Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №240/18481/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №240/18481/25

Суддя: Слободонюк М.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18481/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку його пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 18.01.2025;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплачувати йому пенсію за віком на підставі частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 18.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своїх письмових поясненнях відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (посвідчення 3 категорії серії НОМЕР_1 від 30.08.2023).

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначену йому з 26.07.2023 (тобто після досягнення 50 років) на умовах, визначених статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме зі зниженням пенсійного віку.

Розмір пенсії позивача на даний час обчислений з урахуванням страхового стажу 44 роки 01 місяць 26 днів.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою (вх.№ 22549/В-0600-25 від 10.06.2025), в якій просив перерахувати йому пенсію відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме шляхом збільшення її розміру на 1 % заробітку за кожний рік його стажу понад 20 років.

Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 08.07.2025 № 26021-22549/В-02/8-0600/25 відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що після 01.10.2017 застосування положень пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII щодо збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік стажу понад установлений можливе лише за умови призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, яка передбачає двоскладовий порядок її обчислення. При цьому відповідач зазначив, що розмір пенсії, обчислений за такими правилами, є меншим від фактично отримуваного позивачем, а тому підстав для проведення перерахунку немає.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначено після 11.10.2017, тобто після внесення змін до частини другої статті 56 зазначеного Закону, у зв`язку з чим право на збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж виникає лише за умови призначення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки при призначенні пенсії позивачу положення частини другої статті 27 Закону № 1058-IV не застосовувалися, суд дійшов висновку про відсутність у нього права на спірний перерахунок пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).

Згідно з первинною редакцією пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У подальшому Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, зокрема до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону № 1058-IV.

Визначаючись у цьому спорі слід врахувати правові висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року у справі № 300/3435/21, які зводяться до такого:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначено з 26.07.2023 із застосуванням положень статті 55 Закону № 796-ХІІ щодо зниження пенсійного віку, тобто після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII. Отже, на момент виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення діяла редакція пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, відповідно до якої право на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж пов`язується з призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що пенсію позивачу було призначено із застосуванням зазначених положень.

Згідно наведеної вище правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, редакція пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, чинна до внесення змін Законом № 2148-VIII, підлягає застосуванню до осіб, які набули право на відповідне збільшення пенсії до зміни правового регулювання.

Натомість в межах даних правовідносин позивач набув право на пенсію лише у 2023 році, тобто після набрання чинності зазначеними змінами, а відтак не набув права на збільшення пенсії відповідно до редакції пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, чинної до 11.10.2017.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийСлободонюк М.В.

СуддіКузьмишин В.М. Канигіна Т.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua