Суд: Київський районний суд м. Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №243/4364/26
Суддя: Сидоренко І. О.
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №243/4364/26
Провадження № 2/552/4986/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.11.2026 м. Полтава
Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попович Ю.М.,
представника відповідача - Поліщук О.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в залі № 8 Київського районного суду м. Полтави цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «ФК «Айквітас» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований тим, що 30.09.2021 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 підписано Заяву-Пропозицію № 4-13-75506, на підставі якої відповідачка прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті Банку www.accordbank.com.ua, які разом і Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до Анкети – заявки № 4-13-75506 від 30.09.2021 року сума кредитного ліміту становить 10000,00 грн., мета отримання кредиту – на споживчі цілі. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 948097 від 30.09.2021 року., а відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання. Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № ІРК-180321/71-0 від 30.09.2021 року станом на 27.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 23344,62 грн., з яких – 10000,00 грн. сума заборгованості по кредиту; 13344,62 грн. – сума несанкціонованого овердрафту.
Крім того, 18.11.2021 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 підписано Заяву-Пропозицію № СІК – 181121/072-24, на підставі якої відповідачка прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті Банку www.accordbank.com.ua, які разом і Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. п. 2.2 Заяви – Пропозиції сума споживчого кредиту становить 86100,00 грн., у тому числі відповідно до п. 2.2.2 Заяви – пропозиції на оплату одноразової комісії 4100,00 грн., мета отримання кредиту – на споживчі цілі. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 86000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 5865137 від 18.11.2021 року, а відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання. Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК 181121/072-24 від 18.11.2021 відповідачка часткового погашала заборгованість, проте, станом на 27.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 192256,45 грн., з яких: 58761,96 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 35468,80 грн. – прострочена заборгованість за процентами; 72194,85 грн. – прострочена заборгованість по комісії, 23877,05 грн. – строкова сума заборгованості по кредиту; 274,84 грн. –строкова сума заборгованості по процентам; 1678,95 – строкова сума заборгованості по комісії.
Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитними договорами становить:
*за кредитним договором № ІРК -180321/71-0 від 30.09.2021 року – 23344,62 грн., з яких 10000,00 грн. – сума заборгованості по кредиту; 13344,62 грн. – сума несанкціонованого овердрафту;
*за кредитним договором № СІК 181121/072-24 від 18.11.2021 - 192256,45 грн., з яких: 58761,96 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 35468,80 грн. – прострочена заборгованість за процентами; 72194,85 грн. – прострочена заборгованість по комісії, 23877,05 грн. – строкова сума заборгованості по кредиту; 274,84 грн. –строкова сума заборгованості по процентам; 1678,95 – строкова сума заборгованості по комісії.
Загальна сума заборгованості становить 215601,07 грн.
27.11.2025 між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ТОВ «ФК «Айквітас» укладено Договір про відступлення прав вимоги №27112025/01, згідно якого ПАТ «КБ «Акордбанк» відступив на користь ТОВ «ФК «Айквітас» права вимоги за наведеними вище кредитними договорами.
У зв`язку з наведеним просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у сумі 215601,07 грн.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
У позові об`єднано вимоги за двома самостійними кредитними договорами. За договором № ІРК-180321/71-0 від 30 вересня 2021 року заявлено 23 344,62 грн, які складаються з 10 000,00 грн основного боргу та 13 344,62 грн несанкціонованого овердрафту. За договором № СІК-181121/072-24 від 18 листопада 2021 року заявлено 192 256,45 грн. Правомірність вимог за кожним договором необхідно встановлювати окремо. За першим договором погоджено кредитний ліміт 10 000,00 грн. Проте встановлення кредитного ліміту і фактичне використання кредитних коштів є різними обставинами. Ліміт визначає максимальний обсяг доступного фінансування, тоді як виникнення обов`язку повернути конкретну суму пов`язується з реально проведеними операціями. Тому для стягнення всієї суми ліміту як основного боргу позивач має показати, які саме операції сформували цей борг, у якому розмірі відповідачка фактично використала кредитні кошти та як на залишок вплинули подальші погашення й нарахування.
Меморіальний ордер № 948097 від 30 вересня 2021 року не підтверджує безпосередню видачу відповідачці 10 000,00 грн. Його призначенням є встановлення початкового ліміту овердрафту, а одержувачем зазначено контрахунки для рахунків розділів 90–95. Такий запис підтверджує бухгалтерське оформлення доступного ліміту, але сам по собі не засвідчує ані перерахування цієї суми на користь відповідачки, ані зняття нею готівки, ані оплату товарів чи послуг за рахунок кредиту. Висновок про фактичну видачу всієї суми не може бути зроблений лише з назви документа, без урахування змісту зафіксованої операції.
Документ про отримання платіжної картки та ПІН-коду підтверджує передання засобу доступу до рахунку. Він не є документом про отримання готівки в розмірі кредитного ліміту. Наведені у розрахунку дебетові та кредитові записи можуть використовуватися для перевірки боргу, однак без зрозумілого змісту операцій вони не дають можливості відокремити фактичне кредитування від списання процентів, технічних перенесень та інших бухгалтерських записів. Заперечення відповідачки полягає саме в необхідності довести структуру боргу, а не в безпідставному твердженні, що карткові операції взагалі не здійснювалися.
Розрахунок за першим договором містить ознаки включення процентів до залишку, який позивач надалі називає основним боргом. Після платежу 28 грудня 2021 року залишок у межах ліміту становив 9 305,72 грн. У записі від 31 грудня 2021 року цей залишок доведено до 10 000,00 грн, додатково утворено 188,58 грн овердрафту та відображено 882,86 грн нарахованих процентів. Різниця між 10 000,00 грн і 9 305,72 грн становить 694,28 грн, а разом із 188,58 грн вона дорівнює саме 882,86 грн. Отже, збільшення відображеного залишку узгоджується зі списанням процентів, а не потребує для свого пояснення окремої витратної операції відповідачки.
Назва «несанкціонований овердрафт» також не звільняє позивача від доказування. Заявлені 13 344,62 грн перевищують первісний кредитний ліміт, однак із самого такого перевищення не випливає, що відповідачка додатково отримала відповідну суму коштів. Розрахунок показує виникнення та збільшення овердрафту внаслідок нарахувань. Для стягнення необхідно встановити, які саме складові утворили цей залишок, на підставі яких погоджених умов банк мав право проводити відповідні списання та чи були правомірними самі нарахування. Перенесення процентів на інший рахунок або присвоєння їм іншої назви не змінює їхньої правової природи.
Особливо істотною є невідповідність у записі від 31 січня 2022 року. У ньому зазначено 301,52 грн процентів за період з 1 січня до 30 січня 2022 року, тоді як у графі річної процентної ставки вказано 0,0001. За бази 10 000,00 грн нарахування за 30 днів за ставкою 0,0001 відсотка річних становило б менше однієї копійки. Така ставка не може утворити 301,52 грн процентів за зазначений період. Отже, щонайменше один із суттєвих параметрів розрахунку відображено неправильно, а наданий документ не дозволяє достовірно перевірити відповідну суму. Позивач не може усунути цю суперечність загальним посиланням на технічну помилку, якщо не подає виправленого та перевірюваного розрахунку. Для виправлення необхідно зазначити правильну ставку, договірну підставу її застосування, фактичну базу за кожен день і спосіб обчислення. Суд не повинен самостійно обирати, який із суперечливих показників вважати правильним, та відновлювати за кредитора зміст його вимоги. Помилка в одному із записів має значення і для наступних залишків, якщо її сума була перенесена до боргу або вплинула на подальші нарахування.
Окрема невідповідність міститься у записі від 31 грудня 2021 року, де нараховано 882,86 грн процентів за період з 30 листопада до 31 грудня 2021 року за ставкою 36,99 відсотка річних. Навіть якщо для перевірки взяти максимальну базу 10 000,00 грн протягом усіх 32 календарних днів, сума за річної бази 365 днів становить приблизно 324,30 грн. Нарахування 882,86 грн не пояснюється наведеними в цьому записі ставкою, періодом і погодженим кредитним лімітом. Якщо до цієї суми включено проценти за інші періоди, позивач повинен розкрити такі періоди та їхні залишки. Припущення про можливе об`єднання кількох нарахувань не є доказом правильності заявленої суми.
Загальна сума нарахованих процентів за картковим договором становить 14 553,90 грн, тоді як до стягнення як овердрафт заявлено 13 344,62 грн. Саме по собі існування різниці не означає арифметичної помилки, оскільки вона може бути наслідком погашень або розподілу нарахувань між рахунками. Проте позивач має пояснити цей перехід і показати, які суми залишилися непогашеними, які були сплачені, а які включено до показника 10 000,00 грн. Без такої звірки існує ризик стягнення процентної складової під виглядом основного боргу та одночасного включення пов`язаних нарахувань до овердрафту.
У викладенні умов першого договору позивач наводить як 36,99 відсотка річних, так і 57,04 відсотка річних. Ці величини мають різне призначення: перша стосується номінальної плати за користування кредитом, друга є реальною річною процентною ставкою, яка відображає загальну вартість кредиту з урахуванням витрат. Реальна річна процентна ставка не може автоматично підміняти погоджену номінальну ставку в розрахунку процентів. Позивач повинен чітко розмежувати ці показники та довести, що кожне нарахування здійснено саме за тією ставкою, яка застосовується до відповідного платежу. Сама наявність двох показників не робить договір недійсним, але їхнє змішування не дозволяє обґрунтовувати заявлений борг.
Так само наведені у паспорті споживчого кредиту показники, розраховані для суми 240 384,61 грн, не підтверджують фактичного отримання відповідачкою такої суми та не визначають індивідуальний залишок за її лімітом 10 000,00 грн.
Інформація про орієнтовну вартість кредитного продукту має значення для розкриття умов, але не замінює документів про реальні операції конкретного позичальника. Для вирішення спору необхідний індивідуальний розрахунок, який відповідає саме погодженому ліміту, фактичному використанню коштів і здійсненим погашенням.
За першим договором зазначено строк кредитування 12 місяців із можливістю пролонгації. Оскільки нарахування продовжувалися значно довше цього строку, позивач має довести умови продовження кредитування та їх застосування до договору відповідачки. Саме слово «пролонгація» не встановлює ані тривалості кожного продовження, ані підстав його здійснення, ані граничного строку користування кредитом. Відповідачка не стверджує, що кожне автоматичне продовження обов`язково потребувало нового окремого підпису. Заперечення полягає в тому, що позивач не може посилатися на невстановлені умови автоматичного продовження для обґрунтування багаторічних нарахувань.
Посилання на правила і тарифи, розміщені на вебсайті банку, не доводить зміст конкретної редакції, яка діяла під час укладення договору та була включена до погоджених умов. Необхідно встановити саме ту редакцію, її зв`язок із підписаною заявою, порядок ознайомлення споживача та умови подальших змін. Особливо це стосується пролонгації, утворення овердрафту, списання процентів за рахунок ліміту та черговості погашення. Позивач не може заповнювати прогалини в доказуванні умовами, зміст і застосовність яких до спірного договору не підтверджено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 підкреслено необхідність доведення того, які саме умови та правила були погоджені позичальником. Значення цього висновку для даного спору полягає в тому, що загальна згадка про сайт банку не надає кредитору права обґрунтовувати будь-які додаткові платежі невизначеною редакцією правил. Підписані умови договору підлягають урахуванню, але зміст додаткових умов, на які позивач посилається для пояснення спірних нарахувань, також має бути належно встановлений.
Визначення строку першого кредиту безпосередньо впливає на правомірність процентів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 розмежувала плату за правомірне користування кредитом та наслідки прострочення. Право нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється після закінчення строку кредитування або після належної зміни строку повернення всієї суми кредиту внаслідок дострокової вимоги. Отже, перш ніж стягувати нарахування за наступні роки, необхідно встановити, чи залишалося кредитування чинним у відповідні періоди та на якій правовій підставі виникла кожна сума.
За другим договором погоджено загальну суму 86 100,00 грн, з якої 82 000,00 грн передбачено для споживчих потреб, а 4 100,00 грн — для фінансування одноразової комісії. Документи про видачу та перерахування коштів не дають підстав заперечувати всі операції за цим договором. Зокрема, зафіксовано видачу 30 692,50 грн готівкою, переказ 5 373,00 грн, переказ 19 216,00 грн та спрямування 26 718,50 грн на погашення попереднього кредиту. Разом ці суми становлять 82 000,00 грн.
Правомірність розміру заявленого залишку, процентів і комісій при цьому підлягає окремій перевірці.
Перерахування 26 718,50 грн пов`язане з договором № СІК-300921/143-24, а не з картковим договором № ІРК-180321/71-0, за яким також заявлено вимогу в цьому провадженні. Тому лише зі збігу дати попереднього кредитування не можна зробити висновок, що картковий борг уже погашено за рахунок другого кредиту. Водночас бухгалтерське спрямування коштів на попередній кредит має бути враховане саме як відповідна операція, а не як передання відповідачці додаткової готівки. Для перевірки використання кредиту важливий реальний рух коштів та погашення конкретного зобов`язання, а не узагальнене позначення всієї суми як виданої на руки.
Щодо 4 100,00 грн -ця сума відображена як фінансування одноразової комісії, а в меморіальному ордері № 65865137 від 18 листопада 2021 року операцію позначено як дисконт при видачі кредиту. Такий запис не підтверджує отримання відповідачкою 4 100,00 грн для вільного використання. Позивач має пояснити взаємозв`язок між договірною комісією та бухгалтерським дисконтом, зміст послуги, за яку встановлено плату, і підставу включення цієї плати до кредитного зобов`язання. Законність фінансування погодженої комісії не можна заперечувати лише через її форму, але так само її не можна вважати доведеною лише через наявність внутрішнього банківського запису.
У другому розрахунку основний борг складається з 58 761,96 грн простроченої суми та 23 877,05 грн строкової суми, разом 82 639,01 грн. Цей підсумок арифметично відповідає різниці між 86 100,00 грн і врахованими позивачем 3 460,99 грн погашення основного боргу. Проценти в сумі 35 743,64 грн також арифметично відповідають різниці між 38 700,67 грн нарахувань і 2 957,03 грн погашень. Отже, заперечення стосуються правової підстави формування цих показників та правильності розподілу платежів, а не вигаданої помилки в їхньому підсумковому додаванні.
Найбільша спірна складова другого кредиту — щомісячна комісія. До стягнення заявлено 72 194,85 грн простроченої та 1 678,95 грн строкової комісії, разом 73 873,80 грн. Її розмір визначено як 1,95 відсотка від початкової суми кредиту 86 100,00 грн, тобто 1 678,95 грн щомісячно. Така плата не зменшується разом із залишком основного боргу. Сам спосіб її обчислення ще не доводить незаконності, проте позивач повинен установити, за яку конкретну платну послугу стягується майже 74 тисячі гривень та чому ця послуга могла законно оплачуватися споживачем.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат за кредитом комісій та інших платежів за відповідні послуги кредитодавця. Проте ця норма не встановлює безумовної законності будь-якої комісії, названої в договорі. Її необхідно застосовувати разом із правом споживача на безоплатне отримання визначеної законом інформації про кредит та з імперативною забороною погіршувати договірними умовами права споживача порівняно із законом.
Позивач має довести правомірність конкретної плати, а не лише існування законодавчої можливості встановлювати окремі комісії.
Умови другого договору визначають щомісячну комісію через розрахунково- касове обслуговування та відсоток від початкової суми кредиту, однак не ідентифікують самостійних платних послуг, які надавалися відповідачці щомісяця.
Графік показує суму платежу, але не розкриває змісту послуги. Позивач також не пояснює, які конкретні дії банку утворювали платне обслуговування протягом усіх періодів нарахування. Загальна назва «розрахунково-касове обслуговування» не дозволяє встановити, чи йдеться про окрему послугу споживачу, про обов`язкові дії кредитодавця з ведення власного обліку або про інформацію, яка має надаватися безоплатно.
Посилання на загальне визначення розрахунково-касового обслуговування не усуває цієї невизначеності. Визначення банківської діяльності окреслює можливі операції банку, але не встановлює, що кожна з них була замовлена відповідачкою, надавалася їй у відповідному місяці та підлягала окремій оплаті саме за цим договором. Так само разові перекази під час видачі кредиту не доводять надання щомісячних платних послуг протягом наступних років. Для операцій під час видачі договором уже передбачено окрему одноразову комісію, тому їх не можна без пояснення використовувати як обґрунтування ще й усіх подальших щомісячних платежів.
Стаття 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає безоплатне надання споживачу на його вимогу визначеної законом інформації про стан кредитної заборгованості не частіше одного разу на місяць. Якщо щомісячна комісія фактично встановлена за таке інформування або охоплює його без розмежування з іншими дійсно платними послугами, стягнення відповідної плати порушує імперативні права споживача. Перелік внутрішніх бухгалтерських операцій банку не може сам по собі підмінити доказ того, що відповідачці надавалася окрема послуга, за яку закон дозволяє встановлювати додаткову плату.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 розмежувала допустимі комісії та плату за інформацію, яку кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно. Умова, що покладає на споживача оплату такої інформації, є нікчемною. Для цього спору визначальним є зміст щомісячного обслуговування: позивач повинен розкрити законну платну послугу, а суд — оцінити, чи не стягується плата за реалізацію безоплатного права. Сама згадка комісії у підписаному графіку не усуває цієї перевірки.
Посилання позивача на підпис відповідачки під договором, паспортом кредиту та графіком не є достатньою відповіддю на зазначене заперечення. Підпис може підтверджувати погодження тексту, але не змінює імперативного змісту закону.
Недоведеність правової підстави щомісячної комісії має вплив на весь розрахунок. Позивач уже зарахував 5 036,85 грн платежів у погашення комісії.
Разом із 3 460,99 грн погашення основного боргу та 2 957,03 грн погашення процентів це становить 11 454,87 грн врахованих платежів. Якщо суд установлює, що комісія не підлягала сплаті, він не може одночасно зберегти розподіл, за якого реальні платежі відповідачки були спрямовані на погашення такої комісії, а основний борг залишився більшим. Необхідний перерахунок з урахуванням дат платежів, законної черговості та впливу їх належного зарахування на подальші проценти.
Це заперечення не передбачає довільного віднімання 5 036,85 грн від будь-якої обраної складової. Воно вимагає відновити правильний рух кожного платежу та перевірити залишки після його зарахування. Відмова у стягненні непідтвердженої комісії без перегляду розподілу вже сплачених коштів залишила б у розрахунку наслідки тієї самої спірної умови. Позивач не може наполягати на незмінності основного боргу і процентів, якщо їхній розмір залежить від погашення платежу, правомірність якого обґрунтовано оспорюється.
Окремо необхідно перевірити вплив одноразової комісії 4 100,00 грн на базу подальших нарахувань. Щомісячні 1,95 відсотка обчислювалися з 86 100,00 грн, тобто також із суми фінансованої одноразової комісії. Якби базою були лише 82 000,00 грн, щомісячний показник становив би 1 599,00 грн, а різниця — 79,95 грн за місяць. Цей розрахунок не доводить автоматичної незаконності фінансування комісії, але показує, що перевірка її правової підстави має значення і для наступних платежів. У разі встановлення відсутності законної підстави для одноразової комісії відповідні наслідки мають бути усунуті з усіх залежних складових розрахунку.
Другий договір укладено на 60 місяців, а кінцевий платіж за графіком передбачено 18 листопада 2026 року. Натомість позов датовано 6 травня 2026 року, а використаний позивачем розрахунок — 27 листопада 2025 року. У цьому розрахунку 23 877,05 грн основного боргу, 274,84 грн процентів і 1 678,95 грн комісії віднесено до строкових сум. Разом вони становлять 25 830,84 грн. Отже, сам розрахунок розмежовує прострочені та строкові платежі, але позивач просить стягнути весь підсумок без належного пояснення підстав такого стягнення.
Між 27 листопада 2025 року та 6 травня 2026 року частина платежів могла стати простроченою за звичайним перебігом графіка. Тому відповідачка не стверджує, що всі 23 877,05 грн основного боргу або всі 25 830,84 грн строкових сум обов`язково залишалися непідлягаючими сплаті на дату позову. Однак і зворотний висновок про настання строку повернення всього залишку не випливає з розрахунку станом на листопад 2025 року. Необхідно визначити, які конкретно платежі вже настали за графіком, які залишалися майбутніми та чи існувала належна підстава для дострокового повернення останніх.
Шестимісячна відстань між датою розрахунку та датою позову не робить документ автоматично недопустимим. Проте вона не дозволяє без перевірки переносити наведений у ньому поділ на дату звернення до суду. Позивач має розмежувати платежі за відповідними датами, показати їхній рух після 27 листопада 2025 року та пояснити, чому суми, визначені ним як строкові, включені до вимоги про негайне стягнення. Наявність прострочених платежів за попередні місяці сама по собі не означає, що весь кредит із кінцевим строком у листопаді 2026 року вже став простроченим.
Право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту регулюється не лише статтею 1050 ЦК України, а й спеціальними положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Для реалізації такого права мають бути встановлені передбачені законом і договором підстави. Кредитодавець повинен письмово повідомити споживача про порушення, дії, необхідні для його усунення, та строк їх виконання.
Позивач не обґрунтував дострокове стягнення майбутнього залишку належним повідомленням, його змістом, датою одержання відповідачкою та спливом установленого законом строку.
Саме подання позову також не доводить, що до звернення до суду відповідачка одержала передбачене законом повідомлення і мала належний строк для усунення порушення. Позовна заява не підтверджує попереднього виконання цієї умови та не змінює заднім числом строк повернення кредиту.
Заявлені за другим договором 35 743,64 грн процентів складаються з 35 468,80 грн простроченої та 274,84 грн строкової суми. Їхній підсумок сам по собі арифметично узгоджується з наведеними позивачем нарахуваннями та погашеннями. Проте правильність процентів залежить від установленої суми законного основного боргу, належного зарахування платежів, періодів користування та можливого дострокового припинення кредитування. Тому заперечення щодо комісій і розподілу платежів не можна відхилити як такі, що не стосуються процентів.
Позивач має показати, що оспорювані платіжні умови не призвели до завищення бази або тривалості їх нарахування.
Паспорт другого кредиту та графік містять номінальну ставку 16,99 відсотка річних і реальну річну процентну ставку 66,46 відсотка. Ці показники також не є взаємозамінними. Реальна річна ставка відображає загальну вартість кредиту з урахуванням додаткових витрат, але не доводить законності кожної такої витрати.
Ознайомлення з дорогою кредитною пропозицією не означає відмови споживача від імперативних прав. Погоджений графік дозволяє встановити заплановані платежі, проте не є доказом фактичного залишку без перевірки виконання та правомірності всіх включених складових.
Відступлення прав вимоги за договором № 27112025/01 від 27 листопада 2025 року не усуває зазначених заперечень. Позивач подав документи про відступлення, реєстрові записи щодо обох договорів та платіжну інструкцію про оплату портфеля.
Також заперечує проти покладення на відповідачку 30 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу та заявляє клопотання про їх зменшення відповідно до частин четвертої — шостої статті 137 ЦПК України.
Також, позивач просить відшкодувати 3 328,00 грн. судового збору. Частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає застосування коефіцієнта 0,8 при електронному поданні відповідних процесуальних документів. За базового збору 3 328,00 грн сума з урахуванням коефіцієнта становить 2 662,40 грн, а різниця — 665,60 грн. Якщо електронний спосіб подання підтверджується, зазначена різниця не повинна покладатися на відповідачку.
У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову, а у випадку часткового задоволення позову зменшити заявлені витрати на правничу допомогу до суми не більш як 5 000,00 грн., при розподілі судового збору виходити із суми 2 662,40 грн., а не 3328,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача, адвокат Поліщук О.Ю., у судовому засіданні надав пояснення аналогічні письмовому запереченню на відзив.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.09.2021 року ОСОБА_1 підписала Анкету – Заяву № ІРК-180321/71-0, на підставі якої прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Комерційний Банк «Акордбанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті банку, які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору банк відкрив відповідачу поточний рахунок у гривнях, імітував та оформив платіжну картку, встановивши суму кредитного ліміту 10000,00 грн.
Згідно з паспортом споживчого кредиту - кредит відкритий у вигляді відновлювальної кредитної лінії на строк 12 місяців з можливістю пролонгації, процентна ставка -36% річних, тип процентної ставки – змінювана. Реальна процентна ставка -57,04% річних (розрахунок базується на припущення, що клієнт використає 240384,61 грн кредитного ліміту в день оформлення кредитного ліміту.
Як слідує з меморіального ордеру № 948097 від 30.09.2021 року ПуАТ «Акордбанк» надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн.
Проте, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно з розрахунком, відповідач має заборгованість за наведеним кредитним договором № ІРК -180321/71-0 від 30.09.2021 року у сумі 23344,62 грн., з яких 10000,00 грн. – сума заборгованості по кредиту; 13344,62 грн. – сума несанкціонованого овердрафту.
Крім того, 18.11.2021 року між ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 підписано Заяву-Пропозицію № СІК – 181121/072-24, на підставі якої відповідачка прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті Банку www.accordbank.com.ua, які разом і Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 2. Заяви – Пропозиції сума споживчого кредиту становить 86100,00 грн., у тому числі відповідно до п. 2.2.2 Заяви – пропозиції на оплату одноразової комісії 4100,00 грн., строк споживчого кредиту – 60 місяців; процентна ставка – 16,99%, щомісячна комісія – 1,95%; мета отримання кредиту – на споживчі цілі.
ПАТ «Акордбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 86000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 18.11.2021 року, а відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання.
Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК 181121/072-24 від 18.11.2021 станом на 27.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 192256,45 грн., з яких: 58761,96 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 35468,80 грн. – прострочена заборгованість за процентами; 72194,85 грн. – прострочена заборгованість по комісії, 23877,05 грн. – строкова сума заборгованості по кредиту; 274,84 грн. –строкова сума заборгованості по процентам; 1678,95 – строкова сума заборгованості по комісії.
27.11.2025 між ПАТ «Комерційний Банк «Акордбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» укладено договір №27112025/01.
Відповідно до витягу №355/356 з реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами № СІК-181121/072-24 від 18.11.2021 року на суму 192256,45 грн. та № ІРК- 180321/71-0 від 30.09.2021 року на суму 23344,62 грн.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умовипро предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ІРК-180321/71-0 від 30.09.2021 року слід задовольнити, оскільки відповідачем були порушені умови зобов`язань, обумовлені договорами.
Заперечення представника відповідача фактично зводяться до незгоди з нарахованими відсотками та комісією, обумовленою договором.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, всупереч вимогам вищенаведених приписів цивільно-процесуального законодавства, представником відповідача не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
При цьому суд враховує, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позичальник належним чином виконувала кредитні зобов`язання як щодо первісних кредиторів так і стосовно нового кредитора.
У розрахунку заборгованості чітко вказано, з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
Натомість, відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості дострокового стягнення позивачем заборгованості за кредитним договором № СІК -181121/072-24 від 18.11.2021 року, суд виходить з наступного.
Так, як видно з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Аккордбанк» за кредитним договором № СІК-181121/072-24 від 18.11.2021 року станом на 24.11.2025 року нарахована наступна заборгованість – прострочена заборгованість по кредиту -58761,96 грн. прострочена заборгованість по процентам -35468,80 грн., прострочена заборгованість по комісії -72194,85 грн., строкова сума заборгованості по кредиту – 23877,05 грн. строкова сума заборгованості по процентам – 274,84 грн., строкова сума заборгованості по комісії – 1678,95 грн.
У Заяві-Пропозиції № СІК – 181121/072-24 від 18.11.2021 року, на підставі якої відповідачка прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», визначений строк повернення споживчого кредиту – 60 місяців.
Згідно з додатком № 1 до Заяви – Пропозиції (графіку платежів) останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідач повинен здійснити 18.11.2026 року, однак з даним позовом позивач звернувся 12.05.2026 року, тобто до закінчення строку дії кредитного договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу та відсутні докази отримання такої вимоги останньою, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для дострокового стягнення із відповідача суми заборгованості за кредитним договором, зокрема строкової суми заборгованості по кредиту – 23877,05 грн. строкової сума заборгованості по процентам – 274,84 грн., строкової суми заборгованості по комісії – 1678,95 грн.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СІК – 181121/072-24 від 18.11.2021 року підлягають задоволенню тільки в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором - простроченої заборгованості по кредиту -58761,96 грн. простроченої заборгованості по процентам -35468,80 грн., простроченої заборгованості по комісії -72194,85 грн., а всього у розмірі 166425,61 грн.
В задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості з кредитним договором № СІК – 181121/072-24 від 18.11.2021 року слід відмовити.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Між позивачем ТОВ ФК «Айквітас» та » в особі директора Маляренка А.М. та адвокатським об`єднанням «ЛЕКС - ЮА» в особі керуючого партнера Пушкарьова О.О. 01 січня 2026 року укладено договір про надання правничої допомоги №01-01-26/ПД.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних на виконання умов до Договору про надання правничої допомоги №01-01-26/ПД від 01.01.2026, адвокатським об`єднанням «ЛЕКС - ЮА» надані послуги: вивчення матеріалів кредитної справи, вартість послуги - 10000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу та направлення позову відповідачу, вартість послуги – 20000,00 грн., а всього на суму 30000,00 грн.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
На підставі викладеного та враховуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд доходить до висновку про можливість стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Так, з заявленої позивачем суми стягнення 215601,07 грн. судом задоволено 189770,23 грн., що становить 88,02 %.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн., тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 88,02 % від суми сплаченого судового збору, що становить 2929,31 грн.
На підставі наведеного з урахуванням положень статей 137, 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 2929, 31 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірім 7000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 516-517, 525, 526, 527, 530, 610, 615, 627-629, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-268, 280-284, 289 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас», ЄДРПОУ 43884125, юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. № 13, офіс 409/1, заборгованість за кредитним договором № ІРК -180321/71-0 від 30.09.2021 року у сумі 23344 (двадцять три тисячі триста сорок чотири) грн. 62 коп.; заборгованість за кредитним договором № СІК 181121/072-24 від 18.11.2021 у сумі 166425 (сто шістдесят шість тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 61 коп., а всього 189770 (сто вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 23 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Айквітас», ЄДРПОУ 43884125, юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. № 13, офіс 409/1, судовий збір у розмірі 2929 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 31коп., та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Київського районного
Суду м. Полтави І.О. Сидоренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua