Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №280/6346/26
Суддя: Малиш Н.І.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2026 рокум. Дніпросправа № 280/6346/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Максименко Л.Я.) в адміністративній справі №280/6346/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
24.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив суд:
- рішення від 03.04.2026 № 104650022659 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі з 02.12.1981 по 14.01.1992 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1981, періоди роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995, Період проходження військової служби з 13 травня 1983 по 10.06.1985 та призначити пенсію за віком, визнати протиправним та скасувати;
- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі з 02.12.1981 по 14.01.1992 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1981, періоди роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995, період проходження військової служби з 13 травня 1983 року по 10.06.1985 рік, призначити та виплачувати пенсію за віком, починаючи з дня звернення: 27.03.2026.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, однак отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення від 03.04.2026 № 104650022659 про відмову у призначенні пенсії. Вказує, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на голову колгоспу, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Також вважає, що відмова відповідача в зарахування періоду трудової діяльності позивача з 05.10.1994 по 01.11.1995 є протиправною, так як пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Також зазначає, що На сторінці 4 військового квитка у розділі 15 «Проходження дійсної військової служби» зазначено дату зарахування позивача до військової частини НОМЕР_2 з 13 травня 1983 року, яка є датою початком дійсної військової служби, тому період проходження військової служби також протиправно не зараховано до страхового стажу. З огляду на викладене вважає рішення відповідача протиправним та просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.04.2026 № 104650022659 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 02.12.1981 по 14.01.1992, з 05.10.1994 по 01.11.1995 та період проходження військової служби з 13.05.1983 по 10.06.1985 і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 березня 2026 року про призначення пенсії.
В іншій частині вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи в колгоспі з 02.12.1981 по 14.01.1992, роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995 та проходження військової служби з 13.05.1983 по 10.06.1985. Наголошує, що період роботи в колгоспі не підтверджений належними документами щодо виконання встановленого мінімуму трудової участі, період роботи на території російської федерації не підлягає зарахуванню з огляду на припинення дії відповідних міжнародних угод, а дата початку проходження військової служби не підтверджена військовим квитком.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за віком, так як на момент звернення досяг 60 річного віку.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, який за результатами розгляду заяви прийняв рішення від 03.04.2026 № 104650022659 про відмову у призначення пенсії за віком. У рішенні визначено: страховий стаж позивача на момент звернення становив: 24 роки 5 місяців 21 день. До страхового стажу не зараховано періоди роботи колгоспі з 02.12.1981 по 14.01.1992 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1981, періоди роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995, Період проходження військової служби з 13.05.1983 по 10.06.1985.
Позивач не погодившись з рішенням відповідача, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами пункту «в» частини 3 цієї статті визначено, що до стажу роботи також зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку зокрема приймаються військові квитки (пункт 6 Порядку № 637).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі стосується правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.04.2026 №104650022659, а також наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 02.12.1981 по 14.01.1992, з 05.10.1994 по 01.11.1995 та проходження військової служби з 13.05.1983 по 10.06.1985.
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у спірному рішенні та апеляційній скарзі посилається на відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема, пенсійний орган зазначає, що до страхового стажу позивача не підлягають зарахуванню: період роботи в колгоспі з 02.12.1981 по 14.01.1992, підтверджений трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1981, оскільки в ній відсутні номери та дати документів, на підставі яких внесено записи щодо встановлення та виконання мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а також не надано відповідних довідок про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі і реорганізацію колгоспу; період роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995, оскільки, відповідно до статті 24-1 Закону № 1058 та у зв`язку з припиненням з 19.06.2023 для України дії Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, страховий стаж зараховується по 31.12.1991; період проходження військової служби з 13.05.1983 по 10.06.1985, оскільки у військовому квитку № НОМЕР_4 від 05.04.1983 відсутня повна дата початку проходження військової служби.
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 02.12.1981 по 14.01.1992, оскільки трудова книжка позивача містить відповідні записи про трудову діяльність, засвідчені відбитками печаток та підписами.
Колегія суддів зазначає, що формальні недоліки в оформленні трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть мати негативних наслідків для працівника та бути самостійною підставою для незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу. Обов`язок щодо ведення трудових книжок і внесення до них відповідних відомостей покладається на роботодавця, а працівник не повинен нести відповідальність за недоліки їх оформлення.
Такий висновок узгоджується з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР з питань праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців», а також правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
При цьому визначальним для зарахування відповідних періодів до страхового стажу є підтвердження факту трудової діяльності особи, а не формальне дотримання всіх вимог до оформлення трудової книжки. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені відповідачем у рішенні від 03.04.2026 № 104650022659 недоліки оформлення трудової книжки не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.12.1981 по 14.01.1992.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995 у зв`язку з припиненням з 19.06.2023 для України дії Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та обмеженням зарахування відповідного стажу періодом до 31.12.1991. Наведені доводи, на думку колегії суддів, не узгоджуються з принципом верховенства права.
Так, частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З аналізу наведених норм вбачається, що припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов`язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в рф вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.10.1994 по 01.11.1995.
Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 13.05.1983 по 10.06.1985 у зв`язку з відсутністю повної дати її початку у військовому квитку, колегія суддів зазначає, що на сторінці 4 військового квитка в розділі 15 «Проходження дійсної військової служби» зазначено дату зарахування позивача до військової частини - 13.05.1983. Відповідний період служби підтверджується також записом у трудовій книжці.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача.
З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.04.2026 № 104650022659 та наявність підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи та проходження військової служби, а також повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2026 про призначення пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року в адміністративній справі №280/6346/26 – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua