Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №464/5970/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Суд: Сихівський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №464/5970/26

Суддя: Жила В. С.

Справа № 464/5970/26

пр.№ 2/464/3748/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання – Коминського І.Я.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 22.09.2001 та зареєстрованого Зарічним відділом реєстрації актів громадянського стану Котовського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 216.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що 22.09.2001 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб та зареєстрували такий у Зарічному відділі реєстрації актів громадянського стану Котовського міського управління юстиції Одеської області, про що зроблено актовий запис № 216. Від шлюбу в подружжя народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що спільне життя з відповідачкою не склалось через те, що у сторін різні погляди на життя, а також на вирішення питань, що постають у сімейному житті. Шлюбні відносини між ними фактично припиненні, спільного господарства подружжя не веде, а шлюб існує лише формально. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам та моральним засадам суспільства, а тому просить розірвати означений шлюб.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідачки ОСОБА_2 06.10.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також надати сторонам шестимісячний строк для примирення.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що не погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 щодо наявності різних поглядів на життя та вирішення сімейних питань, фактичного припинення шлюбних відносин і неможливості примирення. Вказала, що протягом спільного життя між сторонами виникали непорозуміння та конфлікти, які зумовлювали певні труднощі у стосунках, однак, на її думку, такі обставини не свідчать про остаточний розпад сім`ї. Зазначила, що, незважаючи на звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу, вона не бажає руйнувати сім`ю та вважає за можливе мирне врегулювання конфліктів, відновлення взаєморозуміння, поваги й довіри між подружжям. Також просила надати шестимісячний строк для примирення, оскільки такий строк необхідний, щоб відновити спілкування між нею та позивачем, і за потреби, звернутись до сімейного психолога для зважених рішень щодо майбутнього їхньої сім`ї.

Окрім цього, 06.10.2026 відповідачка ОСОБА_2 подала окреме клопотання про надання строку на примирення, мотивуючи таке тим, що після подання позову до суду вона ретельно переосмислила ситуацію і дійшла висновку, що проблеми сторін не є непереборними, оскільки подружжя пройшло спільний шлях, мають спільну доньку, спільні цінності, побут і сімейні зобов`язання. Вказала, що вона щиро прагне зберегти сім`ю та вважає, що є реальна можливість не руйнувати сімейні відносини, а вирішити конфлікт мирним шляхом.

14.10.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив та заперечення проти клопотання відповідачки про надання строку на примирення. В обґрунтування поданого покликається на те, що сторони не ведуть спільного господарства майже півтора року, зокрема з травня 2025 року позивач проживає окремо, орендуючи однокімнатну квартиру, а спільна донька є повнолітньою та з червня 2025 року проживає окремо, тож спільних неповнолітніх дітей, інтереси яких потребували б збереження шлюбу, у сторін немає. При цьому, відповідачка не заперечує факту їхнього окремого проживання та відсутності спільного господарства, визнаючи наявність конфліктів та непорозумінь, а будь-яких доказів, що б підтверджували вжиті відповідачкою заходи з метою примирення за час окремого проживання подружжя, відзив не містить. Вказав, що він не має наміру відновлювати шлюбні відносини, а збереження шлюбу суперечить його інтересам, оскільки його рішення про розірвання шлюбу є свідомим та остаточним, і не є наслідком тимчасового непорозуміння між сторонами. Разом з тим, позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом про розірвання шлюбу, оскільки остання розмова з відповідачкою, спрямована на досудове врегулювання спору, не закінчилась успіхом, адже остання категорично заперечила проти цього.

Ухвалою суду від 19.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_2 про надання строку на примирення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, позов просив задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 30.10.2026 відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомила. Водночас в судовому засіданні, що відбулось 19.10.2026, проти задоволення позовних вимог відповідачка заперечила з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За умовами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб 22.09.2001 та зареєстрували такий у відділі реєстрації актів громадянського стану Котовського міського управління юстиції Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис № 216. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ».

Факт укладення шлюбу між сторонами також підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим повторно 09.10.2026 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Котовського міського управління юстиції Одеської області. При цьому, суд констатує, що станом на день подання позовної заяви до суду, спільна дитина подружжя досягла повноліття.

Судом встановлено, що сторони разом не проживають, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Між ними втрачено почуття любові та поваги, без яких повноцінна сім`я існувати не може, та примирення неможливе.

Враховуючи те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, категорично заперечує можливість примирення та збереження сімейних відносин, сторони не мають спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей, суд бере до уваги, що самі лише заперечення відповідачки не є достатньою підставою для збереження шлюбу всупереч волі позивача. За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя неможливе, а збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, у зв`язку з чим шлюб необхідно розірвати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 206, 259, 263 – 265, 268 ЦПК, суд, –

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 22 вересня 2001 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Котовського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис № 216.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку визначеному статтею 273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи, їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua