остання поклала до правої кишені куртки;

- відеозаписом проведення оперативної закупки у місті Чугуєві від 28 квітня 2023 року, на якому зафіксовано зустріч двох осіб, одна з яких - жіночої статі, особисті дані якої змінено у порядку статей 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», а інша - ОСОБА_4 . Безпосереднім дослідженням та переглядом вказаного відеозапису в судовому засіданні встановлено факт їхнього спілкування, під час якого жінка передала ОСОБА_4 грошові кошти, а той вказав їй місце де знаходиться баночка з наркотичною речовиною. Надалі ця жінка відійшла від під`їзду, забрала зазначену баночку та залишила місце події, в подальшому передавши її працівникам поліції. Хід подій на відеозаписі є безперервним, поведінка обвинуваченого мала чіткий послідовний та усвідомлений характер, спрямований на незаконний збут психотропної речовини з корисливих мотивів, що повністю спростовує версію сторони захисту про непричетність до злочину;

- даними протоколу добровільної видачі від 28 квітня 2023 року, відповідно до якого легендована особа у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 добровільно видала білу пластикову колбу з написом «Вітамін С», усередині якої знаходився паперовий згорток;

- висновком судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/121-23/9109-НЗПРАП від 05.05.2023, згідно якого кристалічна речовина білого кольору, масою 0,2229 грам, яка поміщена у паперовий згорток, який знаходиться у білій пластиковій колбі з написом «Вітамін С», містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP, в складі наданої речовини, становить 0,1672 грама;

- даними протоколу огляду предметів від 05 травня 2023 року, відповідно до якого предметом огляду є сейф-пакет № 5712988 з написом;

Суд безпосередньо дослідив надані стороною обвинувачення процесуальні документи, на підставі яких проводились слідчі дії, в т.ч. НСРД, а також відповідні протоколи слідчих дій та долучені до них DVD-R диски з відповідною інформацією, які визнані судом належними та допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні. Жодних порушень норм КПК при проведенні слідчих дій та НСРД судом не встановлено.

Згідно чинної практики Європейського суду з прав людини, викладеної зокрема у справі «Раманаускас проти Литви» йдеться проте, що суд повинен вживати заходів з перевірки чи не було факту підбурювання оскільки це, як випливає зі ст. 6 Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є недопустимим.

У цьому ж рішенні визначено, що підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Крім того, якщо діяльність негласних агентів усе ж можлива за наявності чітких обмежень та гарантій від зловживань, використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини питання щодо допустимості доказів у справі це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. У такому випадку Суд зобов`язаний не визначати, чи певні докази було отримано незаконно, а перевіряти, чи така «незаконність» не спричинила порушення іншого права, гарантованого Конвенцією.

При цьому у справі «Худобін проти Росії» цей суд констатував, що Конвенцією не заборонено використовувати на стадії попереднього розслідування такі джерела, як анонімні інформатори, якщо це виправдано характером злочину. Однак використання надалі таких джерел інформації судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним тільки в тому разі, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживань, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями. Хоча зростання рівня організованої злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства; ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету.

Використовуючи такі ж критерії при постановленні рішення у справі «Ванян проти Росії», Європейського суду з прав людини констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в цій справі мав місце факт оперативної закупівлі наркотиків, що, на його думку, було підбурюванням, хоча відповідний оперативно-розшуковий захід провела приватна особа під прикриттям, організували та контролювали його здійснення правоохоронні органи.

Поряд з цим, згідно ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

Чинний процесуальний кодекс України передбачає, що контрольована закупка є законною при дотриманні наступних умов: здійснення в рамках кримінального провадження щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину; проведення особою, якій надане таке право; прийняття рішення про проведення прокурором.

Викладена вище позиція Європейського суду з прав людини прямо втілена у чинній ст. 271 КПК України. Так, частина третя вказаної статті встановлює, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Ця ж норма передбачає, що здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Крім того, ч. 7 ст. 271 КПК України встановлює вимогу, що прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 цього Кодексу, зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права особи на справедливий судовий розгляд.

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Суду від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.

Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

З урахуванням наведених критеріїв, суд, з огляду на показання обвинуваченого та висунуте йому обвинувачення, перевірив, яку дійсну мету переслідувала легендована особа, звертаючись до обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу продажу йому психотропної речовини.

Судом не встановлено, що дії легендованої особи та працівників поліції містили провокацію злочину, тобто цілеспрямованого схиляння обвинуваченого до збуту психотропних речовин з метою відкриття кримінального провадження та отримання доказів.

Таким чином, безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не вказують на одержання доказів обвинувачення внаслідок провокації злочину, відповідно до критеріїв визначених Європейським Судом з прав людини.

Також суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений до матеріалів провадження в якості речового доказу флеш - носій «MSDHC Kingston 32 GB» серійний номер, інвентарний номер - 23т від 11.04.2023, був поданий у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу.

Таким чином, записаний на флеш - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.

Зазначена правова позиція міститься в Постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.10.2020 ( справа № 677/2040/16-к, провадження № 51-5738км19 ).

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , який не визнав вину та зазначив, що не впізнає себе на відеозаписах та заперечує, що саме він зафіксований на них як особа, яка бере участь у відповідних подіях, суд оцінює таку позицію як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення.

Суд критично ставиться до зазначеної версії обвинуваченого та повністю відхиляє її, оскільки вона повністю спростовується сукупністю зібраних та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів, які не залишають розумного сумніву у його винуватості.

Зазначені вище докази у їх сукупності суд вважає належними, допустимими і достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_4 та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення. Вказані докази отримані в порядку, встановленому КПК України, на підставі яких встановлено наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

Показання свідків у судовому засіданні були дані під присягою, вказані особи були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих свідчень.

Невизнання вини обвинуваченим суд розцінює, як законну реалізацію його права на захист, проте його позиція спростовується шляхом зіставлення його показань із сукупністю зібраних і перевірених доказів.

За нормативним визначенням кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді вчинення хоча б однієї з альтернативних протиправних дій щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, які у даному випадку виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті таких речовин, вчинених за наявності кваліфікуючих ознак - щодо особливо небезпечних психотропних речовин та повторно. Оскільки зазначені діяння мають формальний склад, кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення самої дії (набуття права фактичного володіння речовиною при придбанні, початку її утримання при зберіганні та фактичного передання іншій особі при збуті), незалежно від настання будь-яких шкідливих наслідків. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини у вигляді прямого умислу та обов`язковою наявністю спеціальної мети - мети збуту (при придбанні та зберіганні), коли особа повністю усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, за якими вона без належного дозволу оперує саме особливо небезпечними психотропними речовинами, передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння, що полягають у порушенні встановленого законодавством порядку обігу таких речовин, і бажає їх настання, свідомо спрямовуючи свій умисел на подальше розповсюдження цих речовин або безпосередньо реалізуючи їх протиправне відчуження третім особам під час збуту, вчиняючи такі дії повторно.

Суд приймає до уваги правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) про те, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд враховує, що завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторін є грубим порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дотримуючись принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів, оцінивши їх у сукупності, суд встановив у діях ОСОБА_4 прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинений повторно.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 суд враховує відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання, а також обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до тяжких злочинів, особу винного, який має постійне місце проживання, його вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та вказує на достатній рівень соціалізації ОСОБА_4 , відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Згідно ч. 2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що виходячи з положень кримінального закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 і 72 цього Кодексу.

Так, згідно вимог ст. 71, ч.3 ст. 78 КК України та роз`яснень, що містяться в п. п. 25, 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, визначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 після постановлення вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2023 року, вчинив нове кримінальне правопорушення - злочин у період іспитового строку, суд на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, призначаючи покарання за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2023 року, з урахуванням встановлених п.п. б) п. 1) ч. 1 ст. 72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вказану міру покарання обвинувачений ОСОБА_4 повинен відбувати реально.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України суд застосовує спеціальну конфіскацію мобільного телефону чорного кольору марки «Redmi designed by Xiaomi», з тильної сторони корпусу якого мається фабричний напис виготовлений барвником білого кольору: «Made in china, model:М1903С3ЕG виконаний барвником світлого кольору, який має чисельні пошкодження у вигляді сколів та тріщин дисплею по всьому його периметру та сім-картки з номером мобільного телефону « НОМЕР_1 », як засобу та знаряддя злочину, а долю інших речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/121-23/9109-НЗПРАП від 05 травня 2023 року у розмірі 1 434 грн 00 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_12 на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 вересня 2023 року на мобільний телефон чорного кольору марки «Redmi designed by Xiaomi», з тильної сторони корпусу якого мається фабричний напис виготовлений барвником білого кольору: «Made in china, model:М1903С3ЕG виконаний барвником світлого кольору, який має чисельні пошкодження у вигляді сколів та тріщин дисплею по всьому його периметру; сім-картку з номером мобільного телефону « НОМЕР_1 - підлягає скасуванню.

До набрання цим вироком законної сили, на підставі ч. 4 ст. 176, ст. ст. 177, 183 КПК України, за клопотанням прокурора, враховуючи призначення покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі та з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіжний захід, обр аний обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, суд залишає без змін.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71, з урахуванням встановлених п.п. б, п.1 , ч.1 ст.72 КК України правил складання покарань, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 24 січня 2023 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 (семи) років і 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання і обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 21 вересня 2023 року, тобто з 21 вересня 2023 року.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- сейф - пакет № 5712988 у середині якого знаходиться особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP, в перерахунку на масу наданої на дослідження речовини, складає 0,1672 г., зберігається у камері зберігання речових доказів Чугуївського РУП, розташованій за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд. 31 - знищити;

- флеш - носій «MSDHC Kingston 32 GB» серійний номер, інвентарний номер - 23т від 11.04.2023 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Застосувати спеціальну конфіскацію мобільного телефону чорного кольору марки «Redmi designed by Xiomi», у пошкодженому стані та сім-картки з номером мобільного телефону « НОМЕР_1 » - примусово безоплатно вилучивши їх у власність держави.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи дослідження матеріалів речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/121-23/9109-НЗПРАП від 05 травня 2023 року у розмірі 1 434 грн 00 коп., - на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 26 вересня 2023 року на мобільний телефон чорного кольору марки «Redmi designed by Xiaomi», з тильної сторони корпусу якого мається фабричний напис виготовлений барвником білого кольору: «Made in china, model:М1903С3ЕG виконаний барвником світлого кольору, який має чисельні пошкодження у вигляді сколів та тріщин дисплею по всьому його периметру; сім-картку з номером мобільного телефону « НОМЕР_1 - скасувати.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 21 вересня 2023 року до дня набрання вироком законної сили, у строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили, запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 21 вересня 2023 року та неодноразово продовжений ухвалами Чугуївського міського суду Харківської області, останній раз від 25 червня 2026 року - залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 , який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua