Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №344/22304/25
Суддя: Мелещенко Л. В.
Справа № 344/22304/25
Провадження № 2/344/2242/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 134839,97 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 628726, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 20000,00 гривень на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак відповідач не виконала належним чином умови кредитного договору.
Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.
Станом на дату подання позову загальна заборгованість відповідача становить 134839,97 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 19999,97 гривень, заборгованість за відсотками – 114840,00 гривень.
01.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 01022024, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №628726 від 22.02.2023.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 628726 від 22.02.2023 в загальному розмірі 134839,97 гривень, судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень (а.с. 1-6).
06 лютого 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Зачепіло З.Я. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує, що за умовами кредитного договору № 628726 від 22.02.2023 сума заборгованості відповідача становить 134839,97 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 19 999,97 гривень, заборгованість за відсотками – 114840,00 гривень.
Так, відповідно до умов кредитного договору, сума (ліміт) кредиту становить 20000,00 гривень, строк кредитування визначений як 420 днів, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складають 158 400,00 гривень, знижена процентна ставка - 1,1%, а стандартна процентна ставка становить 2,2 %.
Водночас у паспорті споживчого кредиту, який також долучено до матеріалів справи, зазначено інший строк кредитування 365 днів, що не відповідає умовам кредитного договору.
Наведена невідповідність є істотною, оскільки строк кредитування безпосередньо впливає на розмір загальних витрат за кредитом, суму процентів та кінцевий розмір заборгованості, заявленої позивачем до стягнення. За таких обставин неможливо однозначно встановити, на яких саме умовах було укладено кредитний договір, а також, які саме умови були доведені до відома відповідача під час укладення договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.02.2024, наданого первинним кредитором, ОСОБА_1 здійснювала оплату, яка була зарахована в погашення відсотків у розмірі 30580,03 гривень.
Отже, загальні нараховані проценти за всі періоди: 6 380,00 + 121 440,00 +11200,00 = 139 020,00 - 30580,03 = 108439,97 гривень.
Загальна заборгованість (тіло + проценти) станом на 17.02.2024: 20 000,00 + 108439,97 = 128 439,97 гривень.
Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 628726 від 22.02.2023 сума процентів за користування кредитом становить 108439,97 гривень, але ніяк не 114840,00 гривень, які нараховані позивачем. Тобто загальна сума заборгованості складає 128 439,97 гривень, з яких: тіло кредиту - 20000,00 гривень, відсотки - 108439,97 гривень.
Проценти, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 , у розмірі 108 439,97 гривень є очевидно надмірними та неспівмірними із сумою отриманого кредиту, строком користування коштами та фактичними обставинами виконання зобов`язання. Зазначений розмір процентів суттєво перевищує суму основного боргу, що свідчить про порушення принципів розумності, справедливості та добросовісності.
Крім того, нарахування процентів у такому обсязі фактично призводить до кабального характеру зобов`язання, створюючи для відповідача надмірний фінансовий тягар та істотний дисбаланс прав і обов`язків сторін договору.
З урахуванням викладеного, нараховані проценти у сумі 108 439,97 гривень не можуть вважатися такими, що відповідають меті кредитного договору, та підлягають критичній оцінці судом з огляду на їх явну непропорційність сумі кредиту та реальним наслідкам порушення зобов`язання.
Враховуючи наведене відповідач вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 54 220,00 гривень, що складає 50 % від суми заборгованості за кредитом.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 гривень, то така сума є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту в розмірі 19999,97 гривень, відсотки у розмірі 54 220,00 гривень та витрати за надання правової допомоги в розмірі 2000,00 гривень, у іншій частині позовних вимог - відмовити (а.с. 73-76).
19 лютого 2026 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив, у якому підтримав позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 79-87).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.49-50).
Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с.51-52).
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 99-100).
Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 125-126).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, але до суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечує (а.с.102, 139).
Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте представник позивача надала до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с. 93, 97, 107, 118, 122, 130).
Учасники справи у судове засідання, призначене на 30 жовтня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
22.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», Товариством, та ОСОБА_1 , Споживачем, укладено Договір №628726 про надання споживчого кредиту (а.с. 13 зворот-26).
Згідно довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 була ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит». Договір зі сторони клієнта був підписаний одноразовим ідентифікатором К891 (а.с. 27).
З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» вбачається, що на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано 22.02.2023 кошти у розмірі 20000,00 гривень (а.с. 28)
З розрахунку заборгованості за договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 вбачається, що загальна сума заборгованості складає 134839,97 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 19999,97 гривень, заборгованість за відсотками – 114840,00 гривень (а.с. 28 зворот-34).
01.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», Фактором, укладено Договір факторингу № 01022024, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» включно і до ОСОБА_1 за договором №628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 (а.с.35-40).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» плату за договором факторингу № 01022024 від 01.02.2024 (а.с. 41).
Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про погашення заборгованості за договором №628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 (а.с. 41 зворот).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зареєстровано як юридична особа (а.с. 42 ).
Згідно відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 22.02.2023 було зараховано кошти у сумі 20000,00 гривень (а.с. 135).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої-другої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Положеннями частини третьої статті 1078 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу № 01022024 від 01.02.2024, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з ним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 Цивільного кодексу України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору К891, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 та отримання відповідачем коштів у сумі 20000,00 гривень.
Як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови договору № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором належним чином не виконувала, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у несплаченому розмірі у сумі 19999,97 гривень.
Щодо стягнення процентів за користування кредитом, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
З матеріалів справи вбачається, що за договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 сума кредиту становить 20000,00 гривень (пункт 1.3. договору).
Строк кредиту 420 днів (пункт 1.4 договору).
У пункті 1.5.1 договору сторони погодили, що стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору.
Пункт 1.5.2. договору передбачає, що знижена процентна ставка 1,1 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 24.03.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що наявний у матеріалах справи, проценти складають у розмірі 114840,00 гривень та розраховані у період з 22.02.2023 по 01.02.2024, тобто у межах строку кредитування, погодженого сторонами договору.
З 22.02.2023 по 22.03.2023 нараховані проценти за зниженою процентною ставкою (1,1 %), що відповідало пункту 1.5.2 кредитного договору.
З 23.03.2023 по 01.02.2024 нараховані проценти за стандартною процентною ставкою (2,2 %), згідно пункту 1.5.1 кредитного договору.
Проте щодо процентної ставки за користування кредитом суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір був укладений з відповідачем 22 лютого 2023 року та продовжував діяти після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, за період з 22.02.2023 по 22.03.2023 проценти нараховуються за
такою формулою: 20000,00 (тіло кредиту) * 1,1 % = 220,00 гривень – нарахований відсоток за день; 220,00 гривень х 29 днів = 6380,00 гривень.
За період з 23.03.2023 по 23.12.2023 проценти нараховуються за
такою формулою: 20000,00 (тіло кредиту) * 2,2 % = 440,00 гривень – нарахований відсоток за день; 440,00 гривень х 276 днів = 121440,00 гривень.
За період з 24.12.2023 по 01.02.2024 проценти нараховуються за
такою формулою: 20000,00 (тіло кредиту) * 1,0 % = 200,00 гривень – нарахований відсоток за день; 200,00 гривень х 40 днів = 8000,00 гривень.
Таким чином, проценти за період з 22.02.2023 по 01.02.2024 складають у загальному розмірі 135820,00 гривень.
Згідно розрахунку заборгованості за договором відповідачем було здійснено оплату процентів у розмірі 30580,03 гривень.
Залишок несплаченої суми процентів за договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023 за період з 22.02.2023 по 01.02.2024 складає 105239,97 гривень, тому ця сума процентів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо доводів відповідача про те, що проценти є надмірними та неспівмірними із сумою отриманого кредиту, строком користування коштами та фактичними обставинами виконання зобов`язання, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Згідно частини восьмої вказаного Закону нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Аналіз викладених пунктів договору № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023, графік платежів та паспорт споживчого кредиту дозволяє суду дійти висновку, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.
При підписанні договору відповідачу було відомо про розмір процентної ставки, порядок її нарахування та загальну вартість кредиту у сумі 171800,00 гривень (20000,00 гривень – тіло кредиту та 151800,00 гривень – проценти).
Відтак суд вважає, що процентна ставка не суперечить пункту 5 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України і вони у даному випадку виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язань.
За таких обставин підстав для висновку про несправедливість умов договору в частині встановлення розміру плати за правомірне користування кредитними коштами і визнання їх недійсними судом не встановлено.
Доказів того, що вказані умови договору містять нечіткі або двозначні положення, про що вказано в частині восьмій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», матеріали справи також не містять.
Суд відхиляє доводи відзиву про те, що встановлений кредитним договором розмір відсотків є несправедливим та порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини, якщо вважав умови несправедливими, але натомість погодив їх, підписавши договір без застережень. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на відмову від договору протягом 14 днів, що підтверджує його згоду з усіма умовами.
Таким чином суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді.
Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023, в матеріалах справи відсутні.
Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22.02.2023.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором в частині тіла кредиту, відсотків за користування кредитом або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №628726 про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2023 року у загальному розмірі 125239,94 гривень, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19999,97 гривень, заборгованості за процентами у розмірі 105239,97 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжної інструкції № 30334 від 07 листопада 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 13).
Позовні вимоги задоволені частково на 92,88 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2249,92 гривень.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень, то суд враховує, що пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/ 16-ц.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень представником позивача надано відповідні докази, а саме договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с.43-44), детальним описом наданих послуг до акту № 754 від 10 листопада 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с.45), ордером на надання правничої допомоги адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем (а.с. 45 зворот),
Враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених або тих, які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд вважає наявними підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті правничої допомоги.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача та заперечення відповідача в контексті положення частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.
Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень нуль копійок).
На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором № 628726 про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2023 року у загальному розмірі 125239,94 гривень (сто двадцять п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень дев`яносто чотири копійки), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19999,97 гривень (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто сім копійок), заборгованості за процентами у розмірі 105239,97 гривень (сто п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень дев`яносто сім копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 2249,92 гривень (дві тисячі двісті сорок дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua