Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №520/28790/26
Суддя: Мінаєва К.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 р.Справа № 520/28790/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/28790/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач), в якому просив суд:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 202 044 (двісті дві тисячі сорок чотири) гривні 94 копійки;
- у разі задоволення позову та стягнення зазначеної суми, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України, зазначити в рішенні суду про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення всієї суми пенсійної заборгованості - 202 044,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі №120/16485/24, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, позивачу з 11.11.2024 призначено пенсію, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 11.11.2024 по 31.10.2025 у загальному розмірі 209 829,94 грн, яка обліковується в електронній пенсійній справі. Після часткової виплати у лютому-квітні 2026 року (2595 грн за кожний місяць) залишок нарахованої пенсії становить 202044,94 грн. Позивач зауважував, що подальша невиплата коштів порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а застосування механізму поетапної виплати не може бути підставою для безстрокового утримання належних позивачу коштів.
Також позивач зауважував, що у справі №120/16485/24 суд не призначав позивачу пенсію та не визначав її розмір, судове рішення зобов`язувало пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правових висновків суду. Відтак, Порядок №821 не може використовуватися для заміни загального законного механізму виплати, встановленого статтею 46 Закону №1058-IV.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 відмовлено у відкритті провадження.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. В даному випадку не виникають нові правовідносини, оскільки припинення виплати заборгованості виникає саме внаслідок невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 120/16485/24.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив:
скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року у справі №520/28790/26 про відмову у відкритті провадження;
направити справу №520/28790/26 до Харківського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення 202 044,94 грн заборгованості з пенсійних виплат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет та підстави заявленого позову, не врахував зміст резолютивної частини рішення у справі №120/16485/24, результати подальшого судового контролю за його виконанням, ототожнивши вимогу про стягнення конкретної суми пенсійної заборгованості з виконанням первісного судового рішення, яке такої грошової суми не присуджувало. Виконавчий лист від 09.07.2026 №120/16485/24, виданий на виконання цього рішення, має немайновий характер: його резолютивна частина передбачає лише повторний розгляд заяви, а сума коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, становить 0 грн. Також скаржник зауважує, що у справі №120/16485/24 були використані обидва передбачені КАС України механізми судового контролю (статті 382, 383 КАС України), в межах яких встановлено факт повного виконання судового рішення.
Апелянт вказує, що після проходження процедури судового контролю ГУ ПФУ в м. Києві у вересні 2025 року самостійно призначило пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 11.11.2024, внаслідок чого Пенсійним фондом було визначено конкретний період, розмір пенсії та конкретну суму нарахованої заборгованості.
Пункт 2 частини першої статті 170 КАС України передбачає відмову у відкритті провадження лише у разі наявності рішення або постанови, що набрали законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, проте у даному випадку відсутні всі три необхідні елементи тотожності: різні відповідачі у первісному та новому спорах, предмет первісного рішення не є тотожнім предмету нового позову, відсутність тотожності підстав позову.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 02.11.2026 о 12:00.
03.11.2026 судом отримано клопотання апелянта про розгляд апеляційної скарги без його участі, наполягає на задоволенні вимог скарги.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності у силу вимог статті 313 КАС України.
Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі, а саме існування судового рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного звернення до суду та повторного вирішення спорів, які вже були розглянуті судом і остаточно вирішені по суті. Процесуальною перешкодою для повторного звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна наявність сукупності таких умов: тотожність спору (співпадіння сторін, предмета позову та підстав позову); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання відповідним судовим рішенням законної сили.
Відповідні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 340/807/21, від 29.02.2024 у справі № 120/6960/23, від 16.01.2025 у справі № 420/17510/24.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення у тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть повторно звертатися до суду з тими самими позовними вимогами і з тих самих підстав. Відповідні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справ №120/16485/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:
визнано протиправним та скасовано рішення Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 15.11.2024 № 023830031205 про відмову в призначенні пенсії за віком;
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні;
у решті позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення сулу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 11.11.2024.
При цьому згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.03.2026 №2804-2046/Б-02/8-0700/26 сума заборгованості, яка утворилася після виконання вищезазначеного рішення суду становить 209829,94 грн за період з 11.11.2024 року по 31.10.2025 року облікована Головним управлінням в електронній пенсійній справі.
Крім того, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.07.2026 №8745-8985/Б-02/8-0700/26 суму боргу, що утворилася після виконання вищевказаного рішення суду за період з 11.11.2024 року по 31.10.2025 року, в розмірі 209829,94 грн, обліковано Головним управлінням відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165. На погашення зазначеної суми боргу за період з лютого 2026 року по квітень 2026 року було виділено кошти в сумі 7785,00 грн відповідно до Порядку виплати пенсії затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 10 листопада 2021 року. Залишок невиплачених коштів за вказаним рішенням суду становить 202044,94 грн. Відтак, нараховані на виконання рішень суду кошти внутрішньо переміщеним особам, виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень, виплата коштів, нарахованих на виконання рішень суду здійснюється у Порядку № 1165.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до змісту довідки від 17.07.2025 №2133-7002265828 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
За обставинами справи №120/16485/24 заява про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві та за результатами чого було прийнято рішення від 15.11.2024 № 023830031205 про відмову в призначенні пенсії за віком, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.
При цьому згідно з пунктом 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, повноваження призначення пенсії позивача були делеговані за принципом екстериторіальності Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві, проте обов`язок виплати пенсії залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, пов`язуючи заявлені позивачем вимоги з невиконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 120/16485/24, не врахував, що визначений вказаним судовим рішенням обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розгляду заяви про призначення пенсії за віком виконано, натомість питання подальшої виплати призначеної пенсії не охоплювалось предметом судового розгляду у справі №120/16485/24, у зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини стосуються виключно виконання судового рішення органами Казначейства, оскільки наведений порядок регулює механізм виконання судових рішень про стягнення коштів, однак не підміняє собою судового розгляду питання щодо правомірності дій або бездіяльності пенсійного органу стосовно виплати нарахованої пенсійної заборгованості.
Водночас у цій справі предметом звернення позивача є не виконання судового рішення у справі №120/16485/24 шляхом стягнення визначеної ним суми коштів, а оскарження обставин невиплати пенсійної заборгованості, яка утворилася після призначення пенсії на виконання цього рішення та була облікована відповідачем. Відтак, суд першої інстанції передчасно ототожнив питання виконання судового рішення з питанням дотримання пенсійним органом обов`язку щодо виплати вже нарахованої пенсійної заборгованості.
За таких обставин посилання суду першої інстанції на спеціальний порядок виконання судових рішень не звільняє суд від обов`язку з`ясувати характер спірних правовідносин, надати оцінку доводам позивача та вирішити спір по суті заявлених позовних вимог.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.
Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції
За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного висновку про відмову у відкритті провадження, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 по справі №520/28790/26 скасувати.
Справу №520/28790/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення заборгованості для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна
Повний текст постанови складено 09.11.2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua