Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №320/6979/25
Суддя: Кобаль Михайло Іванович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/6979/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Панченко Н.Д.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі: Литвин С.В.
за участю:
представника відповідача: Сікліцького Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Європейська солідарність», третя особа: Київська міська територіальна виборча комісія про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити повністю, оскаржувану ухвалу скасувати, та задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Політичної партії «Європейська солідарність» від 29.01.2025 № 2-ПД про відкликання депутата Київської міської ради ОСОБА_1 за народною ініціативою, до набрання рішенням у даній справі законної сили (далі по тексту - заява).
Вказана заява мотивована тим, що:
- рішення вищого органу партії про відкликання депутата є остаточним, а чинне законодавство України не передбачає правового механізму відновлення за особою статусу депутата у випадку, якщо рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата буде визнано протиправним і скасовано судом, як і підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю кандидатом у депутати від місцевої організації політичної партії, який буде визнаний обраним депутатом;
- для виборчої комісії рішення з`їзду політичної партії є безальтернативним та обов`язковим до виконання, тому навіть якщо рішення суду буде ухвалене на користь позивача, виконати його і поновити права позивача буде юридично неможливо;
- невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення щодо відкликання депутата та подальша реалізація цього рішення вищого керівного органу політичної партії фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав/законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, на думку позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам останнього, і захист цих прав та інтересів стане неможливим для їх відновлення, або необхідно буде докласти значних зусиль.
Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку, що в даному випадку, заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1-2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, оспорюваним рішенням ХІІІ чергового З`їзду Політичної партії «Європейська солідарність» № 2-ПД від 29.01.2025 про відкликання депутата Київської міської ради ОСОБА_1 за народною ініціативою.
При цьому, за твердженням позивача, прийняття спірного рішення зумовлює подальше його виконання територіальною виборчою комісією, що за відсутності можливості відновлення статусу депутата місцевої ради фактично унеможливить виконання судового рішення.
Отже, спірні правовідносини виникли щодо правомірності рішення керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Законом, що визначає правовий статус депутата місцевої ради, зокрема, встановлює порядок відкликання депутата місцевої ради, є Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 93-IV право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
Згідно з ч. 9 ст. 38 Закону рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції).
За нормами ч. 2 ст. 39 Закону № 93-IV у триденний строк після дня проведення зборів (конференції) місцевої організації партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, така організація партії повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції). До повідомлення додається витяг з протоколу зборів (конференції), в якому зазначаються дата, місце проведення зборів (конференції), кількість їх учасників (делегатів), хід обговорення питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, результати голосування, зміст прийнятого рішення.
Голова, а в разі його відсутності - заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії на наступний день з дня одержання повідомлення про проведення зборів виборців чи зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, інформує депутата та місцеву раду.
Протокол зборів (конференції), на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцевою організацією політичної партії надсилається політичній партії для розгляду питання про відкликання депутата місцевої ради її вищим керівним органом.
Частиною 7 статті 41 Закону № 93-IV передбачено, що вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 9 ст. 41 Закону № 93-IV на підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.
Колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку як рішенням зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, так і рішенням вищого керівного органу партії в процедурі відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою у контексті їхньої природи та можливості їхнього оскарження в порядку адміністративного судочинства, з огляду на вимоги п. 10 ч. 1 ст. та п. 4 ч. 2 ст. 19 КАС України.
Зокрема, у постанові від 12.10.2023 у справі № 500/3175/22 Верховний Суд зазначив, що рішення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії про внесення пропозиції вищому керівному органу політичної партії щодо відкликання депутата місцевої ради саме по собі не спричиняє його відкликання з посади депутата, оскільки воно у подальшому розглядається вищим керівним органом політичної партії, за наслідками чого вирішується питання про відкликання депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції. У цьому випадку рішення зборів (конференції) належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та її місцевої організації і є їх виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні» випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.
Аналогічні висновки Верховний Суд виклав також у постановах від 19.02.2024 у справі №380/4165/22, у постанові від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22.
У постанові від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22 Верховний Суд одночасно надав оцінку й рішенню вищого керівного органу партії, як заключного етапу у процедурі відкликання депутата місцевої ради, зазначивши, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.
Рішення Політичної ради політичної партії про відкликання за народною ініціативою депутата є остаточним рішенням вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, що, відповідно, може мати наслідком зміну складу місцевої ради. Отже, таке рішення, може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги про його скасування - предметом розгляду адміністративного суду.
Аналогічні висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №819/151/18, від 02.11.2023 у справі №460/37812/22 та від 30.09.2024 у справі №380/4166/22.
Таким чином, на спори, що виникають з рішень вищих керівних органів політичних партій про відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції переглядаючи законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову у спірних правовідносинах, вважає за необхідне зазначити, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їхнього застосування повинна обґрунтовуватися поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, визначено у наведених вище статтях 37-39, 41 Закону №93-IV.
За змістом указаних статей, для відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, збори (конференція) місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, за наявності передбачених Законом №93-IV підстав, вносить вищому керівному органу партії відповідну пропозицію та повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції).
Указана пропозиція розглядається вищим керівним органом партії, рішення якого про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою є для територіальної виборчої комісії обов`язковою підставою для ухвалення рішення про визнання обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії.
Отже, наслідками ухвалення рішення про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою є дострокове припинення повноважень депутата, який відкликається, та визнання обраним наступного за черговістю кандидата у депутати від відповідної політичної партії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову в контексті вказаних особливостей процедури відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 260/3329/22 зазначив, що чинне законодавство України не передбачає правового механізму відновлення за особою статусу депутата у випадку, якщо рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата буде визнано протиправним і скасовано судом, як і підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю кандидатом у депутати від місцевої організації політичної партії, який буде визнаний обраним депутатом. Центральна виборча комісія у своїх постановах неодноразово звертала увагу на відсутність у законодавстві ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі незаконного визнання обраним депутатом місцевої ради.
Аналогічні висновки Верховний Суд надалі послідовно викладав в інших подібних справах, зокрема у постановах від 18.10.2023 у справі №260/5415/22, від 23.11.2023 у справі №ЗД/380/7/22, від 21.12.2023 у справі № 120/11267/23.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ХІІІ чергового З`їзду Політичної партії «Європейська солідарність» № 2-ПД від 29.01.2025, про відкликання депутата Київської міської ради ОСОБА_1 за народною ініціативою до набрання законної сили рішенням суду в цій справі, та подальша реалізація цього рішення фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених оспорюваних прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ужиття заходів забезпечення позову в обраний судом першої інстанції спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених КАС України.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що заходи забезпечення позову вжиті у цій справі, не змінюють обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті; такі заходи є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, мають тимчасовий характер - до набрання законної сили рішенням у справі.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постановах від 05.12.2024 у справі № ЗД/380/6/22 та від 16.01.2025 у справі № 500/324/24.
Той факт, що політична партія не є суб`єктом владних повноважень, також не є перешкодою для застосування заходів забезпечення позову у цій справі, оскільки правові наслідки ухвалення вищим керівним органом політичної партії рішення про відкликання депутата за народною ініціативою вказують на те, що воно впливає на формування складу органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим на спори про його оскарження поширюється юрисдикція адміністративних судів.
У такому аспекті статус політичної партії, як суб`єкта владних повноважень, не є вирішальним для віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Судова колегія зауважує, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, враховуючи, що позивачем належним чином обґрунтовано та доведено, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Політичної партії «Європейська солідарність» від 29.01.2025 № 2-ПД про відкликання депутата Київської міської ради - ОСОБА_1 за народною ініціативою до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову в даній справі, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити повністю.
Зупинити дію рішення Політичної партії «Європейська солідарність» від 29.01.2025 № 2-ПД про відкликання депутата Київської міської ради - ОСОБА_1 за народною ініціативою до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в загальній сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 06.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua