Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №160/18536/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №160/18536/24

Суддя: Божко Л.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/18536/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 в адміністративній справі №160/18536/24 (суддя Голобутовський Р.З.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування висновку, визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати висновок аналітичного дослідження № 506/99-00-08-01-04-20/00191000 від 06.10.2023, складений посадовою особою Державної податкової служби України, а також визнати протиправними дії щодо проведення відповідного аналізу фінансово-господарської діяльності товариства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Суд першої інстанції виходив із того, що дослідження проведено на виконання постанов прокурора про залучення спеціаліста в кримінальному провадженні. Оцінка відповідних дій і складеного документа має здійснюватися в межах кримінального судочинства.

Не погодившись із цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт зазначає, що ДПС діяла як суб`єкт владних повноважень на підставі Податкового кодексу України, а висновок спричинив негативні наслідки для підприємства, оскільки був використаний для початку кримінального провадження та проведення процесуальних дій.

Також скаржник посилається на те, що суд не отримав тексту висновку, неправильно визначив його процесуальну природу та не врахував обмежень щодо використання висновків спеціаліста при розслідуванні злочинів.

На думку позивача, закриття провадження позбавляє його ефективного судового захисту, оскільки стаття 303 КПК України не передбачає окремого оскарження такого документа.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, установлених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що аналітичне дослідження проведено на виконання постанов Офісу Генерального прокурора від 18.05.2023 про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні № 42021000000002525 від 08.12.2021, з урахуванням листа Служби безпеки України від 22.09.2023.

За результатами дослідження складено висновок від 06.10.2023, який направлено до Офісу Генерального прокурора.

Позивач у своїх доводах також посилається на використання цього висновку як підстави для внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 72023000220000049 від 09.11.2023 та під час звернення детективів Бюро економічної безпеки України до слідчого судді.

Отже, предметом апеляційного перегляду є правильність визначення судом першої інстанції юрисдикції спору, а не достовірність розрахунків, викладених в аналітичному дослідженні, чи доведеність обставин можливого кримінального правопорушення.

За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Водночас реалізація цього права здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом, з дотриманням правил судової юрисдикції.

Частина перша статті 2 КАС України визначає завданням адміністративного судочинства вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів від порушень суб`єктами владних повноважень.

За пунктами 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України для віднесення спору до адміністративної юрисдикції необхідно встановити його зв`язок зі здійсненням публічно-владних управлінських функцій.

Самої участі державного органу у спірних правовідносинах для цього недостатньо. Значення мають зміст здійснюваних ним функцій, підстава вчинення оскаржуваних дій та характер наслідків, із якими позивач пов`язує порушення своїх прав.

Пункт 1 частини першої статті 19 КАС України поширює юрисдикцію адміністративних судів на спори щодо рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли законом установлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини другої цієї статті прямо передбачено, що адміністративна юрисдикція не поширюється на справи, які мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт є рішенням, прийнятим під час здійснення владних управлінських функцій або надання адміністративних послуг, яке стосується прав чи інтересів визначеної особи та має передбачені цією нормою ознаки.

У спірних правовідносинах висновок не визначає позивачу грошового зобов`язання, не встановлює строку його сплати та не містить самостійного обов`язкового припису.

Посилання в ньому на можливе порушення податкового законодавства не перетворює документ на податкове повідомлення-рішення.

За підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, статтями 54, 58 Податкового кодексу України визначення контролюючим органом грошового зобов`язання та повідомлення про нього платника здійснюються у встановленому цим Кодексом порядку.

Натомість у цій справі оскаржується документ, підготовлений на виконання процесуального звернення в межах кримінального провадження, та дії щодо його складення.

Посилання відповідача на підпункт 19-1.1.35 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України як на норму, що визначає функції контролюючого органу, саме по собі не змінює характеру правовідносин.

Для визначення юрисдикції вирішальним є те, що дослідження проведене за постановами прокурора про залучення спеціаліста та призначалося для використання правоохоронним органом.

Стаття 1 КПК України передбачає, що порядок кримінального провадження визначається кримінальним процесуальним законодавством.

За статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав та законних інтересів його учасників і забезпечення належної правової процедури.

Відповідно до статті 9 КПК України під час кримінального провадження органи досудового розслідування, прокурор, слідчий суддя та суд зобов`язані додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Частини перша, друга статті 93 КПК України регулюють збирання доказів, зокрема шляхом витребування та отримання від органів державної влади документів і відомостей.

За статтями 84, 86 КПК України питання використання відомостей як доказів пов`язане з їх отриманням у передбаченому законом порядку.

Стаття 94 КПК України передбачає оцінку кожного доказу щодо належності, допустимості й достовірності та встановлює, що жоден доказ не має наперед установленої сили.

Таким чином, доводи про відсутність повноважень на проведення дослідження, порушення порядку його складення, неналежність джерел інформації та підміну висновку експерта стосуються передусім можливості використання відповідного документа у кримінальному провадженні.

Оцінюючи посилання апелянта на статтю 71 КПК України, колегія суддів розмежовує питання юрисдикції та питання процесуальної допустимості документа.

Обмеження щодо надання висновків спеціаліста під час розслідування кримінальних проступків не можуть автоматично застосовуватися як обґрунтування допустимості такого висновку у провадженні щодо злочину.

Проте можливе порушення правил залучення спеціаліста або використання результатів його діяльності не надає адміністративному суду повноважень вирішувати питання допустимості матеріалів кримінального провадження.

Залишення ухвали без змін не означає визнання спірного дослідження висновком експерта, належним процесуальним джерелом доказів чи підтвердження викладених у ньому розрахунків. Ці питання не є предметом цього апеляційного перегляду.

Колегія суддів також ураховує, що висновок від 06.10.2023 передував реєстрації кримінального провадження № 72023000220000049 від 09.11.2023.

Однак ця обставина не спростовує його підготовки на виконання постанов прокурора в раніше розпочатому кримінальному провадженні № 42021000000002525 від 08.12.2021.

Подальше використання документа в іншому кримінальному провадженні не перетворює його на акт податкового адміністрування.

Наслідки, на які посилається позивач, зокрема тимчасовий доступ до документів та інші процесуальні заходи, виникають унаслідок прийняття відповідних процесуальних рішень. Їх законність і обґрунтованість перевіряються з урахуванням правил КПК України.

Стосовно відсутності окремого способу оскарження аналітичного висновку за статтею 303 КПК України колегія суддів зазначає таке.

Частина перша статті 24 КПК України гарантує оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 303 КПК України визначає перелік рішень, дій і бездіяльності слідчого, дізнавача та прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, і порядок порушення питань щодо інших процесуальних дій.

Водночас спірний висновок не стає рішенням слідчого або прокурора лише через використання у кримінальному провадженні.

Тому роз`яснення про застосування кримінальної процесуальної форми захисту не слід розуміти як указівку на безумовну можливість подати окрему скаргу за статтею 303 КПК України саме на цей документ.

Залежно від процесуального статусу особи та стадії провадження відповідні заперечення можуть заявлятися при вирішенні питань допустимості матеріалів, розгляді процесуальних клопотань, оскарженні рішень у випадках, передбачених КПК України, та під час судового розгляду.

Відсутність самостійної процедури скасування кожного документа, зібраного стороною обвинувачення, не створює адміністративної юрисдикції для такої вимоги.

Доводи про захист охоронюваного законом інтересу також не спростовують цього висновку. Законний інтерес може бути об`єктом судового захисту, проте його наявність не скасовує встановленого законом розмежування компетенції судів.

Щодо ненадання тексту висновку колегія суддів ураховує, що суд першої інстанції постановляв ухвали про його витребування.

Невиконання вимог суду не може виправдовуватися самим посиланням на службовий характер документа. Водночас для вирішення питання юрисдикції слід розмежовувати встановлення обставин створення і використання документа та перевірку правильності його змісту.

У цій справі підстава проведення дослідження, його зв`язок із постановами прокурора та подальше використання в кримінальному провадженні випливають із наявних матеріалів і доводів самих сторін.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження, не вирішував питання правильності розрахунків щодо виплати дивідендів, застосування міжнародної конвенції або суми можливого заниження податку.

Отже, відсутність тексту висновку за встановлених обставин не спростовує висновку щодо характеру правовідносин. При цьому твердження відповідача про відсутність електронної копії не визнаються цією постановою доведеними чи правомірними.

Посилання апелянта на відсутність податкового боргу, помилки в дослідженні та недостатність використаних інформаційних джерел стосуються суті заперечень проти відповідного матеріалу. Вони не визначають належність спору до адміністративної юрисдикції.

Необґрунтованим є й застосування аналогії закону для поширення адміністративної юрисдикції на цей спір.

Частина шоста статті 7 КАС України допускає аналогію за відсутності належного правового регулювання, проте в цьому випадку правила юрисдикції прямо встановлені статтею 19 Кодексу.

Критерії перевірки рішень суб`єкта владних повноважень, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, застосовуються в межах компетенції адміністративного суду та не можуть самі по собі створювати таку компетенцію.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі № 160/31141/23 дійшов висновку про необхідність оцінки таких дій і документа в межах кримінального судочинства. Наявність у ДПС повноважень за Податковим кодексом України не була визнана достатньою підставою для адміністративної юрисдикції.

Цей висновок підлягає врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Водночас зазначена справа стосувалася іншого висновку, тому її врахування не означає вирішення по суті питань щодо документа від 06.10.2023.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Передбачене статтею 239 КАС України роз`яснення належної юрисдикції в цьому випадку означає застосування кримінальних процесуальних механізмів захисту, а не подання тотожного позову про скасування висновку до іншого суду.

За статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не підтверджують передбачених статтею 320 КАС України підстав для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду.

З огляду на статтю 316 КАС України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 19, 139, 238, 242, 308, 315, 316, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі № 160/18536/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю.В. Дурасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua