Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №953/13340/26 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №953/13340/26

Суддя: Бородіна Н. М.

Справа № 953/13340/26

н/п 2/953/6514/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач, ТОВ «Факторинг Партнерс», звернулось до суду з позовом, шляхом подання його в системі «Електронний суд», до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за договором №Z62.00505.004971296 від 28.02.2019 року у розмірі 65741,10 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування Z62.00505.004971296, згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 50000,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами цього договору. У пункті 1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 60 місяців з дня підписання договору.

11.12.2025 було укладено договір № 11-12/25 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІДЕЯ БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № Z62.00505.004971296. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № Z62.00505.004971296.

Оскільки всупереч умов договору відповідач не виконав свого зобов`язання, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Відповідач до судового засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі, про час дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідною ухвалою суду вирішено розгляд справи поводити в заочному порядку.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що 28.02.2019 між ТОВ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № Z62.00505.004971296, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 50000,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами згідно із умовами цього договору.

У пункті 1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 60 місяців.

Пунктом 1.3 визначено що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінюванну процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу Банку). В п.1.4. зазначено що станом на укладання Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінюванну процентну ставку в розмірі 15%.

Відповідно до п.2.1 позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесків включно до 3 дня/числа кожного місяця, згідно графіку платежі та сплачуються на транзитний рахунок № НОМЕР_1 .

Пунктом 6.1. передбачена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором.

Судом встановлено, що кредитний договір Z62.00505.004971296 від 03 травня 2019 року відповідач підписав власноручно.

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти у сумі 50000,00 грн.

Як встановлено з паспорта споживчого кредиту, який відповідач також підписав власноручно, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту 50 000,00 гривень; строк кредитування 60 місяців; мета отримання кредиту поточні потреби; способ та строк надання кредиту безготівковим шляхом.

У якості інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: процентна ставка, відсотків річних 15,00 %, тип процентної ставки змінюванна; загальні витрати за кредитом 118481,14 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 161959,40 гривень; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 100,76332093 %.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 000,00 гривень на виконання кредитного договору Z62.00505.004971296 від 28.02.2019 року позивач надав виписку по рахунку № НОМЕР_2 , яка охоплює інформацію про рух коштів за період з 01.01.2000 по 28.02.2019 роки, а також момеріальний ордер №5975924 від 28.02.2019 року.

Згідно із довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором Z62.00505.004971296 від 28.02 2019 року, останній станом на 11.12.2025 року має заборгованість за кредитним договором № Z62.00505.004971296 від 28.02.2019 року у розмірі 117812,07 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом 44070,52 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 21670,58 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 52070,97 грн.

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та позивачем укладено договір факторингу №11-12/25, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в: Реєстрі Боржників для друку (Додаток №2), що підписується Сторонами в день укладання цього Договору і передається на підставі Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку (Додаток № 3 -1). Права Вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора саме в день підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку та Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання Фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. цього Договору.

11 грудня 2025 року сторонами підписано акт приймання-передачі Реєстрів Боржників для друку № 1 (Лот №13) та №2 (Лот №15).

Відповідно до Реєстру боржників, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z62.00505.004971296 від 28.02.2019.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № Z62.00505.004971296 від 28.02.2019 станом на 11.12.2025 року (дата відступлення) становить 117812,07 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 44070,52 грн., заборгованість за відсотками 21670,58 грн., заборгованість за комісіями 52070,97 грн.

Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 65741,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 44070,52 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 21670,58 грн.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.

Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи (боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № Z62.00505.004971296 від 28.02.2019 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 кредитного договору Z62.00505.004971296 від 28.02.2019, відсутність повної сплати боргу, перехід права вимоги до позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 10000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі позову у розмірі 2662,40 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, оскільки позов задоволений у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 526, 611, 612, 651, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс» (03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, код ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс» заборгованість за договором Z62.00505.004971296 від 28.02.2019 у розмірі 65741 грн 52 коп, а також судові витрати в загальному розмірі 12662 грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Бородіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua