Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №160/12552/26
Суддя: Сафронова С.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12552/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року у справі №160/12552/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
12.05.2026 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.12.2025 р. №912250126670 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника;
- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з 12.12.2025 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на її звернення про переведення з пенсії за віком на пенсію за втратою годувальника Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії через відсутність підтверджуючих документів перебування на утриманні померлого годувальника. Позивач зазначає, що нею було подано всі необхідні документи на підтвердження проживання однією сім`єю та ведення спільного побуту. Вважаючи, що таке рішення відповідача є протиправним та таким, що порушує її соціальні права на отримання належних пенсійних виплат, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року у справі №160/12552/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.12.2025 р. №912250126670 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за втратою годувальника від 12.12.2025року з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог – відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб після якого позивачу присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_4 ».
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 47 років.
Згідно наданого акту від 05.03.2015 року обстеження матеріально – побутових умов життя сім`ї ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 1966р.н. дійсно мешкає в АДРЕСА_1 у власному будинку. ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично мешкав з дружиною ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . За даною адресою вони мешкали разом з 2003 року і на той час знаходились в цивільному шлюбі, вели сумісне господарство. Офіційно шлюб Богомазови зареєстрували 14.01.2011 року в м. Павлограді.
Помер ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 і на момент його смерті вони мешкали разом, вели сумісне господарство і ОСОБА_1 доглядала за чоловіком ОСОБА_2 .
До Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулась гр. ОСОБА_1 із заявою від 12.12.2025 № 5161 про перерахунок пенсії перехід на втрату годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Заяву позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перевід на пенсію за втратою годувальника було направлено для розгляду за принципом екстериторіальності та 19.12.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийнято рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії № 912250126670, оскільки заявником не було підтверджено факт перебування на утриманні померлого годувальника.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи, що вона має право на призначення пенсії за втратою годувальника, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За змістом частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною третьою статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що члени сім`ї вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, якщо вони:
були на повному утриманні померлого годувальника;
одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
При цьому члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Отже, законодавець пов`язує право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з наявністю сукупності визначених законом умов, зокрема належністю особи до непрацездатних членів сім`ї померлого та перебуванням на його утриманні.
При цьому сам факт перебування особи у шлюбі з померлим годувальником не є безумовною підставою для призначення відповідного виду пенсії, оскільки підлягає встановленню також факт повного утримання або отримання допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Водночас оцінка наявності таких обставин має здійснюватися пенсійним органом з урахуванням усіх поданих заявником документів та їх змісту, а не шляхом формального встановлення відсутності окремого документа.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, передбачені цим Порядком, а також документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим, свідоцтво про смерть, відомості про місце проживання та документ про перебування членів сім`ї на утриманні померлого годувальника.
За змістом пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання разом із годувальником за однією адресою, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Таким чином, Порядок №22-1 передбачає можливість підтвердження факту перебування на утриманні не лише документами про реєстрацію місця проживання за однією адресою, а й іншими документами, виданими уповноваженими органами за місцем проживання особи.
Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивачкою на підтвердження відповідних обставин було надано акт обстеження матеріально-побутових умов життя сім`ї від 05.03.2015 року.
Зі змісту зазначеного акта вбачається, що ОСОБА_2 , незважаючи на реєстрацію за іншою адресою, фактично проживав разом із позивачкою, подружжя вело спільне господарство, а позивачка здійснювала догляд за чоловіком до його смерті.
Отже, зазначений документ містить відомості про фактичне місце проживання подружжя, характер їхніх сімейних відносин та ведення спільного господарства.
Саме по собі те, що чоловік позивачки був зареєстрований за іншою адресою, не спростовує встановленого актом факту його фактичного спільного проживання з дружиною.
За таких обставин пенсійний орган повинен був надати належну оцінку змісту зазначеного акта у сукупності з іншими документами, поданими позивачкою, та з`ясувати, чи підтверджують вони обставини, необхідні для вирішення питання про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Водночас колегія суддів наголошує, що факт спільного проживання та ведення спільного господарства не є тотожним факту перебування на утриманні у розумінні частини третьої статті 36 Закону №1058-IV. Для вирішення питання про наявність права на відповідний вид пенсії необхідно встановити, чи перебувала позивачка на повному утриманні чоловіка або чи була його допомога для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Однак такі обставини мають бути з`ясовані пенсійним органом під час розгляду заяви з урахуванням усіх наданих документів та вимог законодавства.
При цьому рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії не може ґрунтуватися виключно на формальному посиланні на відсутність підтвердження факту перебування на утриманні без належної оцінки документів, поданих заявником.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
У цій справі відповідач, приймаючи рішення від 19.12.2025 №912250126670, послався на непідтвердження факту перебування позивачки на утриманні померлого годувальника.
Разом з тим наданий позивачкою акт обстеження матеріально-побутових умов від 05.03.2015 року містив відомості, які мали істотне значення для вирішення порушеного нею питання та потребували належної оцінки пенсійним органом.
Отже, висновок відповідача про відсутність підтвердження відповідних обставин без належного аналізу наданих документів свідчить про передчасність прийнятого рішення та недотримання вимог щодо обґрунтованості владного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення пенсійного органу.
Разом з тим суд першої інстанції обґрунтовано обрав спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 12.12.2025 року з урахуванням висновків суду.
Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, оскільки судом установлено недоліки процедури розгляду заяви та оцінки поданих документів, однак остаточне вирішення питання про наявність у позивачки права на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника потребує перевірки всіх передбачених законом умов.
При цьому суд не може підміняти собою орган Пенсійного фонду України у питаннях, віднесених до його компетенції, та перебирати на себе повноваження щодо первинного встановлення всіх необхідних умов призначення пенсії за відсутності достатніх для цього встановлених обставин.
Під час повторного розгляду заяви відповідач зобов`язаний врахувати правову оцінку, надану судом, дослідити подані позивачкою документи, надати їм належну оцінку та перевірити наявність усіх визначених статтею 36 Закону №1058-IV умов для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Зокрема, підлягають з`ясуванню обставини щодо належності позивачки до категорії непрацездатних членів сім`ї, наявності необхідного страхового стажу у померлого годувальника та підтвердження факту перебування позивачки на його утриманні відповідно до вимог частини третьої статті 36 Закону №1058-IV.
Таким чином, обраний судом першої інстанції спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки забезпечує поновлення порушеного права позивачки шляхом повторного розгляду її заяви з урахуванням усіх обставин справи та вимог чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Фактично наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що пенсійний орган не надав належної оцінки документам, поданим позивачкою на підтвердження обставин, які мають значення для вирішення питання про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №160/12552/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник
суддя Д.В. Чепурнов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua