Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №160/12482/24
Суддя: Божко Л.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/12482/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 в адміністративній справі №160/12482/24 (суддя Царікова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСфера” до Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АСфера" до Одеської митниці, в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці №UA500500/2024/000107/2 від 16.02.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2024/000207.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 адміністративний позов задоволено.
Апелянт посилається на непідтвердження вартості пакування, перевезення, вантажних робіт і страхування, відсутність печатки банку на платіжному документі, відмінність між перевізником та особою, яка видала довідку про транспортні витрати, а також недоліки відомостей про умови поставки в експортній декларації.
На думку відповідача, подані документи не дозволяли перевірити заявлену митну вартість, а ненадання всіх витребуваних додаткових документів обґрунтовувало її коригування за резервним методом.
Перевіривши рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як установлено судом першої інстанції, 22.09.2023 між ТОВ «АСфера» та компанією JIANGSU GOLDEN CHEMICAL CO. LTD укладено контракт № JGC/AS-2023/15-05.
Пунктом 2.2 контракту передбачено, що ціна товару включає вартість пакування, маркування, митного оформлення продавцем у місці відвантаження, навантаження на судно та надання сертифіката походження товару.
Відповідно до пункту 3.1 контракту поставка здійснюється на умовах CIF згідно з Інкотермс 2010, якщо інші умови не погоджені сторонами в додаткових угодах.
Додатком № 1 від 24.11.2023 до додаткової угоди № 1 від 22.09.2023 сторони погодили поставку фунгіциду «Арбалет, КС», діючими речовинами якого є азоксистробін 200 г/л та флутріафол 120 г/л, у кількості 14400 літрів загальною вартістю 133632 долари США.
Для митного оформлення позивач через уповноважену особу подав митну декларацію № 24UA500500004802U6 від 12.02.2024, визначивши митну вартість за основним методом — за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Митниця повідомила декларанта про виявлені недоліки та запропонувала надати додаткові документи.
Листом від 16.02.2024 № 16/02-01 позивач надав пояснення та додаткові документи. Листом уповноваженої особи від 16.02.2024 № 5 повідомлено, що інших документів надано не буде.
16.02.2024 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000107/2 за резервним методом та оформила картку відмови № UA500500/2024/000207.
Заявлений декларантом рівень митної вартості становив 8,527 долара США за кілограм нетто. При коригуванні відповідач використав відомості митної декларації № UA305160/2023/42756 від 27.12.2023 із рівнем вартості 16,7592 долара США за кілограм нетто.
Товар надалі випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA500500005421U0 із забезпеченням сплати різниці митних платежів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За частиною другою статті 2 КАС України суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, з урахуванням усіх істотних обставин, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Відповідно до статті 3 Митного кодексу України до спірного оформлення застосовуються норми законодавства, чинні на день прийняття митної декларації.
За статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю є вартість товарів, яка використовується для митних цілей та базується на ціні, фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті.
Стаття 51 Кодексу передбачає визначення митної вартості декларантом відповідно до його положень, а пункт 2 частини другої статті 52 зобов`язує подавати достовірні відомості, які ґрунтуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною другою статті 53 Кодексу визначено документи, які підтверджують митну вартість: зовнішньоекономічний договір та додатки до нього, інвойс, платіжні документи, якщо рахунок сплачено, транспортні документи та відомості щодо вартості перевезення за встановлених цією нормою умов, а також страхові документи, якщо здійснювалося страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу додаткові документи витребовуються за наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, необхідних для підтвердження ціни чи складових митної вартості.
Ця норма не передбачає витребування додаткових документів лише через наявність будь-яких недоліків оформлення. Митний орган повинен пояснити, чому відповідні недоліки перешкоджають перевірці заявленої вартості та які документи здатні усунути сумніви.
Частиною п`ятою статті 53 Кодексу заборонено вимагати документи, відмінні від зазначених у цій статті. Частина шоста передбачає право декларанта добровільно подавати додаткові наявні документи, що не означає обов`язку надавати необмежене коло доказів.
За частинами першою, другою статті 54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості здійснюється шляхом перевірки її числового значення. При застосуванні основного методу перевіряється здійснений декларантом розрахунок за відсутності визначених законом застережень.
Передбачені частиною п`ятою статті 54 повноваження перевіряти достовірність документів, запитувати додаткові відомості та коригувати вартість реалізуються у випадках і порядку, встановлених Кодексом.
За частиною шостою статті 54 відмова в оформленні за заявленою вартістю допускається виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати заявлені відомості неповними або недостовірними у визначених цією нормою випадках.
Отже, обов`язок декларанта підтвердити вартість не звільняє митницю від обов`язку обґрунтувати її невизнання.
Стосовно вартості пакування колегія суддів зазначає, що за підпунктом «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України відповідні витрати додаються до ціни, якщо вони не були до неї включені.
Пункт 2.2 контракту прямо передбачає включення вартості пакування до ціни товару. Тому твердження відповідача про відсутність відомостей щодо цієї складової не враховує змісту поданого контракту.
Закон не встановлює обов`язку окремо виділяти в інвойсі вартість пакування, яка вже включена до погодженої ціни. Доказів додаткової оплати пакування покупцем митниця не навела.
Щодо відсутності печатки банку на платіжному документі № 14 від 29.11.2023 колегія суддів ураховує, що пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу вимагає подання банківських документів, які стосуються оцінюваного товару.
Саме посилання на відсутність печатки без визначення порушеної вимоги до відповідного виду документа та без оцінки його реквізитів не доводить недостовірності платежу.
Відповідач не навів конкретних суперечностей щодо сторін розрахунку, його суми або призначення, які спростовували б установлену судом можливість перевірки ціни товару.
За частинами четвертою, п`ятою статті 58 Кодексу основою митної вартості є ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, тобто загальна сума платежів покупця продавцю або на його користь, із передбаченими законом коригуваннями.
Таким чином, значення має можливість установити дійсний зміст розрахунків, а формальне зауваження до документа повинно оцінюватися з погляду його впливу на таку можливість.
Стосовно перевезення пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу передбачено врахування витрат на транспортування до місця ввезення та пов`язаних із ним вантажних операцій, якщо вони не включені до ціни товару.
Відсутність у довідці № 2291 від 06.02.2024 посилання на договір перевезення не може оцінюватися окремо від інших транспортних і комерційних документів.
Так само відсутність окремої суми вантажних робіт не підтверджує, що такі роботи оплачувалися додатково та не були враховані. Контракт прямо включає навантаження на судно до ціни товару.
Митниця мала визначити, які саме інші операції залишилися непідтвердженими, та пояснити неможливість перевірки їх вартості за сукупністю поданих документів.
Відмінність між перевізником, зазначеним у CMR № 973 від 07.02.2024, та особою, яка видала довідку про транспортно-експедиційні витрати, також не свідчить сама по собі про недостовірність цих витрат.
Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» розмежовує експедитора, який виконує або організовує послуги, та перевізника, який здійснює доставку вантажу.
За статтею 4 цього Закону експедитори можуть укладати договори з перевізниками, а стаття 9 допускає залучення інших осіб до виконання зобов`язань. Факт надання експедиторських послуг підтверджується транспортним документом або їх комплектом, який відображає маршрут вантажу.
Отже, сама участь у перевезенні «МВ Транспорт» та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» не є суперечністю. Для висновку про недостовірність вартості необхідно встановити конкретні неузгодженості між документами щодо послуг і розрахунків.
Щодо страхового поліса № B021635012300000265 від 28.11.2023 колегія суддів зазначає, що пункт 8 частини другої статті 53 Кодексу передбачає подання страхових документів у разі здійснення страхування, а пункт 7 частини десятої статті 58 регулює включення відповідних витрат до митної вартості.
Відсутність номера коносамента або контейнера підлягає оцінці з урахуванням інших реквізитів поліса та документів поставки. Вона не доводить автоматично неможливості ідентифікувати застрахований товар.
Відповідач не обґрунтував, чому інші подані відомості не дозволяли перевірити зв`язок страхування зі спірною партією та врахування відповідних витрат.
Оцінюючи зауваження щодо умов поставки, колегія суддів ураховує зазначення CPT у митній декларації та CIF у контракті й експортній декларації.
Контракт допускає погодження інших умов у додаткових угодах. Тому відповідні відомості необхідно зіставляти з додатками, комерційними і транспортними документами та поясненнями позивача.
Умови Інкотермс визначають розподіл обов`язків і витрат сторін, тоді як склад митної вартості встановлюється Митним кодексом України.
Отже, митниця повинна була встановити, які витрати фактично включені до ціни, які оплачувалися окремо та які з них підлягали врахуванню до місця ввезення. Самого посилання на відсутність географічного пункту в експортній декларації для висновку про неправильність вартості недостатньо.
Стаття 254 Кодексу щодо мови документів забезпечує можливість перевірити їх зміст, проте не встановлює самостійної підстави коригування без доведення обставин, передбачених статтею 54.
За статтями 318, 337 Кодексу митниця уповноважена здійснювати контроль із використанням інформаційних технологій та системи управління ризиками.
Однак спрацювання відповідної форми контролю визначає необхідність перевірки, а не її наперед установлений результат. Обов`язковість виконання формальностей не означає обов`язковості коригування митної вартості.
Ненадання специфікації виробника та повідомлення про відсутність інших додаткових документів також підлягають оцінці з огляду на достатність уже поданих відомостей.
Митниця отримала пояснення та додаткові документи за листом від 16.02.2024 № 16/02-01. Відповідач повинен був визначити, які сумніви залишилися після їх розгляду та чому саме вони виключали використання ціни договору.
За статтею 57 Кодексу основним методом є визначення митної вартості за ціною договору, а кожний наступний метод застосовується за неможливості використання попереднього.
Частина перша статті 58 визначає умови застосування основного методу. Частина друга цієї статті передбачає його незастосування, зокрема, за документальної непідтвердженості або кількісної невизначеності й недостовірності використаних відомостей чи відсутності обов`язкової складової вартості.
Частина дев`ята статті 58 встановлює необхідність здійснення доповнень до ціни на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Таким чином, як відмова від заявленої ціни, так і визначення додаткових складових повинні мати конкретне документальне обґрунтування.
За частиною другою статті 55 Кодексу рішення про коригування має містити причини невизнання заявленої вартості, інформацію, яка спричинила сумніви, перелік необхідних додаткових документів та обґрунтування числового значення вартості, визначеної митницею.
Відповідно до статті 64 Кодексу резервний метод використовується після встановлення неможливості застосування попередніх методів, ґрунтується на раніше визнаних митних вартостях і не допускає довільного оцінювання.
Посилання на декларацію № UA305160/2023/42756 від 27.12.2023 не замінює пояснення придатності відповідної інформації для оцінювання спірного фунгіциду.
Значення мають склад і концентрація діючих речовин, форма препарату, виробник, фасування, обсяг партії та умови поставки. Митниця повинна була пояснити зіставність цих характеристик і потребу в коригуванні відмінностей або причини його нездійснення.
Саме зазначення вищої ціни іншої поставки не спростовує документально підтвердженої ціни конкретної операції.
Наведені апелянтом висновки Верховного Суду щодо права митниці перевіряти заявлену вартість не свідчать про законність будь-якого коригування. Вони передбачають реалізацію цього права за наявності обґрунтованих сумнівів і з дотриманням установлених законом умов.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17 наголосив на необхідності сукупної оцінки документів та зазначив, що ненадання додаткових документів без обґрунтування неможливості застосувати основний метод недостатнє для переходу до іншого методу. Цей висновок ураховується відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Випуск товару під гарантію за частиною сьомою статті 55 Кодексу не означає згоди декларанта з коригуванням. Можливість подання документів після випуску, передбачена частинами восьмою, дев`ятою цієї статті, також не усуває обов`язку обґрунтувати первісне рішення.
За частиною сьомою статті 54 Кодексу, якщо митний орган не може аргументовано довести неповноту або недостовірність заявлених відомостей, визначена декларантом митна вартість вважається визнаною.
Відповідно до статей 73, 76, 90 КАС України докази оцінюються щодо належності, достатності та взаємного зв`язку в сукупності. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
Частина друга статті 77 КАС України покладає обов`язок доведення правомірності оскаржуваних рішень на відповідача. Ця норма не скасовує обов`язків декларанта, проте вимагає від митниці підтвердити законність здійсненого коригування.
Оцінивши наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів достатніх підстав для відмови у застосуванні основного методу та обґрунтованості визначеної ним вартості.
За статтею 256 Митного кодексу України відмова в оформленні повинна бути вмотивованою та містити причини відмови й вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість оформлення.
Оскільки спірна картка оформлена у зв`язку з коригуванням, законність якого не підтверджена, висновок суду про її скасування також є правильним.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Оскаржуване рішення цим вимогам відповідає.
Стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідає частині першій статті 139 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не підтверджують підстав для скасування рішення, передбачених статтею 317 КАС України.
За статтею 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення - без змін. Підстав для зміни розподілу судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України немає.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 160/12482/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку за умов і в строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю.В. Дурасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua