Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №160/8130/26
Суддя: Божко Л.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/8130/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 в адміністративній справі №160/8130/26 (суддя Бухтіярова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови виплатити індексацію пенсії, починаючи з 01.03.2026 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, без обмеження максимального розміру пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату індексації моєї пенсії, починаючи з 01.03.2026 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, без обмеження максимального розміру пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що виплата пенсії у 2026 році здійснюється з урахуванням статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. На думку відповідача, ці норми передбачають застосування зменшувальних коефіцієнтів до частини пенсії понад десять прожиткових мінімумів, а позивач не належить до осіб, на яких поширюються винятки, визначені пунктом 2 зазначеної постанови. Також відповідач посилається на обов`язковість виконання чинних актів Кабінету Міністрів України, особливості здійснення соціальних виплат під час воєнного стану та положення статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України апеляційний перегляд здійснюється за наявними у справі та додатково поданими доказами в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 79 відсотків грошового забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 160/7343/25 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.01.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування зменшувальних коефіцієнтів, передбачених законодавством на 2025 рік. Рішення набрало законної сили 24.10.2025. Рішенням цього ж суду від 03.06.2025 у справі № 160/10688/25 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію пенсії з 01.03.2025 у сумі 1500,00 грн без обмеження максимального розміру пенсії. Рішення набрало законної сили 03.12.2025. За встановленими судом першої інстанції відомостями розрахунку пенсії від 03.03.2026 загальна сума пенсії позивача з надбавками та індексацією становить 37557,74 грн, у тому числі індексація за 2026 рік — 2595,00 грн. Водночас до виплати визначено 29674,27 грн. У листі від 30.03.2026 відповідач повідомив, що індексацію проведено, проте вона не призвела до збільшення виплати у зв`язку з перевищенням пенсією встановленої граничної величини та застосуванням правил виплати пенсій у 2026 році.
Отже, спір у цій справі стосується правомірності обмеження фактичної виплати пенсії після її індексації з 01.03.2026. Правильність визначення самої індексації в сумі 2595,00 грн не становить самостійного предмета цього спору. Спеціальним законом, який визначає умови пенсійного забезпечення позивача, є Закон № 2262-XII. Частина третя статті 1-1 цього Закону встановлює спеціальний порядок зміни умов і норм такого забезпечення — шляхом внесення змін до Закону № 2262-XII та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 64 Закону № 2262-XII передбачає проведення індексації призначених за цим Законом пенсій за визначених нею умов. Індексація є складовою механізму збереження купівельної спроможності пенсійної виплати. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 передбачено підвищення відповідних пенсій з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121. Пункт 3 цієї постанови визначає граничну суму підвищення 2595,00 грн, а також відсилає до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 щодо порядку виплати перерахованих пенсій. Статтею 30 зазначеного бюджетного закону та постановою № 1778 передбачено застосування коефіцієнтів до частин пенсійної виплати, які перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів враховує, що застосування таких коефіцієнтів та обмеження пенсії фіксованою максимальною сумою є різними механізмами. Саме лише перевищення фактично виплачуваною пенсією десяти прожиткових мінімумів не виключає зменшення належної особі пенсійної виплати шляхом застосування коефіцієнтів. Тому посилання апелянта на виплату позивачу 29674,27 грн, тобто суми понад 25950,00 грн, не спростовує встановленого факту виплати пенсії у меншому розмірі, ніж обчислено відповідачем після індексації.
Оцінюючи допустимість такого зменшення, колегія суддів виходить із вимог статей 8, 19, 46 та 92 Конституції України, спеціального регулювання пенсійного забезпечення за Законом № 2262-XII та юридичних позицій Конституційного Суду України. У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визначив межі предмета регулювання законом про Державний бюджет України. Такий закон не може використовуватися для зміни або зупинення встановленого іншими законами регулювання соціальних гарантій поза належною законодавчою процедурою. Надання Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок виплати пенсій не усуває необхідності дотримання Конституції України та спеціального закону. Порядок реалізації права не може підміняти законодавчо встановлений зміст цього права.
У спірних правовідносинах застосування коефіцієнтів призвело до виплати лише частини вже обчисленої пенсії, включаючи належну позивачу індексацію. За своїми наслідками такий механізм змінює обсяг пенсійного забезпечення, а не лише визначає технічну процедуру перерахування коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що застосування статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови № 1778 для зменшення встановленої позивачу пенсійної виплати у спірних правовідносинах суперечить зазначеним конституційним приписам. Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії та не застосовує відповідні обмежувальні приписи при вирішенні цього спору. Цей висновок стосується застосування норм у конкретній справі та не є визнанням закону чи постанови Кабінету Міністрів України неконституційними з наслідком втрати ними чинності.
Посилання відповідача на чинність постанови № 1778 не спростовує такого висновку. Стаття 7 КАС України покладає на суд обов`язок перевіряти відповідність застосовуваних норм актам вищої юридичної сили незалежно від наявності окремого судового рішення про скасування відповідного нормативного акта. Доводи апелянта щодо частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII також не приймаються. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення цієї частини, якими встановлювалося обмеження пенсії максимальним розміром, визнано неконституційними. Тому посилання на них як на чинну самостійну підставу зменшення виплати є необґрунтованим.
Щодо статті 2 Закону № 3668-VI колегія суддів враховує Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022, яким приписи цієї статті в частині поширення на Закон № 2262-XII визнано неконституційними із відтермінуванням втрати чинності на шість місяців. Викладене в апеляційній скарзі тлумачення, за яким виплата без обмеження можлива виключно особам, яким пенсію призначено після 12.04.2023 та які брали участь у збройному захисті України після лютого 2014 року, не випливає як універсальна умова з резолютивної частини зазначеного рішення. Посилання на позицію Міністерства соціальної політики України не замінює правового регулювання та не має переваги перед рішеннями Конституційного Суду України. При цьому правомірність застосування коефіцієнтів 2026 року підлягає окремій оцінці. Саме лише посилання на рішення Конституційного Суду України 2016 та 2022 років без дослідження нового механізму виплати не було б достатнім для вирішення цієї справи.
Таку оцінку наведено вище. Пункт 2 постанови № 1778 встановлює винятки із застосування передбаченого нею механізму. Неналежність позивача до осіб, визначених цим пунктом, сама по собі не усуває необхідності перевірити конституційну та законодавчу допустимість застосування механізму до його пенсії. Не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірних дій і посилання на воєнний стан. Можливість установлення окремих обмежень прав за статтею 64 Конституції України не означає автоматичного дозволу на будь-яке зменшення соціальних виплат.
Такі обмеження повинні відповідати конституційним вимогам до їх правової підстави, мети та пропорційності. Сам факт відсутності статті 46 Конституції України в переліку прав, які не можуть бути обмежені, не звільняє суд від перевірки цих вимог. Загальні повноваження Уряду, передбачені Бюджетним кодексом України, підлягають реалізації з дотриманням Конституції України. Вони не виключають судового контролю за втручанням у право на пенсійну виплату.
Наведені апелянтом загальні висновки щодо співвідношення соціальних гарантій та фінансових можливостей держави, зокрема з посиланням на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України», не доводять правомірності саме спірного зменшення пенсії. Для їх застосування необхідно враховувати предмет спору, спеціальне законодавство та конкретний механізм втручання у право особи. Посилання на судову практику щодо максимальних розмірів пенсій не може оцінюватися без урахування виду пенсії, періоду виникнення спору та наступних рішень Конституційного Суду України. Узагальнене наведення постанов, ухвалених за іншого правового регулювання, не спростовує висновків суду в цій справі.
Колегія суддів також зазначає, що формальне включення суми індексації до розрахунку пенсії не свідчить про належне виконання обов`язку з її виплати.
Відповідач не заперечує, що індексація за 2026 рік фактично не збільшила виплату позивачу. Оскільки коефіцієнти постанови № 1778 передбачають виплату певної частки кожної відповідної суми перевищення, саме лише посилання на них без розкриття розрахунку не пояснює повної відсутності збільшення виплати після індексації. Разом із тим предметом цього спору є правова підстава обмеження виплати, а не стягнення визначеної судом конкретної суми заборгованості.
Щодо попередніх рішень у справах позивача колегія суддів зазначає, що вони не встановлюють незмінності законодавства на майбутнє. Водночас їх наявність підтверджує попередньо встановлені обставини пенсійного забезпечення позивача та не звільняє відповідача від обов`язку обґрунтувати правомірність нового обмеження.
Рішення суду першої інстанції у цій справі захищає право позивача з 01.03.2026 за обставин спірного перерахунку. Воно не вирішує наперед правомірність усіх можливих майбутніх змін законодавства та не поширює присуджений захист на виплати за січень і лютий 2026 року. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту - перерахунок та виплата пенсії з урахуванням індексації без спірного обмеження і з відрахуванням раніше виплачених сум - відповідає змісту порушеного права. Визначена пунктом 3 постанови № 236 гранична сума самого підвищення та обмеження загальної пенсійної виплати мають різний предмет регулювання. Суд першої інстанції не поклав на відповідача обов`язку нарахувати індексацію за 2026 рік понад 2595,00 грн, тому підстав для іншого тлумачення його рішення немає.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua