Суд: Дубровицький районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №949/463/26
Суддя: Отупор К.М.
Справа №949/463/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
06 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 12.06.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1563-3328, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 200,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на його платіжну картку. Додатковою угодою від 16.06.2025 сторони домовились про надання відповідачу додаткових кредитних коштів у сумі 4 900,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 17 100,00 грн.
Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконав свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії, жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив, на вимогу про дострокове повернення кредиту не відреагував, у зв`язку з чим станом на 15.01.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 61 006,68 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 17 100,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами - 32 791,68 грн; заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України - 8 550,00 грн; заборгованості за комісією - 2 565,00 грн. Позивач також зазначає, що пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX не поширюється на договори, укладені після 23.01.2024, а тому він має право на нарахування платежів за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 61 006,68 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та в окремому клопотанні від 24.02.2026, що надійшло разом із позовною заявою, просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 12 червня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1563-3328 продукту «MiniKasa» (далі - Договір).
Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa», затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 41-П від 05.03.2025 (далі - Правила). Договір, Правила та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів) підписані позичальником 12.06.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "A7750", а Паспорт споживчого кредиту від 12.06.2025, наданий до укладення Договору, - одноразовим ідентифікатором "A6808".
Відповідно до пункту 12.1 Договору та пункту 1.4 Правил Договір і Правила разом складають єдиний договір, а згідно з пунктом 12.21 Договору Правила та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту є його невід`ємною частиною.
За умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.7, 4.8, 4.10, 4.11, 4.14-4.18, 10.1 Договору кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію на таких умовах: загальний розмір кредиту - 12 200,00 грн; дата видачі - 12.06.2025; строк кредитування - 365 календарних днів; базовий період - 28 календарних днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181-го дня дії Договору; в межах програми лояльності - промо-ставка 0,45 % за кожен день протягом перших 28 календарних днів першого базового періоду та знижена процентна ставка 1,00 % за кожен день до 180-го дня користування кредитом; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми виданого кредиту, яка нараховується одноразово в день видачі кредиту; реальна річна процентна ставка - 3 307,57 %; денна процентна ставка - 0,918 %; загальні витрати за споживчим кредитом - 40 860,60 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 53 060,60 грн.
Згідно з пунктом 4.9 Договору проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту сплачуються у складі обов`язкового платежу не пізніше останнього дня відповідного базового періоду, а кредит відповідно до пункту 5.1 Договору повертається в останній календарний день строку кредитування.
Пунктами 10.1-10.5 Договору передбачено, що промо-ставка застосовується незалежно від своєчасності оплати, а знижена ставка - лише за умови своєчасної сплати обов`язкових платежів; у разі їх несплати нарахування процентів здійснюється за стандартною ставкою, що не є збільшенням процентної ставки.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості «в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України», але не більше 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення та сукупно не більше половини суми кредиту. Пунктом 8.3 Договору передбачено право кредитодавця вимагати повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення сплати процентів або комісії на строк понад один календарний місяць.
16 червня 2025 року між сторонами в порядку, передбаченому пунктами 4.3-4.5 Договору, укладено Додаткову угоду до Договору, яку позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором "A1255". За умовами пунктів 2.1-2.4, 2.6, 2.8, 2.9, 2.11 Додаткової угоди кредитодавець надав позичальнику додаткові кредитні кошти у сумі 4 900,00 грн, у зв`язку з чим сума кредиту становить 17 100,00 грн; строк кредитування продовжено до 365 календарних днів з дати укладення Додаткової угоди, загальний строк кредитування - 369 днів, а згідно з Графіком платежів, що є додатком до Додаткової угоди, кредит підлягає поверненню 15.06.2026; стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Додаткової угоди та 0,74 % за кожен день починаючи з 181-го дня; знижена ставка - 1,00 % за кожен день; комісія за видачу додаткових коштів - 15,00 % від їх суми, яка сплачується не пізніше закінчення поточного базового періоду; денна процентна ставка - 0,921 %. Умови Додаткової угоди доведено до відома позичальника повідомленням кредитодавця разом із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Графіком платежів).
На виконання умов Договору та Додаткової угоди кредитодавець перерахував на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену в Договорі як його особистий електронний платіжний засіб, кошти в сумі 12 200,00 грн - 12.06.2025 та 4 900,00 грн - 16.06.2025, а всього 17 100,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 19.01.2026 вих. № 19442 про надання інформації, а також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за Договором № 1563-3328 від 12.06.2025.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 15.01.2026 відповідач жодного платежу за Договором не здійснив. Комісію за видачу кредиту нараховано одноразово: 12.06.2025 - 1 830,00 грн (15 % від 12 200,00 грн) та 16.06.2025 - 735,00 грн (15 % від 4 900,00 грн), разом 2 565,00 грн.
Проценти нараховано: за період з 12.06.2025 по 13.01.2026, усього в розмірі 32 791,68 грн. Після 13.01.2026 проценти не нараховувались.
Крім того, за період з 10.07.2025 по 03.08.2025, за 25 днів позивач нарахував «проценти річних за ст. 625 ЦК України» по 342,00 грн щоденно (2 % від 17 100,00 грн), разом 8 550,00 грн.
У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань позивач скерував відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту від 29.01.2026 вих. № 1563-3328/в, в якій вимагав протягом 30 календарних днів з дати її отримання сплатити заборгованість. Вимогу направлено 11.02.2026 рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 20997-02-36-82. Доказів виконання вимоги відповідачем матеріали справи не містять.
Проте, відповідач використав кредитні кошти, однак, умов Договору не виконав і не погасив борг.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про споживче кредитування", а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду України від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що Договір та Додаткова угода укладені у формі, передбаченій законом, а сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов. Відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, Договір разом із Правилами та Графіком платежів, а також Додаткову угоду електронним підписом одноразовими ідентифікаторами "A6808", "A7750" та "A1255" відповідно. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальній сумі 17 100,00 грн на належний йому електронний платіжний засіб підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідач не надав доказів повернення кредиту повністю або частково. Перший обов`язковий платіж за Графіком платежів підлягав сплаті не пізніше 09.07.2025, однак відповідач не сплатив ані його, ані жодного наступного платежу, тобто прострочення сплати процентів та комісії тривало понад один календарний місяць. За таких умов позивач відповідно до пункту 8.3 Договору та статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» правомірно 11.02.2026 направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яку відповідач не виконав. Крім того, визначений Додатковою угодою та Графіком платежів кінцевий строк повернення кредиту - 15.06.2026 - на час ухвалення рішення сплив. Отже, вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 17 100,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформовано правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Cуд зазначає, що позивачем нараховано проценти за період з 12.06.2025 по 13.01.2026, тобто в межах строку кредитування - до 15.06.2026 та до направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту. Як встановлено судом, вимога від 29.01.2026, направлена відповідачу 11.02.2026, а після 13.01.2026 їх нарахування припинено. Таким чином, право кредитодавця на нарахування процентів за весь заявлений період не припинилося.
Перевіривши розрахунок, суд встановив, що проценти нараховано на залишок неповерненої суми кредиту за ставками, передбаченими пунктами 4.10, 10.1 Договору та пунктами 2.8, 2.9 Додаткової угоди, що разом становить 32 791,68 грн. Розрахунок є арифметично правильним.
Перехід з 10.07.2025 до нарахування процентів за ставкою 1,00 % на день не є односторонньою зміною умов Договору чи підвищенням фіксованої процентної ставки. Ставка 1,00 % на день (365 % річних) та 0,74 % на день (270,1 % річних) однаково визначені в Паспорті споживчого кредиту, Договорі та Додатковій угоді як основна (стандартна) ставка за кредитом, а промо-ставка 0,45 % на день відповідно до пункту 10.1 Договору є знижкою, що діє лише протягом перших 28 днів першого базового періоду. Після закінчення дії промо-ставки розмір зниженої і стандартної ставок до 180-го дня є однаковим (1,00 % на день), тому несплата відповідачем обов`язкових платежів не спричинила збільшення плати за кредит. Застосування позивачем промо-ставки до всієї суми кредиту до кінця першого базового періоду, в тому числі після укладення Додаткової угоди, не погіршує становища відповідача.
Суд також враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Денна процентна ставка за Договором становить 0,918 % (пункт 4.17 Договору), а за Додатковою угодою - 0,921 % (пункт 4 Додаткової угоди), до яких включено всі загальні витрати за споживчим кредитом, включно з комісією за видачу кредиту. Жодна з договірних ставок не перевищує 1,00 % на день, тобто умови Договору про плату за кредит відповідають встановленим законом обмеженням.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, та дійшов висновку, що суд без відповідної позовної вимоги споживача не може з власної ініціативи визнати умову договору про споживчий кредит недійсною, змінити договір та самостійно зменшити розмір процентів, якщо закон не встановлює нікчемності такої умови; без позовної вимоги суд може лише тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача та застосувати нікчемність умови, що порушує законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки. Відповідач зустрічних вимог про визнання умов Договору недійсними або про їх зміну не заявляв, умови Договору та Додаткової угоди про проценти є зрозумілими, узгоджуються з Паспортом споживчого кредиту, не перевищують граничного розміру денної процентної ставки та законом нікчемними не визнані.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 32 791,68 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Таким чином, закон прямо допускає встановлення в договорі про споживчий кредит комісії, пов`язаної з наданням кредиту, як складової ціни кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, висновки якої підтримано в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, висловлено правову позицію, згідно з якою Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати комісії, а нікчемними відповідно до статті 11, частини п`ятої статті 12 цього Закону є умови про плату за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно (зокрема, надання споживачеві інформації про стан кредиту), або за послуги, перелік яких зі споживачем не погоджено.
У цій справі комісія за видачу кредиту є одноразовою, її розмір (15 % від суми кредиту) визначено в пунктах 1.1, 4.7, 4.11 Договору та пункті 2.6 Додаткової угоди, а пунктами 6.4-6.6 Правил розкрито її економічну сутність як однієї зі складових плати за надання та користування кредитом, а не плати за окремі додаткові послуги чи дії, які кредитодавець за законом зобов`язаний вчиняти безоплатно. Інформацію про комісію відповідачу надано до укладення Договору в Паспорті споживчого кредиту; комісію відображено в Графіках платежів та враховано при обчисленні загальних витрат за кредитом, реальної річної та денної процентної ставки, яка не перевищує встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру. Комісію нараховано одноразово в дні видачі кредитних коштів у погодженому розмірі - 1 830,00 грн та 735,00 грн, разом 2 565,00 грн, повторно вона не нараховувалась, строк її сплати настав 09.07.2025, але відповідач її не сплатив.
За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2 565,00 грн підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заходи, передбачені цією нормою, є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (внесеного Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер. Укладення Договору, прострочення виконання зобов`язань та нарахування спірних сум відбулися в період дії воєнного стану.
Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинним, поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, і не містить обмежень залежно від дати укладення договору. Посилання позивача на зміни до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та виключення пункту 6-1 цього розділу суд не приймає, оскільки ці зміни не скасовують і не обмежують дію пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Крім того, суд враховує, що передбачені пунктом 8.2 Договору «проценти річні» у розмірі 401 500 % нараховуються виключно за прострочення виконання грошового зобов`язання і самим Договором віднесені до платежів за порушення зобов`язань, тобто за своєю правовою природою є заходом відповідальності, а не платою за користування кредитом, і тому повністю охоплюються дією зазначеної норми.
За таких обставин відповідач звільнений від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 8 550,00 грн слід відмовити.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 52 456,68 грн, з яких: 17 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 32 791,68 грн - заборгованість за процентами, 2 565,00 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15226 від 09.03.2026. Позов задоволено на суму 52 456,68 грн із заявлених 61 006,68 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 289,27 грн (2 662,40 грн ? 52 456,68 / 61 006,68).
На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1563-3328 від 12 червня 2025 року в розмірі 52 456,68 грн (п`ятдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят шість гривень 68 копійок), що складається із: 17 100 грн (сімнадцять тисяч сто гривень) - заборгованість за тілом кредиту; 32 791,68 грн (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто одна гривня 68 копійок) - заборгованість за процентами; 2 565 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень ) - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 289,27 грн (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять гривень 27 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Оригінал: reyestr.court.gov.ua