Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №643/7594/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №643/7594/26

Суддя: Поліщук Т. В.

Справа № 643/7594/26

Провадження № 2/643/5748/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,

позивачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судового засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Конопацька Оксана Борисівна, про визнання права власності та припинення спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Конопацька О.Б., про визнання права власності та припинення спільної часткової власності, в якій прохає визнати за нею право власності на 1/6 частку квартири, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 29,8 кв.м., загальною площею 49,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 307544963101, припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/6 частку спірної квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй на підставі договору дарування належить 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідача ОСОБА_3 , якому належала спірна квартира на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 31.10.2003 приватним нотаріусом ХНО Зайцевою О.Ю. № 1592. У приватного нотаріуса ХМНО Конопацької О.Б. 22.02.2020 відкрита спадкова справа № 65564565, яка у встановленому порядку зареєстрована у спадковому реєстрі за № 03/2020. Відповідач ОСОБА_2 звернувся у передбачений законодавством строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому вважається, що прийняв спадщину, до складу якої входить 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 . Однак, відповідач через початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. З моменту прийняття спадщини відповідач не сплачує комунальні платежі, не користується квартирою та не має до неї жодного інтересу. Відповідач є спортсменом, генеральним директором та власником 100% товариства з обмеженою відповідальністю приватна охоронна організація «Красний Карпичик», є індивідуальним підприємцем, директором та власником 100% ТОВ «Фурор» та ТОВ «Альбатрос». Відповідач повністю забезпечений житлом, має власну квартиру в АДРЕСА_2 . Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості спірної квартири, виданого ТОВ «Інноваційна оцінка плюс» від 16.03.2026 оціночна вартість квартири становить 528 000 грн., а вартість 1/6 частки становить 88000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 20.04.2026 провадження у справі відкрито, і справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.07.2026 ухвалою суду задоволено клопотання позивачки про витребування доказів, витребувано від приватного нотаріуса ХМНО Конопацької О.Б. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 65564565, яка в установленому порядку зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 03/2020 після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 06.08.2026 підготовче провадження по справі закрито і справу призначено до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 прохала позов задовольнити повністю з підстав наведених у позовній заяві. Пояснила, що, зі слів ОСОБА_4 , прізвище якої їй невідоме та яка є головою ОСББ, відповідач не має наміру приймати спадщину, у зв`язку з чим остання порекомендувала їй звернутися до суду для вирішення цього питання. В сім`ї вже все вирішено хто є власником та якого спадкового майна. На теперішній час великі борги по квартирі за комунальні послуги.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Конопацька О.Б. в засідання не з`явилась, належним чином була повідомлені про час та місце розгляду справи.

Частиною 8 ст. 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно положень ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 31.10.2003 приватним нотаріусом харківського міського нотаріального округу Зайцевою О.Ю., р. № 1592 (а.с.24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.93). Після його смерті за заявою спадкоємців приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Конопацькою О.Б. було заведено спадкову справу № 03/2020 щодо майна померлого ОСОБА_3 (а.с.89-164).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.07.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 47, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Конопацькою О.Б. спадкоємцями майна ОСОБА_3 є донька ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 та син ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з 1/2 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на 1/3 частку спадкового майна видано ОСОБА_5 10.03.2021. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна ще не видано. Право власності на 1/6 частку у праві власності на квартиру підлягає державній реєстрації.

Зі спадкової справи № 03/2020 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_3 .03.08.2020 через представника ОСОБА_7 за довіреністю від 27.07.2020 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Конопацької О.Б. про прийняття спадщини, яка зареєстрована у книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 34, зареєстрована у журналі реєстрації вхідних документів за № 129/02-14 та долучена до спадкової справи 03/2020, заведеної 22.02.2020 після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.106-120). Проте свідоцтво про право на спадщину за законом не отримав.

Відповідно до договору дарування від 17.12.2025, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Полях Д.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2127 ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 5/6 (п`ять шостих) частки у праві спільної часткової власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.27-28).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 457067321 від 17.12.2025 позивачці ОСОБА_1 належить 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, серія та номер: 2127, виданий 17.12.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Полях Д.В. (а.с.16).

Відповідно до листа ОСББ «ПОЛЮС» від 11.03.2026 за № 1-63 жодних звернень від ОСОБА_2 до ОСББ «ПОЛЮС» не надходило, стосовно наявності інтересу останнього щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні будь-які фактичні дані, згідно акту від 10.03.2026 ОСОБА_9 у зазначеній квартирі не проживає. Згідно акту від 10.03.2026 про фактичне не проживання від 10.03.2026 мешканців будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_2 ніколи не проживав у спірній квартирі, не був зареєстрований, не сплачував внески до кооперативу, не приймав участь у загальних зборах (а.с.22-23).

Відповідно до наданого позивачкою до позовної заяви звіту про оцінку майна від 16.03.2026 ТОВ «Інноваційна оцінка плюс» оціночна вартість об`єкта оцінки, без урахування ПДВ, а саме двокімнатної квартири, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Оціночна вартість 1/6 об`єкта оцінки, без урахування ПДВ становить 88000 грн. (а.с.08-15).

Згідно висновку щодо можливості поділу (виділу) частини об`єкта нерухомого майна двокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , від 01.04.2026ФОП ОСОБА_10 при обстежені двокімнатної квартири та після вивчення проваустановчих документів і технічної документації, було встановлено, що згідно Державних будівельних норм, відсутня можливість виділення в натурі 1/6 частки квартири (а.с.25).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, відповідач прийняв спадщину в порядку ст. 1269 ЦК України, однак не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, як зазначила позивачка в позові, через початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, тобто відповідач не оформив спадкових прав з обставин, тобто які не залежали від нього.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частинами 1,2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2025 року у справі № 464/2779/22 визначено правовий висновок. Що стаття 365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Таким чином, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи і технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.

Слід також зазначити, що правомірність дій суду при встановленні вказаних вище обставин оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглянувши позовну заяву в межах позовних вимог на підставі наданих доказів суд вважає, що позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності передбачених законом підстав для припинення права власності відповідача на 1/6 частку спірної квартири з виплатою йому компенсації її вартості.

Зокрема, самі по собі обставини непроживання відповідача у квартирі, несплати комунальних платежів, відсутності звернень до ОСББ та фактичного невикористання належної йому частки не свідчать про наявність законних підстав для примусового припинення права власності.

Крім того, позивачкою не надано належних доказів на підтвердження доводів про забезпеченість відповідача іншим житлом, зокрема наявності у нього на праві власності квартири за зазначеною адресою в Російській Федерації. Саме по собі посилання на наявність у відповідача іншого житла, без документального підтвердження його права власності на таке майно, не може бути покладене в основу судового рішення.

Суд також враховує, що відповідач, прийнявши спадщину після смерті батька, не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, як зазначила позивачка, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Отже, неоформлення відповідачем спадкових прав зумовлене обставинами, які могли не залежати від його волі, та саме по собі не свідчить про відсутність у нього інтересу до спадкового майна або про наявність підстав для примусового припинення його права на відповідну частку квартири.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено сукупності обставин, необхідних для застосування положень статті 365 ЦК України щодо припинення права відповідача на частку у спільному майні. Враховуючи, що припинення права власності на частку є втручанням у право особи мирно володіти своїм майном, таке втручання має бути обґрунтованим, пропорційним та відповідати вимогам закону. Відтак правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналізуючи вищенаведене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивачки про припинення права на частку у спільному майні відповідача.

Вимога позивачки щодо визнання права власності на вказану частку відповідача безпосередньо пов`язана з вимогою про припинення права на частку у спільному майні, а тому у її задоволенні також слід відмовити.

Крім того, задоволення зазначеної вимоги позивача призвело б до грубого порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року та ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, внесена стороною позивачки на депозит суду сума в розмірі 88000 грн. 00 коп., на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 1.920517789.1 від 03.11.2026, підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 141, 223, 247 ч.2, 263-265, 268, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Конопацька Оксана Борисівна, про визнання права власності та припинення спільної часткової власності – відмовити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти внесені на депозитний рахунок суду (отримувач: Салтівський районний суд міста Харкова) в сумі 88000 (вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., які внесені на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 1.920517789.1 від 03.11.2026, призначення платежу: внесення вартості частки квартири на депозитний рахунок Слтівського районного суду міста Харкова по справі № 643/7594/26 (провадження №2/643/5748/26, платіж за власні кошти.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Конопацька Оксана Борисівна, адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя Т.В. Поліщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua