Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №560/20225/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20225/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об`єктів на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об`єктів про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 560/2658/25, та зобов`язати відповідача нарахувати йому таку компенсацію за період затримки виплати індексації з 1 березня 2011 року до 22 листопада 2021 року — з 1 травня 2011 року до дня фактичної виплати, 31 жовтня 2025 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів і зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію за вказаний період.

Суд першої інстанції виходив із того, що право на компенсацію за Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не залежить від того, чи був відповідний дохід попередньо нарахований відповідачем, чи право на нього встановлено судовим рішенням. Оскільки присуджену індексацію грошового забезпечення відповідач виплатив позивачу лише 31 жовтня 2025 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування компенсації.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апелянт зазначає, що індексацію грошових доходів як окремий вид доходу, за несвоєчасну виплату якого передбачено компенсацію, включено до статті 2 Закону № 2050-III Законом України від 4 лютого 2021 року № 1214-IX, який набрав чинності 26 лютого 2021 року. На думку апелянта, ці зміни не поширюються на індексацію за період до цієї дати.

Також відповідач посилається на те, що на час звільнення позивача зі служби 22 листопада 2021 року конкретну суму заборгованості з індексації не було визначено, остаточний розрахунок проведено, а обов`язок виплатити відповідні суми виник після ухвалення рішення суду у справі № 560/2658/25. На думку апелянта, кошти, виплачені на виконання судового рішення, самі по собі не є систематичним доходом. Відповідач також зазначає, що виконав рішення після отримання бюджетних асигнувань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Він вважає, що Закон № 2050-III не ставить право на компенсацію в залежність від попереднього формального нарахування доходу та застосовується до сум, право на які встановлено судовим рішенням.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач проходив службу у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об`єктів.

Рішенням від 16.06.2025 у справі №560/2658/25 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2011 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів, який враховується для розрахунку індексації та здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.11.2021, виходячи з величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 (3571,80 грн.)

На виконання рішення суду відповідач 31.10.2025 здійснив виплату грошового забезпечення у повному обсязі.

Позивач, вважає, що внаслідок несвоєчасного перерахунку грошового забезпечення має право на отримання компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, тому звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати по день фактичної виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-III).

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно, чи на виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), пункти 1, 2 якого відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У постанові від 2 липня 2026 року у справі № 420/17627/24 Верховний Суд розглянув подібні правовідносини щодо затримки виплати індексації грошового забезпечення, право на яку було встановлено судовим рішенням. Верховний Суд зазначив, що для виникнення права на компенсацію не має визначального значення, чи була індексація попередньо нарахована відповідачем. Право на компенсацію пов`язане з невиплатою належного доходу у встановлений строк; період компенсації в тій справі визначено від моменту порушення строку виплати індексації до її фактичної виплати.

Отже, довід апелянта про те, що право на компенсацію могло виникнути лише після набрання законної сили рішенням суду у справі № 560/2658/25, не спростовує висновків суду першої інстанції. Судове рішення встановило обов`язок відповідача виплатити індексацію за попередні періоди, а подальша виплата цієї заборгованості не змінює часу, за який відповідний дохід не був виплачений.

Посилання апелянта на Закон № 1214-IX також не є підставою для скасування рішення. Індексація грошового забезпечення є складовою систематичного доходу, а не окремою разовою виплатою. Пункт 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачає компенсацію відповідно до законодавства в разі несвоєчасної виплати сум індексації. Верховний Суд у справі № 420/17627/24 застосував цей підхід до періоду індексації, що передував набранню чинності Законом № 1214-IX.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 узагальнила умови застосування Закону № 2050-III: затримка виплати щонайменше на місяць, систематичний, а не разовий характер доходу та його фактичне отримання особою. У тій справі Велика Палата відмовила в компенсації за додаткову винагороду, пов`язану з конкретним фактом поранення, оскільки визнала її разовою виплатою. Спір у цій справі стосується індексації грошового забезпечення, яка має систематичний характер, а присуджені суми позивач фактично отримав 31 жовтня 2025 року. Тому висновок Великої Палати не спростовує, а визначає критерії, яким спірні правовідносини відповідають.

Не змінює висновку й те, що позивача виключено зі списків особового складу 22 листопада 2021 року та під час звільнення проведено остаточний розрахунок. У цій справі йдеться про компенсацію за затримку виплати індексації, право на яку за відповідний попередній період встановлено судовим рішенням і яку згодом фактично виплачено. Сам факт припинення служби не усуває обов`язку компенсувати втрату частини доходу, виплаченого із затримкою.

Довід про виконання судового рішення після надходження бюджетних асигнувань також не є підставою для звільнення відповідача від компенсації. За статтею 1 Закону № 2050-III компенсація здійснюється у разі порушення встановлених строків виплати, у тому числі незалежно від вини платника. Отже, бюджетний статус відповідача та час надходження асигнувань не спростовують права позивача на передбачену законом компенсацію.

Таким чином, виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов`язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, а оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум не дотримано, право позивача на виплату компенсації порушено.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з охорони об`єктів залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.