Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №420/5586/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №420/5586/26

Суддя: Бойко А.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5586/26

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Дата і місце ухвалення: 05.05.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області шляхом відмови №9098-5645/Н-02/8-1500/26 від 23.02.2026р. в перерахунку та виплаті з 01.07.2025р. пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2025р., передбачених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2026р. №17/1119/с;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.07.2025р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2025р., передбачених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2026р. №17/1119/с без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та без застосування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області шляхом відмови №9099-5645/Н-02/8-1500/26 від 23.02.2026р. в перерахунку та виплаті з 01.02.2026р. пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2026р., передбачених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2026р. №17/1120/с;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2026р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2026р., передбачених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2026р. №17/1120/с без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та без застосування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку та виплаті з 01.07.2025р. та з 01.02.2026р. пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2025р., 01.01.2026р., передбачених в довідках ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026р. №17/1119/с та №17/1120/с.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.07.2025р. та з 01.02.2026р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2025р. та 01.01.2026р., передбачених в довідках ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026р. №17/1119/с та №17/1120/с, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 05.05.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів. До Головного управління від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли довідки №17/1119-с та №17/1120 с від 28.01.2026р. про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача станом на 01.01.2025р. та на 01.01.2026р. Однак, Кабінетом Міністрів України не приймалося рішень щодо збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців. Довідки №17/1119-с та №17/1120-с від 28.01.2026р. надані Головному управлінню з порушенням вимог Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008р. №45, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії за повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення.

Також, апелянт посилається на те, що позивач не звертався до Головного управління із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2025р. та з 01.01.2026р. без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, у зв`язку з чим не отримував відповіді-відмови Головного управління для того, щоб звернутися до суду за начебто порушеними своїми правами та інтересами. Вимога позивача в частині здійснення виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченими розміром з 01.02.2025р. та 01.02.2026р. є передчасною, оскільки відновленню підлягають лише порушені права та в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку пенсії будуть порушені права позивача.

ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року в частині відмови в задоволенні його позову, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення, з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимог позову щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів суд першої інстанції необґрунтовано розцінив відповідні вимоги як передчасні. Судом не враховано, що відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2026р. підсумок пенсії ОСОБА_1 становить 118 392,54 грн., до виплати – 40 901,35 грн. З вказаного слідує, що до пенсії позивача відповідачем застосовано понижуючі коефіцієнти згідно з постановою КМУ №1778 та обмежено пенсію максимальним розміром. При цьому, неправомірність дій територіального органу ПФУ щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) та пониження суми пенсії на коефіцієнти, встановлені постановою КМУ №1 від 03.01.2025р., встановлено судовим рішенням по справі №420/7671/25.

Головне управління ПФУ в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Відповідач зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача проводити виплату пенсії без обмеження максимального розміру відсутні, адже починаючи з 01.01.2018р. згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011р. №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст.2 Закону №3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ІНФОРМАЦІЯ_3 видано ОСОБА_1 та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки №17/1119-с та №17/1120-с від 28.01.2026р. про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача, станом на 01.01.2025р. та на 01.01.2026р.

28.01.2026р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявами щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.07.2025р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2025р. та щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2026р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026р.

У відповідь на вказані звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листами від 23.02.2026р. вих. №9099-5645/Н-02/8-1500/26 та №9099-5645/Н-02/8-1500/26 повідомило позивача, що оскільки відповідних повідомлень про підстави для проведення перерахунку пенсій до Головного управління не надходило, тому для проведення перерахунку пенсії з 01.07.2025р. та з 01.02.2026р. підстав немає.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної відмови ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі №320/29450/24, пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, в частині внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, втратив чинність 18.06.2025р., а відтак п. 2 постанови КМУ №481 не підлягає застосуванню з 18.06.2025р. Враховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, ІНФОРМАЦІЯ_3 видано ОСОБА_1 довідки №17/1119-с та №17/1120-с від 28.01.2026р. про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача станом на 01.01.2025р. та на 01.01.2026р., виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до змісту оновлених довідок, грошове забезпечення збільшилося, що є достатньою підставою для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії позивачу. За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку та виплаті з 01.07.2025р. та з 01.02.2026р. пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2025, 01.01.2026, передбачених в довідках ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026 № 17/1119/с та № 17/1120/с.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 у відповідній частині з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.

Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком №45, згідно з пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017р. затверджено Постанову №704.

Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018р. пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022р., визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Відтак, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови №103, з 29.01.2020р. не підлягають застосуванню, оскільки втратили чинність.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведені обставини свідчать про те, що з 30.01.2020р. - наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто, з 30.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Надалі, 12.05.2023р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Із наведеного вбачається, що з дня набрання чинності постановою №481 (20.05.2023р.) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив фіксовану розрахункову величину для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням у розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., пункт 2 Постанови №481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови №704 визнано протиправним та нечинним.

Натомість, постановою Верховного Суду від 16.07.2026р. у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд дійшов висновків, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінету Міністрів України (у тому числі, встановлення базової величини).

Верховний Суд сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі. Відтак, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №481 є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн. підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, вирішуючи дану справу колегія суддів застосовує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що право на перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ виникає за наявності передбачених законодавством підстав, зокрема, зміни складових грошового забезпечення у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 Постанови №481 (який суд не міг врахувати при вирішенні спору з об`єктивних причин), підстав для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2025р. та на 01.01.2026р., колегія суддів не вбачає.

Відтак, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення з 01.07.2025р. та з 01.02.2026р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з врахуванням основних і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2025р. та 01.01.2026р., передбачених в довідках ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026 № 17/1119/с та № 17/1120/с.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та без застосування понижуючих коефіцієнтів, то відмовляючи в задоволенні позову у відповідній частині, суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність, оскільки у спірних правовідносинах перерахунок пенсії на підставі нових довідок ще не проведений, тому задоволення позову у вказаній частині буде свідчити про вирішення спору на майбутнє, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції у відповідній частині колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст.244 КАС України).

Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року по справі №420/7671/25, серед іншого:

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2025р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, з урахуванням проведених виплат;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням фактично проведених виплат.

З вказаного слідує, що право позивача на виплату пенсії без обмеження її розміру максимальним захищено судовим рішенням по справі №420/7671/25.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що з 01.07.2025р. чи з 01.02.2026р. (дати, з яких позивач просив здійснити перерахунок його пенсії) пенсію ОСОБА_1 обмежено максимальним розміром або ж до його пенсії територіальним органом ПФУ було застосовано понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою №1778.

Як вбачається з наданого апелянтом протоколу перерахунку пенсії відповідне пониження пенсії позивача мало місце з 01.03.2026р., тобто після звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду. При цьому, позивач не скористався правом на подання до суду заяви про уточнення/збільшення позовних вимог.

А відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог щодо здійснення перерахунку та виплати його пенсії з 01.05.2025р. та з 01.02.2026р. без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ №1778.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції у відповідній частині не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки при вирішенні спору в частині задоволення позову судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, тому, на підставі п.4 ч.1 ст.317 КАС України, оскаржуване рішення від 05.05.2026р. у відповідній частині підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 , з ухваленням у відповідній частині по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

СуддіІ.І. Тарновецький О.А. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua