Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №420/11303/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11303/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

24.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серії АА №563665 від 06 квітня 2025 року, винесеного 06 квітня 2025 року старшим інспектором СПДН ВП ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області Коваленко Іриною.

В обґрунтування позову зазначено, що терміновий заборонний припис внесений виключно на підставі пояснень постраждалої особи, без урахування заперечень позивача стосовно вчинення ним домашнього насильства, без з`ясування причин домашнього насильства та здійснення перевірки одержаної інформації, тобто не об`єктивно, не обґрунтовано та безпідставно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №563665 від 06 квітня 2025 року, винесений старшим інспектором СПДН ВП ОРУП №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області Коваленко Іриною щодо ОСОБА_1 .

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,2 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поліцейський уповноваженого підрозділу поліції, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи, можливі ризики, має повноваження винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника на свій розсуд. Однак, у спірному випадку, на підставі наявних матеріалів не установлено, що поліцейським під час дослідження та оцінки ризиків вчинення домашнього насильства були належним чином враховані всі обставини, які в подальшому мали наслідком винесення оспорюваного термінового заборонного припису.

Суд зауважив на не об`єктивності термінового заборонного припису, адже факт домашнього насильства встановлений лише за заявою постраждалої особи та без урахування заперечень позивача стосовно вчинення ним домашнього насильства. Поряд з тим, у спірному випадку, не установлено та не зафіксовано факт домашнього насильства з боку позивача, тому підстави для внесення термінового заборонного припису у посадової особи відповідача не виникло. Також, судом першої інстанції враховано, що постановою районного суду (справа №522/7414/25) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що терміновий заборонний припис винесено в межах повноважень органів поліції, на підставі положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та згідно з процедурою, встановленою наказом МВС №654. При цьому, згідно відібраних пояснень потерпілої сторони та кривдника посадовою особою відібрано пояснення, здійснено оцінку ризиків за затвердженою методикою, за результатами цієї оцінки встановлено існування реального ризику продовження насильства/конфлікту між заявницею та позивачем, достатній для негайного втручання поліції. При цьому, для винесення припису чинним законодавством не вимагається підтвердження факту насильства судовим рішенням чи іншими додатковими доказами, у спірному випадку достатньою є наявність обґрунтованої небезпеки для потерпілої, встановленої уповноваженим поліцейським на основі зібраних пояснень та оцінки ризику.

Відзив та пояснення на апеляційну скаргу відповідно від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визначений апеляційним судом строк не надійшли.

06.04.2025 ОСОБА_2 на спецлінії « 102» залишила повідомлення про факт домашнього насильства з боку її чоловіка – ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 пояснила наряду поліції, який прибув на місце події ( АДРЕСА_1 ), про обставини конфлікту, а саме зазначила, що її чоловік ОСОБА_1 , з яким вона перебуває у процесі розлучення, словесно ображав заявницю нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та завдав удару шматком мила по підборіддю.

Поліцейським відібрано письмові пояснення у потерпілої та у самого позивача щодо цього інциденту.

Уповноваженим працівником сектору протидії домашньому насильству ГУНП в Одеській області Коваленко Іриною складено у відношенні позивача протокол Серії ВАД №704094 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу, ОСОБА_1 відносно своєї дружини – гр. ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, наніс удар милом по підборіддю, що не спричинило останній тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Наразі постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2025 року (справа №522/7414/25) закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також, Уповноваженим працівником сектору протидії домашньому насильству ГУНП в Одеській області Коваленко Іриною здійснено оцінку ризиків вчинення домашнього насильства, за результатами чого установлено існування реального ризику продовження насильства/конфлікту між заявницею та позивачем, достатній для негайного втручання поліції.

В подальшому, на підставі заяви потерпілої та результатів оцінки ризику вчинення домашнього насильства Уповноваженим працівником сектору протидії домашньому насильству ГУНП в Одеській області Коваленко Іриною винесено терміновий заборонний припис від 06.04.2025 Серії АА №563665, яким ОСОБА_1 заборонено входити та перебувати в місці проживання потерпілої особи протягом 4 діб – з 14:00 06.04.2025 до 14:00 10.04.2025.

Відповідач зазначає, що подружжя фактично проживає окремо, перебуває у процесі розлучення, тому припис мав на меті запобігти можливому повторному вчиненню насильства за місцем проживання потерпілої.

Не погоджуючись із приписом поліцейського, посилаючись на його необґрунтованість, неправомірність та безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Згідно положень статті 29 Закону №580-VIII поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII.

У статті 1 Закону №2229-VIII передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

особа, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Згідно статті 3 Закону №2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: подружжя; колишнє подружжя.

У статті 4 Закону №2229-VIII передбачено, що до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема:

виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;

прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, сексуальному насильству, пов`язаному зі збройною агресією російської федерації проти України, протидії торгівлі людьми та з питань захисту прав дитини, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;

інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися.

винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.

Згідно статті 18 Закону №2229-VIII до завдань у сфері запобігання домашньому насильству належать, зокрема, визначення стану, причин і передумов поширення домашнього насильства.

Частиною 1 статті 24 Закону №2229-VIII передбачено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Відповідно до статті 25 Закону №2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України. Оскарження термінового заборонного припису не зупиняє його дію.

Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.

Процедуру винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника визначає Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 року №654.

Згідно пункту 5 Порядку №654 при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Згідно пункту 13 Порядку №654 особа, стосовно якої винесено припис, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису та пояснення по суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису працівника уповноваженого підрозділу поліції.

Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 №369/180.

Згідно пунктів 4, 5 розділу І Порядку №369/180 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за фактом вчинення домашнього насильства.

Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.

Уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству можуть використовувати результати оцінки ризиків під час застосування заходів протидії такому насильству відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №369/180 оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку №369/180 фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров`ю постраждалої особи» форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них.

Згідно пункту 6 розділу ІІ Порядку №369/180 дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.

Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.

Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.

Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді / Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Згідно пунктів 7, 11 розділу ІІ Порядку №369/180 залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Після проведення оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції долучає форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства до матеріалів, зібраних за фактом такого насильства.

Аналіз наведених правових норм показав, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника є спеціальним заходом протидії домашньому насильству, вживається уповноваженим підрозділом органу Нацполіції у виді реагування на факт домашнього насильства.

Терміновий заборонний припис спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Поліцейський уповноваженого підрозділу Нацполіції, оцінивши рівень небезпеки постраждалої особи як низький або середній, можливі ризики, має повноваження на свій розсуд винести терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

У спірному випадку, рівень небезпеки оцінено поліцейським як низький, отримавши п`ять відповідей «Так» на запитання з № 7-27 відповідної форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

З наведеного слідує помилковість висновку суду першої інстанції про те, що у спірному випадку кількість відповідей з позначкою «Так» на питання з №7 по №27 не підпадає під жодний рівень небезпеки, зокрема – низький рівень небезпеки. Як показує конструкція положень абзацу 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369/180 відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та не більше ніж шість запитань з № 7-27; не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.

Тому, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що складання оцінки ризиків поліцейським відбулось неналежно, а одержаний результат був не спроможним, щоб визначити відповідний рівень небезпеки.

В даному випадку, поліцейський діяв за фактом домашнього насильства, одержаний з повідомлення (заяви) постраждалої особи на спецлінію органу поліції, чим дотримано одну з умов для застосування цього спеціального заходу.

Обсяг відеофіксації процедури реагування поліцейським на повідомлення (заяву) про домашнє насильство свідчить, що поліцейським відібрано пояснення як постраждалої особи, так і кривдника, у межах своєї дискреції оцінено загальну ситуацію та поведінку обох сторін, тобто поліцейський діяв на виконання своїх повноважень, з метою, з якою ці повноваження надані поліцейському, та обґрунтовано.

Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що на момент винесення термінового заборонного припису факт домашнього насильства не був підтверджений відповідними доказами, натомість постановою районного суду (справа №522/7414/25) у відношенні позивача закрито провадження про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, слід вказати на різну правову природу та стандарти цих проваджень (винесення термінового заборонного припису та розгляд справи про вчинене особою адміністративного правопорушення).

При цьому, як свідчать вище наведені правові норми та правильно зауважується апелянтом, терміновий заборонний припис – це превентивний поліцейський захід, який приймається негайно, виходячи з наявної на той момент інформації про загрозу. Натомість справа про адміністративне правопорушення – це окремий процес, де діє презумпція невинуватості, вимагається доведення вини у визначеному законом порядку.

Переходячи до оцінки наступної умови (мети) винесення заборонного припису – його спрямованість на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства, колегія суддів, з огляду на відеофіксацію процедури реагування поліцейським на повідомлення (заяву) про домашнє насильство, враховує, що на момент прибуття уповноважених посадових осіб Нацполіції позивач не проживав та не перебував разом із заявницею, на вимогу поліцейського позивач надав пояснення з приводу події. Також, з боку позивача на адресу заявниці не було словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування, заявниця поводилась вільно, з боку позивача не вчинялись або ж не намагалось вчинити заявниці ушкоджень чи інших дій насильницького характеру, з боку позивача не вчинялось дій щодо позбавлення заявниці житла, засобів для існування, документів тощо, щоб могло відповідати характеру економічного, психологічного чи фізичного насильства.

Під час провадження заходу реагування на факт домашнього насильства позивач також наголошував на тому, що будь-яких правопорушень чи обмежень у правах і свободах стосовно заявниці не допускав, він не проживає та не бажає проживати разом із заявницею, оскільки вони перебувають у процесі розлучення з його ж ініціативи. Дійсно обидві сторони не спроможні нормально контактувати між собою, однак і в цьому випадку доводиться докладати зусиль задля нормальної сімейної атмосфери у присутності спільної малолітньої дитини, яка до речі пару днів на тиждень проживає разом із батьком (позивачем).

Отже, в контексті спірних правовідносин, повторюючись, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника вживається уповноваженим підрозділом органу Нацполіції у виді реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Як вже зазначив апеляційний суд вище, діючи за фактом домашнього насильства, одержаний з повідомлення (заяви) постраждалої особи на спецлінію органу поліції, відібравши пояснення у постраждалої особи та у кривдника, оцінивши у межах своєї дискреції оцінено загальну ситуацію та поведінку обох сторін, поліцейський діяв на виконання своїх повноважень, з метою, з якою ці повноваження надані поліцейському, та обґрунтовано. Тут дотримано одну з умов для застосування цього спеціального заходу.

Поряд з тим, не знаходить свого обґрунтованого підтвердження друга та невід`ємна умова (мета) винесення заборонного припису, а саме його спрямованість на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

За встановлених у справі сукупності обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що оспорюваний терміновий заборонний припис, як відповідне рішення суб`єкта владних повноважень, не у повній мірі відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, що є наслідком скасування цього рішення відповідача.

У зв`язку із чим, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними, однак не у повній мірі відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до положень статті 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року – змінити в мотивувальній частині.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський