Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №280/7781/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №280/7781/25

Суддя: Божко Л.А.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/7781/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 в адміністративній справі №160/22798/25 (суддя Калугіна Н.Є.) за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик"до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 23.07.2025 №007432 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

Апелянт зазначає, що під час перевезення водій повинен мати документи, які дають можливість перевірити дотримання режиму праці та відпочинку за встановлений період. На момент перевірки у водія були відсутні тахокарти за 21.05.2025, 22.05.2025, 24.05.2025, 25.05.2025 та 26.05.2025, а також бланк підтвердження діяльності на паперовому носії.

На думку апелянта, законодавство не передбачає можливості заміни такого бланка інформацією у власному мобільному застосунку перевізника. Посилаючись на Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, відповідач наполягає на обов`язковості надання документа встановленої форми під час перевірки.

Також скаржник посилається на висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №140/30832/23 та Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/34214/23 щодо необхідності мати під час перевезення документи, які підтверджують діяльність водія за попередні дні.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Перевезення вантажу здійснювалося за товарно-транспортною накладною від 27.05.2025 №18205186-189547-1281-1. Автомобільним перевізником було Приватне підприємство «Транс Логістик».

За результатами перевірки складено акт від 27.05.2025 №ОАР055212, в якому зафіксовано відсутність заповнених тахокарт за 21.05.2025, 22.05.2025, 24.05.2025, 25.05.2025 та 26.05.2025, а також бланка підтвердження діяльності водія. Зазначене кваліфіковано як порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

У поясненнях до акта водій зазначив: «Бланки підтвердження діяльності в електронній формі надані інспектору, але він відмовився їх приймати. З порушенням не погоджуюсь».

Повідомленням від 01.07.2025 №58042/25/24-25 позивача викликано для розгляду справи на 16.07.2025, а повідомленням від 16.07.2025 №62969/25/24-25 — на 23.07.2025.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідачем прийнято постанову від 23.07.2025 №007432 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Незгода із зазначеною постановою стала підставою для звернення підприємства до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» .

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено здійснення державного контролю автомобільних перевізників шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Під час рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, на підставі яких здійснюються перевезення, та додержання водіями встановленого режиму праці та відпочинку.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено застосування адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, для застосування зазначеної санкції необхідно встановити відсутність під час перевірки документа, обов`язковість наявності якого передбачена законодавством.

Порядок організації праці та відпочинку водіїв установлений Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 .

До спірних правовідносин застосовуються положення нормативно-правових актів у редакціях, чинних на час проведення перевірки та прийняття оскарженої постанови.

За пунктом 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності за формою, наведеною в додатку 4.

Водії зберігають такий бланк протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, а перевізники-протягом 12 місяців.

Порядок використання тахографів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі — Інструкція №385).

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, використовує тахокарти в разі використання аналогового тахографа або особисту картку водія в разі використання цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Водій повинен мати при собі заповнені тахокарти у визначеній кількості або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа в разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що перевізник повинен забезпечити можливість перевірки діяльності водія за відповідний період. Водночас вид документа, яким підтверджується така діяльність, залежить від фактичних обставин: керування транспортним засобом, виконання іншої роботи, перебування у відпустці чи тимчасової непрацездатності.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що бланк підтвердження діяльності не є універсальною заміною тахокарт за дні, протягом яких водій фактично керував транспортним засобом і повинен був використовувати тахограф.

Однак у цій справі спір виник щодо відмови посадової особи перевірити пред`явлений водієм бланк саме через електронну форму його існування.

Правові засади створення, використання та зберігання електронних документів визначені Законом України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон №851-IV).

За змістом статті 5 Закону №851-IV електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму, придатну для сприйняття його змісту людиною.

Статтями 6 та 7 Закону №851-IV врегульовано питання електронного підпису та оригіналу електронного документа. Оригінал електронного документа повинен містити обов`язкові реквізити та давати можливість перевірити його цілісність і справжність у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 8 Закону №851-IV юридична сила електронного документа та його допустимість як доказу не можуть заперечуватися виключно через те, що він має електронну форму.

Отже, сам по собі факт відображення певної інформації в мобільному застосунку не означає, що така інформація є належним електронним документом. Для цього необхідне дотримання вимог щодо змісту, обов`язкових реквізитів, підписання та можливості перевірки документа.

Водночас електронна форма документа також не дає підстав автоматично прирівнювати його до відсутнього.

Установлення форми бланка підтвердження діяльності визначає вимоги до відомостей, які він повинен містити, та його оформлення. Твердження про обов`язковість виключно паперового носія потребує відповідного нормативного обґрунтування.

Апелянт посилається на те, що законодавство прямо не передбачає використання застосунку «Помічник водія». Проте відсутність у нормативно-правових актах назви конкретного програмного продукту сама по собі не виключає можливості створення та зберігання за його допомогою електронних документів відповідно до Закону №851-IV.

Правове значення мають властивості та реквізити конкретного документа, його відповідність установленій формі, час створення і можливість перевірки, а не назва застосунку, в якому він зберігається.

З установлених судом першої інстанції обставин убачається, що водій під час перевірки повідомив про наявність електронних бланків та пред`являв їх інспектору. Зазначене пояснення внесено безпосередньо до акта перевірки, тобто воно надане під час проведення контрольного заходу.

Судом першої інстанції встановлено також, що відмова інспектора ознайомитися з електронним бланком відповідачем не заперечувалася.

При цьому доводи про відсутність документа на паперовому носії не спростовують установленої судом обставини його пред`явлення в електронній формі.

Відмова від перевірки пред`явленого документа лише з мотивів його електронної форми не забезпечує належного встановлення обставин, необхідних для висновку про наявність порушення.

Зокрема, така відмова унеможливлює з`ясування змісту бланка, періоду, якого він стосується, наявності необхідних реквізитів та підписів, а також відповідності документа вимогам законодавства.

За цих обставин посилання лише на відсутність паперового примірника не є достатнім обґрунтуванням застосування санкції за відсутність документа взагалі.

Колегія суддів ураховує, що акт перевірки є доказом у справі, проте не має наперед установленої сили.

Відповідно до статті 90 КАС України оцінці підлягають як зафіксовані в акті висновки посадових осіб, так і внесені до нього пояснення водія, а також їх взаємний зв`язок з іншими доказами.

Тому наведене в акті формулювання про відсутність бланка не може оцінюватися окремо від одночасно зафіксованих заперечень водія про його пред`явлення інспектору.

Посилання апелянта на те, що паперовий бланк не надано також під час розгляду справи про порушення та до суду, не усуває необхідності правової оцінки документа, який, за встановленими обставинами, пред`являвся під час рейдової перевірки.

Визначальним є встановлення наявності або відсутності належного документа на момент проведення контрольного заходу. Подальше ненадання його паперового примірника саме по собі не доводить відсутності електронного документа в цей момент.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо неврахування висновків судів у справах №140/30832/23 та №160/34214/23 як підставу для скасування оскарженого рішення.

Наведені апелянтом висновки стосуються обов`язку водія мати під час перевірки документи, які підтверджують режим його праці та відпочинку, зокрема за періоди, коли перевезення не здійснювалися.

Сам по собі цей обов`язок у справі, яка переглядається, не заперечується.

Водночас наведені в апеляційній скарзі фрагменти судових рішень не містять вирішення питання про правомірність відмови посадової особи від огляду електронного бланка виключно через його форму. Тому вони не спростовують висновку суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону №851-IV.

Також загальні посилання на вимоги Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, та необхідність підтвердження діяльності водія за попередні дні не замінюють обґрунтування конкретного порушення, покладеного в основу спірної постанови.

Дотримання вимог щодо обліку робочого часу та допустимість електронної форми документа є взаємопов`язаними, проте окремими питаннями. Використання електронного документа не звільняє перевізника від обов`язку належно його оформити, а здійснення державного контролю не звільняє посадову особу від обов`язку оцінити пред`явлений документ відповідно до законодавства.

При цьому вжите судом першої інстанції формулювання про наявність «тахокарт або бланків» в електронному вигляді не слід розуміти як висновок про можливість довільної заміни тахокарт будь-якими електронними записами. Із установлених судом обставин та змісту позовних вимог убачається, що спір стосується саме електронного бланка підтвердження діяльності.

За частиною другою статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути прийняте, зокрема, на підставі та у спосіб, установлені законом, обґрунтовано, добросовісно і розсудливо.

Обґрунтованість рішення передбачає врахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття, у тому числі пояснень щодо наявності документа, за відсутність якого застосовується штраф.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а обов`язок доведення правомірності оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Зазначене правило не звільняє позивача від доказування обставин, на які він посилається. Водночас контролюючий орган повинен довести наявність фактичної та правової підстав для застосування конкретної санкції.

У цій справі наведені апелянтом доводи про обов`язковість паперового носія та відсутність нормативного закріплення конкретного мобільного застосунку не спростовують висновку суду першої інстанції про недоведеність підстав для застосування штрафу.

Саме по собі посилання на складений акт перевірки за наявності зафіксованих у ньому пояснень водія про пред`явлення електронного документа не є достатнім для підтвердження правомірності оскарженої постанови.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права не містять обґрунтування таких порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За результатами перевірки доводів апеляційної скарги колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 23.07.2025 №007432.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, передбачених статтею 317 КАС України, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/22798/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю.В. Дурасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua