Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №160/3847/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/3847/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 в адміністративній справі №160/3847/26 (суддя Калугіна Н.Є.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку та зобов`язати відповідача внести такі відомості відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а поданий його представником адвокатський запит не є такою заявою. За цих обставин суд визнав позовні вимоги передчасними.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що адвокатський запит від 14.01.2026 №3-01/26 містив не лише прохання надати інформацію, а й вимогу перевірити військово-облікові дані позивача та вжити заходів щодо зміни його статусу. До звернення було додано копії військово-облікових документів.

Наголошує, що відповідач розглянув питання по суті та листом від 21.01.2026 №158 повідомив про відсутність правових підстав для внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку. Отже, на час звернення до суду між сторонами вже існував спір щодо достовірності відомостей Реєстру.

Також апелянт посилається на подання ним 25.04.2026 окремої заяви про виправлення відомостей Реєстру, яка, за його твердженням, залишилася без відповіді.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 26.04.2001 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 30 «а» Розкладу хвороб.

Крім того, військовий квиток містить запис від 20.09.2017 про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

22.12.2025 із військово-облікового документа, сформованого засобами електронного кабінету, позивач дізнався, що обліковується як військовозобов`язаний.

У зв`язку з цим представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом від 14.01.2026 №3-01/26, у якому просила повідомити правові підстави перебування позивача на військовому обліку, перевірити його військово-облікові дані на підставі доданих документів та вжити заходів щодо зміни статусу.

Листом від 21.01.2026 №158 відповідач повідомив, що в його розпорядженні відсутні архівні матеріали, рішення військово-лікарської комісії, протоколи, витяги з наказів та інші первинні документи, які підтверджують виключення позивача з військового обліку. З огляду на це відповідач зазначив про відсутність правових підстав для внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Таким чином, спір у цій справі виник щодо невнесення відповідачем до Реєстру відомостей про раніше здійснене виключення позивача з військового обліку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII.

Пунктом 2 частини першої статті 9 цього Закону передбачено право звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення запису про себе та виправлення недостовірних відомостей.

Стаття 14 Закону №1951-VIII передбачає внесення змін до персональних і службових даних на підставі відомостей, одержаних органом ведення Реєстру з визначених законом джерел, у тому числі від громадян.

Пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, врегульовано звернення для внесення змін у разі невідповідності відомостей військово-облікових документів відомостям Реєстру.

Зі змісту наведеного правового регулювання вбачається, що предметом розгляду органу ведення Реєстру має бути повідомлена особою невідповідність облікових даних та документи, якими вона підтверджується.

Визнаючи позов передчасним, суд першої інстанції обмежився визначенням правової природи адвокатського запиту, не надавши належної оцінки всьому змісту звернення від 14.01.2026 №3-01/26 та відповіді на нього.

Колегія суддів ураховує, що відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит є засобом одержання інформації та копій документів, необхідних для надання правничої допомоги клієнту.

Водночас статтею 20 цього Закону передбачено право адвоката представляти інтереси клієнта в органах державної влади, складати та подавати заяви, скарги, клопотання й інші правові документи у встановленому законом порядку.

Отже, сама назва документа не звільняє суд від обов`язку дослідити, які саме прохання він містить та в якій якості діє особа, що його подала.

У цьому випадку звернення представника позивача не обмежувалося отриманням інформації. Воно містило повідомлення про конкретну невідповідність військово-облікових даних та прохання перевірити їх на підставі доданих документів і вжити заходів щодо зміни статусу позивача.

При цьому відповідач не обмежився наданням відомостей про стан військового обліку позивача. У листі від 21.01.2026 №158 він оцінив підстави для внесення змін до Реєстру та повідомив про їх відсутність через непідтвердження записів військового квитка первинними документами.

Таким чином, відповідач висловив позицію щодо питання, з приводу якого надалі заявлено позов.

З а таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для судового захисту до подання позивачем ще одного звернення не відповідає змісту спірних правовідносин.

Водночас наявність відповіді на звернення сама по собі не свідчить про обґрунтованість позову. Вирішальним є встановлення правових та фактичних підстав для внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Щодо таких підстав колегія суддів зазначає наступне.

Позивач просить відобразити в Реєстрі відомості про виключення з військового обліку, яке, згідно із записом у його військовому квитку, відбулося раніше. Вимоги про первинне вирішення питання придатності до військової служби або прийняття нового рішення про виключення з військового обліку не заявлено.

Суд першої інстанції встановив наявність у військовому квитку запису від 26.04.2001 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Відмову в задоволенні позову суд не пов`язав із недостовірністю цього запису чи відсутністю відповідного правового статусу позивача.

Відповідач, заперечуючи наявність підстав для внесення змін, послався на відсутність у своєму розпорядженні первинних документів.

Проте відсутність таких документів у розпорядженні органу військового обліку та недостовірність запису у виданому особі військово-обліковому документі є різними обставинами.

С аме по собі непідтвердження запису архівними матеріалами, яких відповідач не має, не спростовує змісту військового квитка та не доводить, що рішення про виключення позивача з військового обліку не приймалося.

Судом першої інстанції також установлено, що відповідач не вжив належних заходів для перевірки відповідних відомостей, обмежившись посиланням на відсутність документів у своєму розпорядженні.

За правилами частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності.

Ненадання відповідачем відзиву не означає автоматичного визнання позову, однак не звільняє його від установленого законом обов`язку доказування.

За встановлених у цій справі обставин посилання на відсутність первинних документів без спростування відомостей військового квитка не є достатнім обґрунтуванням правомірності невнесення відповідних даних до Реєстру.

Наявність у військовому квитку також запису від 20.09.2017 не усуває необхідності надати оцінку самостійному запису від 26.04.2001 про виключення з військового обліку за станом здоров`я. Висновок у цій справі ґрунтується саме на встановлених судом відомостях щодо виключення позивача у 2001 році, а не на перевірці правомірності застосування вікової підстави у 2017 році.

Щодо посилання апелянта на заяву від 25.04.2026 та адвокатський запит від 12.05.2026 колегія суддів зазначає, що ці звернення виникли після ухвалення оскаржуваного рішення.

Тому вони самі по собі не можуть підтверджувати помилковість оцінки судом обставин, які існували до ухвалення рішення, або замінювати первісні підстави позову.

Правомірність поведінки відповідача під час розгляду цих звернень не становить самостійного предмета цього апеляційного перегляду.

Водночас наведене не спростовує доводів апелянта про існування спору до звернення до суду, оскільки такий спір підтверджується змістом звернення від 14.01.2026 та листа відповідача від 21.01.2026.

Отже, підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неправильна оцінка первісного звернення представника позивача та правових наслідків наданої відповіді, а не наступне подання позивачем окремої заяви.

Обираючи спосіб захисту, колегія суддів ураховує, що відомості про виключення позивача з військового обліку встановлені на підставі його військового квитка, а наведена відповідачем підстава для невнесення цих відомостей є необґрунтованою.

Внесення до Реєстру відомостей про раніше здійснене виключення з військового обліку за таких обставин не потребує повторного вирішення питання придатності позивача до військової служби.

Тому належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відповідних відомостей та зобов`язання внести їх до Реєстру згідно із записом у військовому квитку.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України на користь позивача суд стягує судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2904,64грн, з яких 1331,20 грн. судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 1573, 44 грн судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №160/3847/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до запису від 26 квітня 2001 року у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до запису від 26 квітня 2001 року у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2904 (дві тисячі дев`ятсот чотири гривні ) 64 копійки.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю.В. Дурасова