Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №160/7010/26
Суддя: Сафронова С.В.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/7010/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року у справі №160/7010/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з 30.01.2026 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. за 2023-2025 роки.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.01.2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2023 - 2025 роки, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у липні 2024 року була призначена пенсія за вислугою років призначену відповідно до статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”. 30.01.2026 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-ІV. Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровські області було призначено пенсію за віком, розмір якої було обраховано за показниками середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2021-2023 роки, а не за 2023-2025 роки. Позивач уважає такі дії відповідача протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулась до суду.
Рішенням Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року у справі №160/7010/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з 30.01.2026 року з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.01.2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2023 - 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, якому з липня 2024 року була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
30.01.2026 позивач подав заяву до відділу обслуговування громадян про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з досягненням пенсійного віку.
Обчислюючи розмір пенсії за віком, відповідачем було застосувало середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021 - 2023 роки. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування показника середньої заробітної плати по України за 2021-2023, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1, 2 ст.40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Частиною першою статті 7 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно ч.3 ст. 45 Закону №1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень ч.2 ст.40 Закону №1058.
Отже, при зверненні позивача, якому було призначено пенсію у порядку Закону №1058, до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії вислугу років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення, мало місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058.
Враховуючи, що позивач отримувала пенсію за вислугу років за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому при обчисленні позивачці пенсії за віком відповідно до цього Закону відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивачка звернулася вперше.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.07.2018 по справі №565/645/17, від 11.07.2019 по справі №264/6292/16-а, від 15.08.2019 по справі №521/9597/17, від 06.12.2019 по справі №679/1000/17, від 17.01.2020 по справі №591/5266/16-а).
Колегія суддів зазначає, що позивачу з липня 2024 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення. 30.01.2026 позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у позивачки наявне право на нарахування і виплату пенсії за віком територіальним органом Пенсійного фонду України із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення, тобто за 2023-2025 роки.
Отже, що в даному випадку йдеться не про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058, а про призначення іншого виду пенсії відповідно до іншого закону.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення даного позову.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 року у справі №160/7010/26 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник
суддя Д.В. Чепурнов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua