Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №524/9461/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/3003/2026

Справа № 524/9461/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишевої Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання цієї позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання як дружини, з якою проживає дитина віком до трьох років, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дня подання цієї позовної заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. В обґрунтування позову зазначено, що з 12 липня 2025 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано Відділом ДРАЦС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції, актовий запис № 396. У шлюбі в них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 червня 2026 року. Батьком дитини у свідоцтві про народження зазначено відповідача – ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 . Малолітній син зареєстрований разом з позивачкою та відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, наразі не проживають разом, не підтримують шлюбних відносин. При цьому відповідач надає фінансову допомогу на утримання її та 3-місячної дитини нерегулярно та в обсязі, недостатньому для забезпечення повноцінного харчування, лікування та розвитку дитини. Нотаріальний договір про сплату аліментів між сторонами не укладався. У зв`язку з народженням дитини та необхідністю постійного догляду за сином позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, тимчасово не працює. З травня 2026 року позивачка призупинила свою діяльність ФОП – майстра з перманентного макіяжу (КВЕД 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси). Відтак невеликої суми заощаджень, що були нею накопичені до народження дитини недостатньо для самостійного забезпечення всіх потреб малолітнього сина та її необхідних життєвих потреб. Інші джерела доходу у неї відсутні. Відповідач у справі є працездатною особою, військовослужбовцем, проходить військову службу та отримує грошове забезпечення, тобто має фінансову можливість надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини і її як дружини, з якою проживає дитина до трьох років. Враховуючи вкладене, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 серпня 2026 року дана позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 вересня 2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 , її представник – адвокат Григорчук М.А., в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність та підтримання позовних вимог, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність учасників справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_4 12 липня 2025 року зареєстрували шлюб, актовий запис про шлюб № 396 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління юстиції від 12 липня 2025 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегоінального управління Міністерства юстиції 02 червня 2026 року, сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з позивачкою та відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, позивач на даний час не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Частина 1 ст. 18 Конвенції про права дитини визначає принцип загальної та однакової відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини та декларує, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст..ст.180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як встановлено судом, відповідно до ст. 187 Сімейного кодексу України відповідач за власною ініціативою аліменти не виплачує, в порядку ст..188 Сімейного Кодексу України від обов`язку утримувати дитину не звільнений, угоди про добровільну сплату аліментів згідно ст.189 Сімейного кодексу України між сторонами не укладено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ненадання регулярної та належної матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини є порушенням обов`язку ОСОБА_2 піклуватися про свою дитину, а тому суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов`язок по утриманню дитини покладено на обох батьків, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання малолітньої дитини є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, матеріальне становище позивача, стан здоров`я відповідача, який є працездатним (протилежного суду не надано), зважаючи на встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, факт стягнення судом з відповідача аліментів на користь позивача на утримання малолітньої дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання, а тому з урахуванням встановлених обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача.

За викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач в силу вимог закону звільнена від сплати судового збору при звернення до суду із позовом про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 75, 84, 180-182, 191 СК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 30 липня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 09 листопада 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева