Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №120/14329/26
Суддя: Мацький Є.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/14329/26
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
09 листопада 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
17.09.2026 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 19 липня 2023 року по 19 травня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугу років оновлених грошового атестату та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні дні служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати оновлені грошовий атестат та довідки на ім`я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні дні служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою суду від 22.09.2026 року дану позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, що можуть свідчити про поважність пропуску такого строку з підтверджуючими відповідні обставини доказами.
Ухвалою від 29.09.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог, які стосуються ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023, повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з указаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов`язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року. Представник позивача вказує, що у позивача були відсутні підстави для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. У зв`язку із зазначеним просить поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спір у цій справі стосується правильності нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що положення статті 233 КЗпП України є спеціальними при визначенні строку звернення до суду у спорах щодо виплати грошового забезпечення осіб, які проходять або проходили публічну службу.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції.
Зокрема, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою цієї статті передбачено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформувала підхід до застосування статті 233 КЗпП України у спорах про виплату належних особі сум грошового забезпечення.
Верховний Суд виходив, зокрема, з необхідності розмежування правового регулювання вимог щодо виплат, право на які виникло до та після 19 липня 2022 року, а також урахування факту отримання особою письмового документа, який містить відомості про належні та фактично виплачені суми.
У постанові від 01 жовтня 2025 року у справі №580/11545/24 Верховний Суд наголосив, що для правильного вирішення питання дотримання строку звернення до суду необхідно з`ясувати наявність або відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розмірами та складовими нарахованого і виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, зокрема доказів направлення чи видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
За результатами встановлення таких обставин можливо визначити день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, а відповідно – установити початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає особливу увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 червня 2026 року у справі №240/15290/25, обставини якої є релевантними до правовідносин, що розглядаються.
У зазначеній справі позивач також оспорював правильність нарахування та виплати військовою частиною грошового забезпечення відповідно до пункту 4 Постанови №704 та просив здійснити його перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Верховний Суд зазначив, що у спорі щодо сум грошового забезпечення, право на які особа набула під час проходження військової служби, коли відповідний позов подано вже після звільнення зі служби, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України.
При цьому Верховний Суд указав, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Водночас сам по собі нормативно встановлений обов`язок військової частини видати військовослужбовцю відповідний документ при звільненні не є доказом фактичного вручення такого документа конкретній особі та не дає підстав без дослідження відповідних доказів визначати дату початку перебігу строку звернення до суду.
Так, у справі №240/15290/25 суди попередніх інстанцій на підставі Правил №280 припустили, що про виплату належних позивачу сум грошового забезпечення йому було відомо при звільненні з військової служби та отриманні грошового атестата.
Верховний Суд визнав такий підхід помилковим, оскільки суди не перевірили фактичної дати отримання позивачем грошового атестата та не дослідили обсяг відомостей, наведених у такому документі, у зв`язку з чим визнав висновок про повернення позовної заяви передчасним.
Аналогічна процесуальна ситуація має місце у справі, що переглядається.
Пункт 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280, передбачає, що при виключенні позивача зі списків особового складу йому мав бути виданий грошовий атестат.
Водночас положення пункту 11.3 Правил №280 передбачають, що грошовий атестат складається у двох примірниках, підписується відповідними посадовими особами, засвідчується особистим підписом його власника, а перший примірник видається військовослужбовцю під підпис в особовій картці із зазначенням дати його видачі.
Отже, сам зміст Правил №280 передбачає можливість документального підтвердження як факту, так і конкретної дати видачі військовослужбовцю грошового атестата.
Проте суд першої інстанції не встановив, чи був грошовий атестат фактично виданий ОСОБА_1 , коли саме він був йому вручений, чи засвідчений він особистим підписом позивача, чи міститься підпис позивача в особовій картці або іншому документі про отримання грошового атестата та, що не менш важливо, який саме обсяг відомостей щодо структури та розмірів грошового забезпечення містив цей документ.
Матеріали, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, не містять установленого судом факту отримання позивачем конкретного грошового атестата, розрахункового листа, довідки про грошове забезпечення чи іншого документа, який дозволяв би достовірно визначити момент набуття ним інформації про обсяг та характер виплачених сум.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивач повинен був бути обізнаний про складові та розміри свого грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу, ґрунтується не на встановлених доказами фактичних обставинах, а на припущенні про належне виконання відповідачем вимог Правил №280.
Нормативний обов`язок суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію не є доказом того, що така дія фактично була вчинена.
Основний висновок суду першої інстанції про пропуск строку ґрунтується на припущенні про отримання позивачем грошового атестата при виключенні зі списків особового складу, тоді як факт та дата такого отримання судом не встановлені.
За таких обставин оцінка поважності причин пропуску строку без попереднього достовірного встановлення моменту початку його перебігу є передчасною.
Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно застосував до позивача наслідки пропуску строку звернення до суду, не встановивши обставин, необхідних для визначення початку перебігу такого строку.
Тому ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМацький Є.М.
СуддіСушко О.О. Залімський І. Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua