Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №441/578/26 — Городоцький районний суд Львівської області

Суд: Городоцький районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №441/578/26

Суддя: Перетятько О. В.

Справа № 441/578/26 1-кп/441/146/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок кримінальне провадження № 12025140000001267 від 05 грудня 2025 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок, Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, непрацевлаштованого, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

за ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , 05 грудня 2025 року, о 13 години 53 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Trafic», р.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним зі швидкістю 83 км/год по автодорозі М-11, сполученням «Львів-Шегині», на 21 км + 700 м, у напрямку до м. Городок, Львівського району, Львівської області, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність до її змін, при проїзді ділянки дороги неподалік магазину «АТБ», що за адресою вул. Львівська, 797 у м. Городок, Львівського району Львівської області, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду у вигляді припаркованих по правому краю дороги вантажних автомобілів, не обрав безпечного бокового інтервалу, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху та без причин технічного характеру змінив напрямок руху праворуч, як наслідок, допустив зіткнення із нерухомим сідловим тягачем марки «Renault Premium», р.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом марки «Kogel», р.н.з. НОМЕР_3 , а в подальшому попутне зіткнення із задньою частиною нерухомого напівпричепа марки «Wielton», р.н.з. НОМЕР_4 , у складі сідлового тягача марки «Mercedes-Benz Actros 1845», р.н.з. НОМЕР_5 .

В результаті дорожньо транспортної пригоди, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог п.1.5, п.2.3. «б», «д», п.10.1, п.13.1. чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, з змінами і доповненнями, малолітня пасажирка керованого ним автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритих переломів кісток лівої гомілки, правої стегнової кістки, правої малогомілкової кістки, а пасажирка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої поєднаної травми голови, грудей, хребта, тазу і кінцівок, які супроводжувались крововиливами під м`якими мозковоми оболонками і в речовину головного мозку, розривом міжхребцевого зв`язкового сполучення грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку, множинними переломами ребер, кісток верхніх кінцівок і тазу, розривом серцевої сорочки і стінки лівого шлуночка серця, що зумовило зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функцій центральної нервової системи та призвело до смерті потерпілої.

Порушення вищевказаних вимог правил безпеки дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками вчиненої ним дорожньо-транспортної пригоди - заподіянням середньої тяжкості тілесного ушкодження малолітній ОСОБА_4 та спричинило смерть ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_4 у суді вину у вчиненому визнав повністю, обставини вчиненого правопорушення не заперечив та показав, що дійсно 05.12.2025 керував автомобілем марки «Renault Trafic», р.н.з. НОМЕР_1 , у автомобілі перебували його неповнолітня донька ОСОБА_7 та мати ОСОБА_6 , разом вони повертались з м. Львова, де їздили на черговий прийом до лікаря, під`їхавши до м. Городок, біля магазину «АТБ», він через неуважність здійснив наїзд на припарковані на правому узбіччі вантажні автомобілі, після ДТП втратив свідомість, у подальшому дізнався про наслідки ДТП та тілесні ушкодження, які отримала його дочка та смерть матері, у вчиненому розкаюється, усвідомив протиправність скоєного, просив пробачення у своєї дружини ОСОБА_8 – матері ОСОБА_9 та у доньки, а також у сестри ОСОБА_10 , які пробачили йому, відшкодував заподіяну шкоду, шкодує за вчиненим, з покликанням на каяття, просить його суворо не карати та з огляду на необхідність доставлення дитини ОСОБА_9 , яка є дитиною з інвалідністю з дитинства щонайменше двічі на тиждень до лікаря та яка, внаслідок наявних у неї розладів не може перебувати в автомобілі із сторонніми особами, просить не позбавляти права керування транспортними засобами.

Представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 – ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_10 у письмових заявах суду вказали, що пробачили своєму чоловіку та брату скоєне та не наполягають на його суворому покаранні, крім того, просять не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, оскільки він єдиний у сім`ї має посвідчення водія та відвозить Яну – дитину з інвалідністю з дитинства на візити до лікаря, які їй є необхідні внаслідок її стану здоров`я.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненому стверджується зібраними в ході судового слідства та оціненим відповідно до ст. 94 КПК України, доказами. Фактичні обставини справи ні обвинуваченим, ні іншими учасниками судового слідства в судовому засіданні не оспорювались. З огляду на це, суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші правильно розуміють зміст цих обставин, та немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, розглянув провадження за правилами, передбаченими даними нормами.

Таким чином, за наслідками розгляду кримінального провадження, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена в повному об`ємі, оскільки він будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження малолітній потерпілій, а також спричинило смерть потерпілої, його дії суд кваліфікує за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому підлягає виключенню з обвинувачення порушення ОСОБА_4 п.1.10 ПДР України (у частині значення термінів), оскільки п.1.10 ПДР України лише тлумачить значення термінів, що наведені у цих Правилах, не встановлюючи при цьому жодних прав та обов`язків для учасників дорожнього руху, відтак особі не може бути поставлено у вину порушення цього пункту ПДР України.

Призначаючи покарання обвинуваченому згідно вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який вперше притягується до відповідальності, враховуючи характер та ступінь його участі у вчиненні кримінального правопорушення, та обирає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, у виді позбавлення волі та без позбавлення права керування транспортними засобами.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, враховуючи вищенаведене, і, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив необережний тяжкий злочин, характеристику особи обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, одна з дітей – з інвалідністю з дитинства внаслідок психічного розладу, те, що за наслідками дорожньо транспортної пригоди, він втратив мати, а його малолітня дитина зазнала середньої тяжкості тілесних ушкоджень, думку потерпілих, які претензій до обвинуваченого не мають, позицію прокурора про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд приходить переконання про можливість його виправлення і перевиховання без реального відбування покарання, тобто із застосуванням ст. 75 КК України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Заслухавши обвинуваченого у суді, думку його захисника, оглянувши заяви потерпілих, копію свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 , у якому ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_4 , ураховуючи консультативний висновок спеціаліста із центру психічного здоров`я «Кульпарків» відносно ОСОБА_4 , 2018 р.н., з наведеними рекомендаціями, Довідку № 106 від 17.08.2026 із логопедичного центру «Розмовляйко», суд вважає за недоцільне застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючі вищенаведене, та те, що у сім`ї він єдиний має право на керування транспортними засобами, його дитина хворіє та їй рекомендоване регулярне проходження корекційних програм, у т.ч. із психологом, а отже, позбавлення права керування транспортним засобом, на думку суду, може позбавити можливості вільного відвідування його дитиною лікувальних закладів.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, таке покарання є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів та на переконання суду відповідає гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання, з огляду на вищенаведене та відсутність сукупності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд не убачає.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, цивільний позов не заявлено, слід вирішити питання скасування арешту майна, процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого, запобіжний захід у виді домашнього арешту закінчив свою дію та не продовжувався.

Керуючись ст. 100, ст. 124, ст. 174, ст. 349, ст. 370, ст. 373, ст. 374, ст. 395 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування обраного за цим вироком покарання з випробовуванням на один рік.

В порядку ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2025 на автомобіль марки «RENAULT Trafik» р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 належить ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) – скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2025 у частині позбавлення права розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій, на сідловий тягач марки «RENAULT Premium» р.н. НОМЕР_2 , із напівпричепом марки «KOEGEL» р.н. НОМЕР_3 , які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 належать ТОВ «Жива Крапля» (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Івана Франка, 26/79) - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.12.2025 у частині позбавлення права розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій, на сідловий тягач марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1845» р.н. НОМЕР_5 із напівпричепом марки «WIELTON» р.н. НОМЕР_4 , які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , та серії НОМЕР_11 належать ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 ) – скасувати.

Речові докази: відеозапис «CH1_20251205135328», «CH2_20251205135328» - зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12025140000001267 від 05 грудня 2025 року; сідловий тягач марки «Renault Premium», р.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом марки «Kogel», р.н.з. НОМЕР_3 , - повернути ТОВ «Жива Крапля» (Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр-т І.Франка, 26/79); сідловий тягач марки «Mercedes-Benz Actros 1845», р.н.з. НОМЕР_5 із напівпричепом марки «Wielton», р.н.з. НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_11 (вул. Гірника, 1/48 у м. Львів); автомобіль марки «Renault Trafic», р.н.з. НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).

Процесуальні витрати за проведені у справі експертизи (№ КСЕ-19/114-26/484 від 09.02.2026, № СЕ-19/114-25/30339-ІТ від 19.12.2025, № СЕ-19/114-25/30433-ІТ від 18.12.2025, № СЕ-19/114-25/30335-ІТ від 10.12.2025, № СЕ-19/114-25/30432-ІТ від 17.12.2025) на загальну суму 31199 (тридцять одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua