Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №160/23180/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23180/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/23180/25 (суддя Кальник В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050025575 вих. №114042/01-16 від 29 липня 2025 року, яким позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було відмовлено;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 21 липня 2025 року та призначити з 21 липня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах, за Списком №2, відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України №1 - р/2020 від 23.01.2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково .

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050025575 від 29 липня 2025 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 21.07.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачка не досягла передбаченого статтею 114 Закону України № 1058-IV пенсійного віку, а її пільговий стаж не підтверджено належними документами. Зокрема, довідка від 21.07.2025 № 32 не містить номера робочого місця, за яким проведено атестацію.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Позивачка 21.07.2025 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. На час звернення їй виповнився 51 рік, загальний страховий стаж становив понад 33 роки.

На підтвердження пільгового стажу надано трудову книжку, уточнюючу довідку від 21.07.2025 № 32, видану Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», та документи про атестацію робочих місць.

Рішенням від 29.07.2025 № 046050025575 відповідач відмовив у призначенні пенсії через недосягнення 55-річного віку та відсутність необхідного пільгового стажу. Підставою неврахування стажу зазначено відсутність у довідці номера робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема у старості.

Пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII передбачено право жінок, зайнятих повний робочий день на роботах за Списком № 2 та за результатами атестації робочих місць, на пенсію після досягнення 50 років за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV встановлює інші вимоги — досягнення 55 років та наявність у жінок страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на відповідних роботах.

Водночас пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено застосування статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до змін Законом № 213-VIII до осіб, які працювали до 01.04.2015 на передбачених цією статтею посадах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 вирішила колізію між зазначеними нормами на користь застосування Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020. За встановлених у цій справі обставин посилання відповідача виключно на необхідність досягнення 55 років є помилковим.

Наведений висновок підлягає врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 та частини третьої статті 291 КАС України.

Щодо підтвердження пільгового стажу колегія суддів зазначає таке.

За статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено подання уточнюючих довідок, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Довідка повинна містити періоди роботи, професію або посаду, характер роботи, відповідний розділ, підрозділ, пункт Списку та первинні документи, на підставі яких її видано.

За пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, пільговий стаж підтверджується належними записами трудової книжки, випискою з наказу про атестацію відповідного робочого місця та, за необхідності, уточнюючою довідкою.

Отже, характер роботи та відповідність умов праці вимогам Списку встановлюються за сукупністю документів, а не лише за наявністю окремого реквізиту в довідці.

Суд першої інстанції встановив, що записи трудової книжки узгоджуються з довідкою № 32 та документами про атестацію. Зокрема, надано накази від 25.12.2009 № 186, від 15.12.2014 № 201, від 13.12.2019 № 234, а також наказ від 11.03.2024 № 102/3 з переліком робочих місць, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. Коди професій у відповідному переліку співпадають із зазначеними в уточнюючій довідці.

Відповідач не навів конкретних розбіжностей між посадою позивачки, відомостями довідки та документами про атестацію, які унеможливлювали б їх співвіднесення.

Відсутність номера робочого місця в уточнюючій довідці за таких обставин не є достатньою підставою для неврахування всього підтвердженого нею стажу.

Частина третя статті 44 Закону № 1058-IV надає органам Пенсійного фонду право витребовувати документи та перевіряти обґрунтованість їх видачі, достовірність відомостей про умови праці. Тому за наявності сумнівів відповідач мав можливість уточнити відповідність робочого місця матеріалам атестації, а не обмежуватися формальним посиланням на недолік довідки.

Посилання апелянта на пункти 6, 7 Порядку № 383 щодо працівників спеціалізованих ремонтних та інших організацій не підтверджує законності відмови. Позивачка працювала в закладі охорони здоров`я; обставин, які зумовлювали б застосування до її роботи зазначеного спеціального порядку обчислення стажу, апелянт не обґрунтував.

Так само наведення вимог до роботи за Списком № 1 не спростовує документів щодо стажу позивачки за Списком № 2.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, прийнятим з урахуванням усіх істотних обставин. За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Такого обов`язку відповідач не виконав.

Обраний судом спосіб захисту відповідає пункту 2 частини другої та частині четвертій статті 245 КАС України: протиправне рішення скасовано, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду.

При цьому належність призначення пенсії до компетенції пенсійного органу сама по собі не означає необмеженої дискреції. Повторний розгляд має здійснюватися із застосуванням визначених судом норм та належною оцінкою документів позивачки.

Суд першої інстанції безпосередньо пенсію не призначав. Тому доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності покладеного на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву.

За правилами статті 90 КАС України докази оцінюються в сукупності та взаємному зв`язку. Підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно оцінив наявні документи або дійшов помилкового висновку щодо протиправності відмови, колегія суддів не встановила.

Відповідно до статті 316 КАС України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова