Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №340/4483/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №340/4483/26

Суддя: Сафронова С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/4483/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 року у справі №340/4483/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві;

- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 згідно листа Відповідача та здійсненого перерахунку пенсії станом на 01.03.2026 в розмірі 40570,68 грн. без обмеження максимальним розміром пенсії та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат та поточного нарахованого розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.01.2026 відповідач виплачує йому пенсію із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” від 30.12.2025 № 1778.

Крім того, вважає протиправним застосування до пенсії обмеження на підставі частини сьомої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Позивач вважає такі дії протиправними та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 року у справі №340/4483/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування з 01.01.2026 обмеження розміру нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром із застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті його пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон).

У зв`язку із зміною прожиткового мінімуму розмір пенсії позивача станом на 01.01.2026 становить 27575,35 грн з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів.

З 01.03.2026 до пенсійної виплати входить індексація пенсії в розмірі 2595,00 грн (з урахуванням пункту 3 постанови № 236) в межах максимального розміру пенсії.

Пенсія обмежується максимальним розміром з 01.01.2026.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу порядку обчислення та виплати пенсії, призначеної відповідно до спеціального законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а саме Закону №2262-XII.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом третім преамбули Закону №2262-XII визначено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

При цьому частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, законодавець установив спеціальний порядок зміни умов та норм пенсійного забезпечення осіб, на яких поширюється дія Закону №2262-XII, що передбачає внесення відповідних змін безпосередньо до законодавчих актів, які регулюють ці правовідносини.

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Пунктом 1 цієї постанови передбачено застосування до відповідних сум перевищення пенсійної виплати понад десять прожиткових мінімумів понижуючих коефіцієнтів залежно від розміру такого перевищення.

Зокрема, передбачено застосування коефіцієнта 0,5 до частини пенсії, яка перевищує десять та не перевищує одинадцять прожиткових мінімумів; коефіцієнта 0,4 до частини, яка перевищує одинадцять та не перевищує тринадцять прожиткових мінімумів; коефіцієнта 0,3 до частини, яка перевищує тринадцять та не перевищує сімнадцять прожиткових мінімумів; коефіцієнта 0,2 до частини, яка перевищує сімнадцять та не перевищує двадцять один прожитковий мінімум; коефіцієнта 0,1 до частини, яка перевищує двадцять один прожитковий мінімум.

Водночас пунктом 2 постанови №1778 визначено категорії осіб, до пенсій яких зазначені коефіцієнти не застосовуються.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 30 Закону №4695-IX та постанова №1778 установлюють особливий порядок виплати пенсій у 2026 році, який призводить до зменшення фактичного розміру пенсійної виплати особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону №2262-XII.

При цьому сам факт прийняття закону про Державний бюджет України не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку дотримуватися спеціального законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.

Зі змісту статті 1-1 Закону №2262-XII вбачається, що законодавець прямо визначив порядок внесення змін до умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію за цим Законом.

Встановлення іншого порядку фактичної виплати пенсії, який передбачає зменшення її розміру залежно від суми перевищення визначеного прожиткового мінімуму, за своїм правовим змістом впливає на умови та обсяг реалізації права на пенсійне забезпечення.

Разом з тим Закон №4695-IX не вносить змін безпосередньо до Закону №2262-XII щодо запровадження такого порядку обчислення та виплати пенсій.

Не вносить відповідних змін до Закону №2262-XII і постанова Кабінету Міністрів України №1778, яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою №1778, не узгоджується зі спеціальним правовим регулюванням, установленим статтею 1-1 Закону №2262-XII.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, під час вирішення цього спору суд має виходити з положень спеціального закону, який визначає правові засади пенсійного забезпечення позивача, та не допускати зменшення розміру пенсійної виплати шляхом застосування підзаконного нормативно-правового акта всупереч установленому законом порядку зміни умов пенсійного забезпечення.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром колегія суддів зазначає таке.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII передбачалося, що максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими передбачалося обмеження пенсії максимальним розміром, втратили чинність.

Колегія суддів також враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022, яким оцінено конституційність приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI у частині поширення їх дії на осіб, пенсії яким призначено відповідно до Закону №2262-XII.

Конституційний Суд України наголосив на особливому характері соціальних гарантій осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також осіб, які захищають суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про невідповідність Конституції України положень статті 2 Закону №3668-VI в частині поширення їх дії на Закон №2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсій для визначених Конституційним Судом категорій осіб.

Отже, правове регулювання питання максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, має здійснюватися з урахуванням рішень Конституційного Суду України, якими усунуто нормативні підстави для застосування відповідного обмеження.

Саме по собі посилання органу Пенсійного фонду України на положення статті 2 Закону №3668-VI не є достатньою правовою підставою для обмеження пенсії позивача максимальним розміром без урахування наведених рішень Конституційного Суду України та особливостей правового статусу особи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою №1778, та обмеження пенсії максимальним розміром є різними за своєю правовою природою механізмами зменшення пенсійної виплати.

Водночас у спірних правовідносинах обидва зазначені механізми були застосовані відповідачем при визначенні фактичного розміру пенсії позивача, що призвело до зменшення належної йому пенсійної виплати.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції про необхідність здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу без застосування зазначених обмежень, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому колегія суддів зазначає, що обов`язок органу Пенсійного фонду України щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії не означає встановлення судом нового розміру пенсії замість уповноваженого органу, а передбачає відновлення порушеного права позивача шляхом застосування належного правового порядку обчислення та виплати пенсії.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків, оскільки застосування відповідачем положень нормативно-правових актів, що регулюють порядок виплати пенсій у 2026 році, має відбуватися з дотриманням спеціальних гарантій, установлених Законом №2262-XII, та з урахуванням рішень Конституційного Суду України.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, але може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У цьому випадку визнання протиправними дій відповідача з 01.01.2026 та покладення на нього обов`язку здійснити перерахунок і виплату пенсії з цієї дати спрямоване на ефективне відновлення порушеного права позивача, оскільки саме з 01.01.2026 відповідач почав застосовувати спірні обмеження.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості, підстави для його скасування або зміни відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року у справі №340/4483/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua