Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №629/7113/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7113/26

Провадження № 2/629/2790/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Умбатова Олена Валеріївна до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог - Лозівської міської ради Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, третьої особи про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, в якій зазначає, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 24.11.2015 року № 657 «Про заміну наймачів у договорах найму жилих приміщень», позивач є законним наймачем житлового приміщення, а саме: однієї кімнати в двадцятидвохкімнатній квартирі спільного заселення житловою площею 18,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житло на теперішній час не приватизоване і має правовий статус комунального майна територіальної громади.

У квартирі також зареєстровані три особи: позивач, її повнолітня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.05.2026 р. позивача повідомлено, що її син старший сержант ОСОБА_3 , 05.04.2026 р. зник безвісти під час виконання бойового завдання. Через ці трагічні обставини позивач змушена самостійно та одноособово управляти помешканням, нести повний фінансовий тягар та закривати всі житлово-побутові питання.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з листопада 2018 р. фактично не проживає у спірній кімнаті, добровільно виїхала до Німеччини, забрала особисті речі та втратила зв`язок із житлом. Перешкод у користуванні кімнатою їй не чинилося, замки не змінювалися, її доступ до приміщення не обмежувався. Понад 8 років відповідач не користується житлом, комунальні послуги за особовим рахунком нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб, однак сплачуються виключно позивачем одноособово. Наявність формальної реєстрації відповідача позбавляє позивача права на законне оформлення житлової субсидії та штучно блокує процедуру приватизації житла.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , ж.п. 4.

Позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат Умбатова О.В. у судове засідання не з`явилися, однак подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягають, у разі неявки відповідача представник не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 40, 41, 46, 47).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 37-39, 43-45), причину неявки суду не повідомила, відзиву та заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, у зв`язку з чим, зі згоди позивача, його представника та на підставі ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Лозівської міської ради Харківської області у судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву про розгляд справи без участі представника Лозівської міської ради за наявними в матеріалах справи документами (а.с. 33-34).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради від 24.11.2015 р. № 657 «Про заміну наймачів у договорах найму жилих приміщень» (а.с. 15).

Відповідно до витягу з реєстру Лозівської міської територіальної громади № 2026/007071001 від 03.05.2026 р. та довідки № 2706 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, наданої 27.07.2026 р. відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13, 14).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дітьми позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про їх народження серії НОМЕР_1 , виданим 21.08.2002 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Лозівського міського управління юстиції, серії НОМЕР_2 , виданим 17.02.2000 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Лозівської міської ради Харківської області (а.с. 7, 11).

Із витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20260427-2795, сформованого 27.04.2026 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається зниклим безвісти на території бойових дій, що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.04.2026 р. (а.с. 12, 17).

Відповідно до довідки КП «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області від 27.07.2026 р., розмір заборгованості за надані житлово комунальні послуги, яка обліковується по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27.07.2026 р. становить 1529,03 грн (а.с. 18).

Зі змісту позовної заяви видно, що відповідач впродовж більш ніж 8 років не проживає у вищевказаній квартирі, не здійснює будь-яких витрат на оплату комунальних послуг та утримання вказаного майна. Наразі, ОСОБА_2 разом зі своїм цивільним чоловіком проживає у Федеративній Республіці Німеччина. Жодних особистих речей ОСОБА_2 в квартирі немає.

Факт наявності реєстрації відповідача у квартирі позбавляє позивача, як наймача, належно реалізувати своє право користування та розпорядження належним майном, перешкоджає можливості оформлення субсидії, тому позивач вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актами про не проживання особи за місцем реєстрації, складеними 24.02.2019 р. та 07.08.2026 р. сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також письмовими заявами сусідів: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , де видно, що ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з листопада 2018 р. по теперішній час не проживає. Особисті її речі в квартирі відсутні, комунальні послуги не сплачує, спільний побут з позивачем не ведуть (а.с. 16, 19, 20).

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (зі змінами та доповненнями), роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Законом України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX від 13.01.2026 р., який набрав чинності 15.02.2026 р., Житловий кодекс УРСР визнано таким, що втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Статтею 71 ЖК УРСР встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк. Оскільки при відсутності у спірному житлі понад встановлений законом строк, цей строк може бути продовжений за заявою відсутнього та з поважних причин лише у передбачених випадках, тому звернення із заявою про продовження такого строку, а також доведення наявності підстав для продовження такого строку, є правом відповідної особи.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 759/19579/17.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував фактичне користування нею спірною квартирою, а саме: що у квартирі є її речі, що вона несе витрати на утримання спірної квартири як користувач. Навпаки, за встановленими обставинами, відповідач протягом тривалого часу понад шість місяців не проживає у спірній квартирі, не цікавиться нею, не несе жодних витрат на її утримання.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 вказаної Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства, встановлені судом обставини справи дають змогу суду дійти до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та буде ефективним інструментом для його відновлення.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані докази в їх сукупності, ураховуючи, що відповідач не проживає в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин та приймаючи до уваги, що перешкод в користуванні житлом відповідачу не чинилося, остання дійсно добровільно залишила спірне житло, комунальні платежі не сплачує, майно та речі відповідача у квартирі відсутні, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись 13, 81, 89, 141, 223, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Умбатова Олена Валеріївна до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог - Лозівська міська рада Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Лозівська міська рада Харківської області, адреса: Харківська область, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1, ЄДРПОУ 06716633.

Суддя: І.С. Солодовник