Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №280/8035/25
Суддя: Божко Л.А.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/8035/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/8035/25 (суддя Сацький Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.02.2025:
№0250119-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1290,51 грн;
№0250120-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1546,94 грн;
№0250117-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1357,55 грн;
№0250118-2411-0829-UA23060070000082704 на суму 1639,30 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено зменшення бази оподаткування для квартири або квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. м. Рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 відповідні положення місцевого нормативно-правового акта приведено у відповідність до Податкового кодексу України.
На думку скаржника, міська рада не наділена повноваженнями змінювати встановлений законом розмір зменшення бази оподаткування. Крім того, пільги для фізичних осіб повинні визначатися з урахуванням їх майнового стану та рівня доходів, а ставки податку - залежно від місця розташування та типів об`єктів нерухомості.
Відповідач також посилається на лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 №5849/0/20-21 щодо ознак невідповідності рішення міської ради вимогам законодавства.
На обґрунтування можливості незастосування рішення органу місцевого самоврядування скаржник наводить висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Також апелянт посилається на постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №280/9407/24 та від 30.07.2025 у справі №280/11959/24.
Скаржник наголошує, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах установлених законом строків та належним чином надіслані позивачу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартир, розташованих у АДРЕСА_1 , площею 46,55 кв. м; по АДРЕСА_2 , площею 55,80 кв. м.
Загальна площа зазначених квартир становить 102,35 кв. м.
18.02.2025 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято чотири оскаржені податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023– 2024 роки.
При обчисленні податку відповідач застосував зменшення бази оподаткування на 60 кв. м, однак не застосував нульову ставку, передбачену рішенням Запорізької міської ради для квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. м.
Загальна площа належних позивачу квартир та їх місцезнаходження сторонами не заперечуються.
Спірним є питання про правомірність визначення податкових зобов`язань без урахування встановленої органом місцевого самоврядування нульової ставки податку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статей 143 та 144 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону. Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах визначених законом повноважень, є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.
До складу податкового законодавства відповідно до статті 3 ПК України належать, зокрема, рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом.
За статтями 10 та 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно, який належить до місцевих податків.
Порядок його справляння визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості.
За підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа відповідного об`єкта нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта або об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи, зменшується для квартири або квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. м.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий період.
Водночас підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено повноваження місцевих рад щодо встановлення пільг із зазначеного податку.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку встановлюються рішеннями місцевих рад у межах визначеного Кодексом максимального розміру.
За пунктом 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга є передбаченим податковим законодавством звільненням від обов`язку нарахування та сплати податку або його сплатою в меншому розмірі за наявності визначених законом підстав.
Пунктом 30.9 статті 30 ПК України передбачено різні способи надання податкової пільги, зокрема шляхом зменшення бази оподаткування, встановлення зниженої ставки або звільнення від сплати податку.
Таким чином, зменшення бази оподаткування та застосування нульової ставки є різними механізмами визначення податкового обов`язку.
Зменшення бази оподаткування визначає площу, до якої застосовується відповідна ставка. Нульова ставка визначає розмір податку, який обчислюється з цієї бази.
Тому застосування передбаченого підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України зменшення бази на 60 кв. м саме по собі не виключає застосування встановленої місцевою радою нульової ставки.
Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 затверджено Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням міської ради від 26.02.2016 №30 внесено зміни як до положень щодо зменшення бази оподаткування, так і до положень щодо ставки податку.
Зокрема, у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення розмір зменшення бази оподаткування для квартир змінено зі 120 кв. м на 60 кв. м.
Одночасно підпункт 2.5.2 пункту 2.5 Положення доповнено приписом про нульову ставку для квартир, що перебувають у власності фізичних осіб та загальна площа яких не перевищує 120 кв. м.
Отже, внесені у 2016 році зміни не обмежувалися приведенням розміру зменшення бази оподаткування у відповідність до ПК України. Ними також запроваджено окреме правило щодо застосування нульової ставки до визначеної категорії об`єктів житлової нерухомості.
У спірних правовідносинах підлягає застосуванню Положення в редакції, яка діяла у відповідних податкових періодах - 2023 та 2024 роках.
Посилання скаржника на рішення Запорізької міської ради від 05.03.2025 №29 не є підставою для визначення умов оподаткування за попередні роки за новою редакцією Положення. Крім того, оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті 18.02.2025, тобто до ухвалення зазначеного рішення міської ради.
Колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що законом для квартир установлено зменшення бази оподаткування саме на 60 кв. м.
Тому висновок суду першої інстанції про необхідність зменшення бази оподаткування позивача на 120 кв. м є помилковим.
Водночас зазначена помилка не спростовує висновку про відсутність підстав для визначення позивачу спірних податкових зобов`язань.
Загальна площа належних позивачу квартир становить 102,35 кв. м та не перевищує встановленого місцевим нормативно-правовим актом порогу 120 кв. м. Відповідно, до цих об`єктів підлягає застосуванню нульова ставка податку.
Доводи апелянта щодо неможливості зміни міською радою розміру зменшення бази оподаткування не вирішують питання про застосування іншого механізму - нульової ставки.
Контролюючий орган, визначаючи податкове зобов`язання, повинен установити не лише базу оподаткування, а й належну до застосування ставку та передбачені законодавством пільги.
Правильне визначення одного з елементів податку не підтверджує правомірності всього розрахунку, якщо інший обов`язковий елемент застосовано неправильно.
Посилання апелянта на заборону встановлення індивідуальних пільгових ставок також не спростовує права позивача на застосування нульової ставки.
Відповідне положення рішення міської ради не визначає конкретних осіб, яким надано пільгу. Воно поширюється на категорію платників, визначену за загальними ознаками належних їм об`єктів нерухомості.
Доводи про необхідність урахування майнового стану та рівня доходів фізичних осіб підлягають оцінці у взаємозв`язку з повноваженнями місцевої ради щодо встановлення ставок податку та способами надання податкових пільг, визначеними статтею 30 ПК України.
Верховний Суд у постанові від 09.10.2025 у справі №280/9089/24 розглянув питання застосування цього ж Положення та визнав правомірним надання пільги шляхом установлення нульової ставки для відповідної категорії квартир.
Зазначений висновок стосується застосування тих самих норм ПК України та рішення Запорізької міської ради, а тому підлягає врахуванню відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.
Посилання на лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 №5849/0/20-21 не є достатньою підставою для визначення позивачу податку без застосування нульової ставки.
Такий лист не встановлює елементів податку, не змінює змісту рішення міської ради та не припиняє його дії. Викладена в ньому оцінка не підміняє нормативного регулювання, яке підлягає застосуванню при визначенні податкового обов`язку.
Колегія суддів ураховує загальний припис частини третьої статті 7 КАС України щодо застосування правового акта вищої юридичної сили в разі суперечності між нормативно-правовими актами.
Водночас застосування цього правила потребує встановлення конкретної суперечності. Самого твердження контролюючого органу про неможливість збільшення неоподатковуваної площі недостатньо для незастосування положення, яке регулює інший елемент податку — його ставку.
У цій справі висновок про застосування нульової ставки ґрунтується на розмежуванні відповідних механізмів та врахуванні повноважень місцевої ради, а не лише на тому, що її рішення формально не скасоване.
Наведені апелянтом постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц не містять висновку про незастосування спірної податкової пільги.
У постанові від 09.10.2025 у справі №280/9089/24 Верховний Суд уже оцінив аналогічні посилання та вказав на відмінність правовідносин щодо індивідуальних майнових актів від спору про застосування нормативного рішення міської ради з питань оподаткування.
Посилання скаржника на постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справах №280/9407/24 та №280/11959/24 не дає підстав відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права суд ураховує висновки, викладені саме в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача про прийняття податкових повідомлень-рішень у межах строків, визначених статтею 102 ПК України, та дотримання порядку їх надсилання не спростовують висновку про неправильне застосування ставки податку.
Дотримання строку визначення грошового зобов`язання та процедури вручення рішення не створює податкового обов`язку за відсутності матеріально-правових підстав для його нарахування.
Також передбачене підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України право платника звернутися для проведення звірки даних не виключає права оскаржити податкове повідомлення-рішення до суду.
Зі змісту спору вбачається, що розбіжності між сторонами стосуються насамперед правового регулювання, а не відомостей про площу чи належність квартир.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень покладається на відповідача.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи не доводять наявності підстав для застосування до належних позивачу квартир ненульової ставки податку у спірних податкових періодах.
Оскільки нульова ставка підлягає застосуванню до всіх об`єктів, щодо яких прийнято оскаржені повідомлення-рішення, визначені ними податкові зобов`язання підлягають скасуванню повністю.
У цьому випадку не виникає необхідності визначати інший позитивний розмір податкового зобов`язання або виокремлювати його правомірну частину. Тому скасування повідомлень-рішень не є підміною повноважень контролюючого органу.
Загальні посилання апелянта на порушення судом статей 73, 76 та 90 КАС України не підтверджують наявності обставин, які могли б бути підставою для відмови в позові. Площа квартир, їх місцезнаходження та застосований відповідачем підхід до обчислення податку сторонами не заперечуються.
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, визнавши протиправними та скасувавши чотири податкові повідомлення-рішення.
Разом із тим мотивувальна частина рішення містить неправильний висновок про зменшення бази оподаткування на 120 кв. м. Належною підставою для задоволення позову є застосування нульової ставки до квартир загальною площею 102,35 кв. м відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення в редакції, чинній у спірних податкових періодах.
Згідно зі статтею 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення. Зміна рішення може полягати у зміні його мотивувальної частини.
З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції- зміні в мотивувальній частині шляхом виключення висновку про застосування до позивача зменшення бази оподаткування на 120 кв. м та викладення правового обґрунтування задоволення позову в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Оскільки результат вирішення позовних вимог не змінюється, підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/8035/25 змінити в мотивувальній частині, виключивши висновок про застосування до ОСОБА_1 пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв. м та виклавши правове обґрунтування задоволення позову в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/8035/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю.В. Дурасова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua