Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №320/7437/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №320/7437/22

Суддя: Мєзєнцев Євген Ігорович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/7437/22 Суддя (судді) першої інстанції: Смагар С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 11.07.2022 № 262440013509;

- зобов`язати відповідача на підставі заяви від 04.07.2022 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 до його пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року адміністративну справу № 320/7437/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 цю справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , визначивши дату призначення пенсії - 04 липня 2022 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 27 травня 2019 року органом 1452, РНОКПП НОМЕР_2 .

04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатом розгляду вказаної заяви позивача від 04 липня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 11 липня 2022 року прийнято рішення № 262440013509 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено наступне. Вік заявника 52 роки. Не працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Страховий стаж особи становить 21 рік 09 місяців 02 дні. Пільговий стаж становить 4 роки 11 місяців 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не враховано період з 21.08.1992 по 03.10.1999, оскільки до наказу від 29.08.1994 №406 не додано перелік атестованих робочих місць де вказано, що проведена атестація робочого місця за посадою «електрослюсар підземний» та відсутній наказ від 30.08.1999 № 75 про результати атестації робочих місць. Дата з якої матиме право на пенсійну виплату 12.09.2025 року.

З рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач не погоджується, вважає його протиправним, та таким, що порушує його гарантоване Конституцією України право на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.?

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудовоґо стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону №1058-IV.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 04 липня 2022 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, при цьому, період трудової діяльності позивача з 21.08.1992 по 03.10.1999 не був зарахований до його пільгового стажу.

Відповідно до записів у трудовій книжки серії НОМЕР_3 позивач:

- 21.08.1987 року - прийнятий до Селидівського виробничого об`єднання по видобутку вугілля Шахтоуправління «Курахівське» підсобно-транспортним робітником, направлений до електромеханічного відділу шахти (запис № 1);

- 25.04.1988 року - переведений електрослюсарем підземним 3 розряду на період проходження виробничої практики (запис № 2);

- 03.08.1988 року - переведений електрослюсарем підземним 3 розряду, направлений до електромеханічного відділу шахти (запис № 3);

- 01.05.1990 року - присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 4 розряду (запис № 4);

- 01.11.1992 року - присвоєно кваліфікацію електрослюсаря підземного 5 розряду (запис № 5);

- 03.10.1999 року - звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 6).

З наведеного вбачається, що позивач у спірний період з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року працював у Селидівському виробничому об`єднанні по видобутку вугілля Шахтоуправління «Курахівське» за професією електрослюсар підземний. Вказані записи в трудовій книжці засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.

На підтвердження пільгового стажу позивачем була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 25 від 20 січня 2022 року, видана ВП «Шахта «Курахівська», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах у ШУ «Курахівське» і за період з 03.08.1988 року по 03.10.1999 року виконував гірничі роботи з видобування вугілля підземним способом за професією електрослюсар підземний на дільниці ЕМВ, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1 код КП 1010100а Постанова КМУ № 162 від 11.03.1994 року. Накази про атестацію робочих місць: № 406 від 29.08.1994 року, № 75 від 30.08.1999 року. Довідка видана на підставі особової картки ф. П-2, контрольних табелів обліку робочого часу під землею, особистого рахунку.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 26 січня 1991 року № 10, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).

До Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162, віднесені всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (1010100а) (пункт 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І Гірничі роботи).

Як вбачається із положень пункту 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати, в тому числі, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.

Як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 причиною для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 до його пільгового стажу слугувала відсутність переліку атестованих робочих місць до наказу від 29.08.1994 №406 та відсутність наказу від 30.08.1999 №75 про результати атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Водночас, на переконання суду, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідний правозастосовний підхід є усталеним у національній судовій практиці у відповідній сфері правовідносин та відображений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а, а також постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі № 732/2003/14 та від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а.

Отже, відсутність наказів про атестацію робочих місць не може позбавляти позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 25 від 20 січня 2022 року, видана ВП «Шахта «Курахівська», яка була додана позивачем до заяви про призначення пенсії від 04 липня 2022 року, містить інформацію про наявність наказів про атестацію робочих місць № 406 від 29.08.1994 року, № 75 від 30.08.1999 року.

З огляду на викладене, період роботи позивача з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року у Селидівському виробничому об`єднанні по видобутку вугілля Шахтоуправління «Курахівське» за професією електрослюсар підземний протиправно не був зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1.

Разом із цим, позивачем до позову додано виписку з наказів № 406 від 29.08.1994 року, № 75 від 30.08.1999 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», згідно з якими позивачу підтверджено право на пільгову пенсію за Списком №1 розділ І підрозділ 1 код 1010100а за професією «електрослюсар підземний».

Як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509, єдиною причиною відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» була відсутність необхідного стажу (10 років) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що на час звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії пільговий стаж позивача за Списком № 1, розрахований відповідачем на підставі поданих документів (4 роки 11 місяців 20 днів) та з урахуванням періоду роботи з 21.08.1992 року по 03.10.1999 року, який протиправно не був зарахований до пільгового стажу позивача, становив більше 10 років, а отже позивач мав право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2022 року.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на підставі заяви від 04.07.2022 із зарахуванням періоду з 21.08.1992 по 03.10.1999 до його пільгового (підземного) стажу роботи за Списком № 1, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, суд звертає увагу, що станом на час розгляду цієї справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія призначена з 24 листопада 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі 200/7534/23.

Отже, протиправні дії відповідача мали наслідком призначення пенсії позивачу з більш пізньої дати (24 листопада 2023 року), ніж він мав на неї право.

Слід зазначити, що повторне звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії було обумовлено незалежними від волі позивача обставинами, а саме припиненням Окружним адміністративним судом м. Києва здійснення правосуддя, внаслідок чого адміністративна справа № 320/7437/22 тривалий час залишалася не розглянутою.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04 липня 2022 року задоволенню не підлягають, оскільки на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі 200/7534/23 пенсія позивачу вже призначена рішенням пенсійного органу з 24 листопада 2023 року.

Крім того, станом на час розгляду цієї справи спірний період з 21.08.1992 по 03.10.1999 також зарахований до пільгового стажу позивача за Списком № 1, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями відповідача у відзиві, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача зараховувати цей період повторно.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, оскільки належним захистом порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11 липня 2022 року №262440013509 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , визначивши дату призначення пенсії - 04 липня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua