Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №400/5088/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5088/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

06.05.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду України щодо ненадання відповіді на звернення від 05.01.2026р. та 25.03.2026р.;

зобов`язати Пенсійний фонд України та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати і виплатити допомогу на проживання як уповноваженій особі за чоловіка ОСОБА_2 з вересня 2025р. по серпень 2026р.

На обґрунтування позову зазначено, що у вересні 2025р. позивач звернулась з заявою про нарахування виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за пунктом 13-2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №332, за період з вересня 2025р. по лютий 2026р. на сім`ю у складі 2 дорослих та двох дітей.

Перші виплати здійснені у листопаді 2025р. Водночас допомога на чоловіка позивача, ОСОБА_2 , не нарахована, попри те, що відомості про його дохід включені у загальний дохід сім`ї при обрахунку допомоги. З цієї причини позивач 05.01.2026р. та 25.03.2026р. звернулась до Пенсійного фонду України за роз`ясненнями причин затримки виплати та підстав неврахування одного з членів родини.

На момент звернення до суду з позовом, позивач не отримала відповіді на лист від 25.03.2026р.

Пенсійний фонд України надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти її задоволення. На обґрунтування зазначено, що Пенсійний фонд України не приймав жодних рішень щодо позивача та не порушував її права. Відповідь позивачу надано листом № 2800-030302-8/35546 від 15.05.2026р. Доводи позивача ґрунтуються виключно на факті незгоди з отриманою відповіддю.

Так, за результатом розгляду заяви та з урахуванням середньомісячного сукупного доходу на одного отримувача Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначило допомогу на позивача та двох дітей на період з 01.09.2025р. по 28.02.2026р. Допомогу на чоловіка позивача, ОСОБА_2 не призначено, оскільки до заяви не додана довідка ВПО та згода про виплату допомоги позивачу як уповноваженій особі згідно з пунктом 19 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти її задоволення. На обґрунтування зазначено, що до складу сім`ї заявниці входить чоловік - ОСОБА_2 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки чоловік позивача зареєстрований за іншою адресою, то відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до складу сім`ї уповноваженої особи не включається. ОСОБА_2 має право самостійно звернутися до відповідних уповноважених органів за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для оформлення та отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи.

Також вказано, що станом на дату подання відзиву до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернення від ОСОБА_3 від 05.01.2026 р. та від 25.03.2026 р. не надходили.

Позивач надала відповіді на відзиви.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 29.07.2026р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо ненадання відповідей на звернення від 05.01.2026 р. та від 05.03.2026 р.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 17.09.2025р. в частині надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 .

У решті позовних вимог – відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також – скаржник) звернулось з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення окружного адміністративного суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 31.08.2026 р.

Обставини справи

17.09.2025р. ОСОБА_1 звернулася до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради із заявою про нарахування виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до пункту 13 2 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №332.

У вересні та жовтні 2025р. допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам позивачу не надійшла, так само позивач не отримала відмови у призначенні допомоги.

У зв`язку з цим 21.10.2025р. позивач звернулась до Департаменту державного контролю у сфері соціального захисту населення Національної соціальної сервісної служби України.

07.11.2025р. позивач отримала відповідь Департаменту державного контролю у сфері соціального захисту населення Національної соціальної сервісної служби України, за якою призначення допомоги або відмови в призначенні здійснюються органами Пенсійного фонду України. Звернення направлено до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області для з`ясування всіх обставин проведення коригування (уточнення) відповідної інформації

Також на звернення позивача від 25.11.2025р. Департамент державного контролю у сфері соціального захисту населення Національної соціальної сервісної служби України 22.12.2025р. повідомив, що на підставі заяви від 17.09.2025р. позивачу як уповноваженій особі родини призначено допомогу на наступний шестимісячний період (вересень-грудень 2025 р. та січень-лютий 2026р.) в розмірі 8 000 грн щомісячно.

Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області листом №20394-19091/З-02/8-1400/25 від 08.12.2025р. повідомило, що позивачу призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.09.2025р. по 28.02.2026р. у сумі 8000,00 грн (щомісячно), виплата якої буде проведена в найближчій виплатний період.

05.01.2026р. позивач направила звернення до Пенсійного фонду України, в якому просила повідомити:

чому їй не виплачена як уповноваженій особі допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 , доходи якого включені до загальних доходів домогосподарства та який є внутрішньо переміщеною особою;

повідомити їй терміни отримання виплати допомоги за вересень-жовтень 2025р., яка відповідно до законодавства повинна бути нарахована чоловіку та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;

встановити осіб, з вини яких затримана виплата допомоги за вересень-жовтень 2025р. та ненарахування допомоги її чоловіку, притягнути їх до відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків;

повідомити про заходи, вжиті посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які зазначені в листі за №24472-21304/З-02/5 1400/25 від 08.12.2025р., щодо проведеної роботи по виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за період вересень-жовтень 2025 р.

25.03.2026р. позивач направила лист до Пенсійного фонду України в якому вимагала:

при розрахунку доходів для продовження виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб з 01.03.2026р. на позивача та членів родини враховувати період три місяці перед місяцем, в якому продовжується виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, до розрахунку врахувати дохід за період з 01.12.2025р. по 29.02.2026р. її домогосподарства відповідно до наданої довідки про доходи;

призначити допомогу на всіх членів родини у кількості 4 особи так, як ОСОБА_2 відповідно до довідки №3001-5002161830 від 22.09.2022р. теж є внутрішньо переміщеною особою і має право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;

надати допомогу на проживання внутрішньо переміщених осіб чоловіку ОСОБА_2 за період, протягом якого на нього поширювалося таке право;

повідомити, про заходи, вжиті посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо розгляду скарги від 05.01.2026р., на яку не отримана відповідь;

про результати розгляду листа повідомити засобами електронної пошти.

Вважаючи порушеним своє право на отримання належної відповіді на звернення та права на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб на всіх членів родини, позивач звернувся з даним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Щодо позовних вимог, які заявлені до Пенсійного фонду України, суд першої інстанції урахував, що оскільки відповідь на звернення позивача від 05.01.2026р. та 25.03.2026р. надана 15.05.2026р., тобто вже після звернення позивача до адміністративного суду з позовом, то цей позов не може вважатись незгодою з наданою відповіддю.

У відповідь на лист Пенсійного фонду України №2800-030302-8/35546 від 15.05.2026р. позивач 18.05.2026р. направила згоду ОСОБА_2 та пропозицію врегулювати питання виплати допомоги у найкоротші терміни до початку розгляду справи по суті.

Після призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб на підставі заяви від 17.09.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не прийняло рішення про нарахування або відмову у нарахуванні допомоги ОСОБА_2 , попри те, що заява і долучені документи подані й щодо ОСОБА_2 . Отже, заява від 17.09.2026р. належно не розглянута, оскільки відсутнє рішення щодо причин ненарахування допомоги ОСОБА_2 .

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов`язання Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 17.09.2025р. в частині надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені такі доводи.

До складу сім`ї заявниці входить чоловік, ОСОБА_2 , який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 . відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам до складу сім`ї уповноваженої особи не включається. ОСОБА_2 має право самостійно звернутися до відповідних уповноважених органів за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для оформлення та отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи..

Позиція інших учасників у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Пенсійний фонд України, належно повідомлений про розгляд даної справи, правом на подання відзиву не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга статті 46 Конституції України).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом(частина третя статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII (далі Закон №1706-VII).

Закон №1706-VII набув чинності 22.11.2014р. та втратив чинність 22.10.2026р.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Механізм надання допомоги визначено Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022р. №332, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023р., №709 (далі – Порядок №332).

Згідно з пунктом 2 Порядку №332 з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява). Така заява подається органу Пенсійного фонду України або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - посадова особа виконавчого органу) або адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку № 332 заява також може подаватися за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи одного з членів сім`ї уповноваженої особи за її вибором.

Отже, відповідно до пункту 4 Порядку № 332 установлена можливість отримання допомоги, як за адресою реєстрації особи, так і за адресою реєстрації одного з членів сім`ї.

Дослідивши заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яка оформлена і подана ОСОБА_1 17.09.2025р., суд у складі колегії суддів зазначає, що Розділі «Відомості про осіб, які входять до складу сім`ї» зазначені: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач, ОСОБА_1 , згідно з довідкою про внутрішньо переміщену особу №4801-5003138138 від 27.02.2024р. зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також зареєстровані за вказаною адресою.

До складу сім`ї заявниці входить чоловік, ОСОБА_2 , що визнається скаржником. Чоловік позивача зареєстрований як внутрішньо переміщена осоаба за адресою АДРЕСА_1 , на підтвердження чого матеріалі справи містять довідку Голосіївського РУПСЗН м. Київ від 22.09.2022 р. №3001 5002611913.

Суд у складі колегії суддів вказує, що реєстрація чоловіка позивача за іншою адресою відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку №332 не є перешкодою для призначення допомоги за місцем реєстрації одного з членів його родини.

Суд у складі колегії суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не приймало вмотивованого рішення щодо призначення чи відмови у призначені допомоги на ОСОБА_2 , скаржник повинен повторно розглянути заяву від 17.09.2025р. в частині надання допомоги чоловіку заявниці.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.07.2026р. у справі № 400/5088/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій