Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №545/4134/26
Суддя: Мінаєва К.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 р.Справа № 545/4134/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2026 (головуючий суддя І інстанції: Стрюк Л.І., вул. Європейська, 154-а, м. Полтава, 36008) по справі № 545/4134/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі – відповідач), в якому просила:
поновити строк на оскарження постанови про адмінправопорушення ЕНА №5309136 з дати отримання відмови від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/09/1033-аз/04- 2026-1031-2026 від 10.08.2026 року;
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5309136 від 25.07.2025 року, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 680 грн;
закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 01 червня 2026 року позивач звернулась до Територіального сервісного центру МВС № 5341 з питання заміни посвідчення водія виданого особі вперше, після закінчення 2-річного строку його дії, проте листом від 10.08.2026 їй було відмовлено у заміні без складання іспитів, оскільки згідно з даними ТСЦ МВС нею вчинено три адміністративних правопорушення за період з 30.05.2024 по 30.05.2026 року.
Щодо обставин складання спірної постанови позивач вказав, що 04.06.2024 ОСОБА_1 придбала транспортний засіб Volkswagen Transporter, який 01.01.2025 передала в оренду ФОП ОСОБА_2 строком на один рік для використання в господарській діяльності орендаря. 28.05.2025 під час здійснення перевезень на орендованому транспортному засобі ФОП ОСОБА_2 зупинили працівники поліції та винесли щодо нього постанову серії ЕНА № 04835201 за ст. 121-3 КУпАП. Надалі працівник поліції надіслав ОСОБА_2 частину постанови серії ЕНА № 5309136 від 25.07.2025, винесеної щодо ФОП ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 128 КУпАП, із реквізитами для сплати штрафу, який останній сплатив.
Позивач звертав увагу, що договір оренди укладено між суб`єктами господарювання для використання транспортного засобу в господарській діяльності орендаря, а тому він не потребував нотаріального посвідчення відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.06.2023 у справі № 125/1216/20. Разом з тим, відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови не з`ясовано обставин використання транспортного засобу, зокрема наявності договору оренди та здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності з його використанням. Позивач вважав, що саме ФОП ОСОБА_2 як орендар та суб`єкт господарювання є належним суб`єктом відповідальності за ст. 128 КУпАП.
Також наголошує, що відомості про позивача як належного користувача транспортного засобу не підлягали обов`язковому внесенню до відповідного реєстру для законного користування автомобілем. Постанову винесено за відсутності позивача, без урахування її пояснень та договору оренди.
На думку позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 128 КУпАП, що є підставою для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2026 залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мала об`єктивну можливість дізнатися про зміст постанови та оскаржити її у встановлений законом 10-денний строк, починаючи з 25 липня 2025 року. Невірна оцінка позивача правових наслідків винесеної постанови чи незнання норм права, згідно з ч. 1, 2 ст. 68 Конституції України, не звільняє від юридичної відповідальності та не становить поважної причини для поновлення процесуального строку. Враховуючи, що позивач звернулася до суду з пропуском строку більш, ніж на один рік, а наведені нею підстави для поновлення строку визнано неповажними, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить:
визнати підстави для поновлення строку на оскарження постанови ЕНА №5309136 від 25 липня 2025 року поважними;
скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2026 року, винести нову Ухвалу, якою поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ЕНА №5309136 з дати отримання відмови від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/09/1033-аз/04-2026-1031-2026 від 10.08.2026 року.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що починаючи з 01 січня 2025 року транспортний засіб Volkswagen Transporter, ДНЗ НОМЕР_1 й дотепер перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_2 , яке належним чином оформлене. Під час здійснення перевезень Кібальник В.М. був зупинений працівниками поліції та щодо нього було складено постанову про адміністративне правопорушення ЕНА04835201 від 28.05.2025 за ст. 121-3 КУпАП. При цьому, вказана постанова була отримана саме ФОП ОСОБА_2 , який і здійснив сплату штрафу від імені ОСОБА_1 . Ані постанова, ані інші процесуальні документи на адресу ОСОБА_1 не надходили, вона жодним чином не повідомлялась про інкриміноване правопорушення, тому вона не мала об`єктивної можливості дізнатись про наявне правопорушення та вчасно його оскаржити. Позивач дізналась про наявність оскаржуваного правопорушення та відповідно складеного відносно неї протоколу з відповіді філії ГСЦ МВС №31/32/09/1033-аз/04-2026-1031-2026 від 10.08.2026.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2026 по справі № 545/4134/26 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 09.11.2026 о 13:30.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено у статті 286 КАС України, часиною другою якої встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до частин першої-третьої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У цій справі суд першої інстанції залишив без розгляду позов, оскільки вважав, що позовну заяву подано за межами строків, визначених у частині другій статті 286 КАС України, за відсутності підстав, які б свідчили, що пропуск строку був пов`язаний з поважними причинами.
Предметом цієї справи є постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Справи, предметом яких є указані постанови, розглядаються з особливостями, передбаченими статтями 271, 286 КАС України. Суть цих особливостей (у контексті предмета касаційного перегляду) полягає у тому, що розгляд справи відбувається у скорочений строк - протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, інціювати яке позивач може в десятиденний строк з моменту вручення йому постанови (рішення) про притягнення до адміністративної відповідальності.
Подання позовної заяви за межами вказаних строків, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, є підставою для повернення або залишення без розгляду позовної заяви.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5309136 від 25.07.2025. При цьому в прохальній частині позовної заяви позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження зазначеної раніше постанови, обґрунтовуючи по тексту тим, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась з листа-відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях №31/32/09/1033-аз/04-2026-1031 2026 від 10.08.2026.
Разом з тим, як слідує з ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 24.08.2026 про відкриття провадження, вказане в позовній заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду не розглядалось, тобто на етапі відкриття провадження у справі у суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
Водночас питання про залишення позову без розгляду ініціював відповідач, заявивши відповідне клопотання 11.09.2026. Так, у вказаному клопотанні представник Департаменту патрульної поліції зауважив, що спірну постанову було винесено 25.07.2025, натомість позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 20.08.2026. При цьому 25.07.2025 о 11 год. 10 хв. позивачем сплачено відповідний штраф, що підтверджується долученою копією електронної квитанції. З урахуванням наведеного відповідач зауважив, що позивач дізналась про порушення свого права саме 25.07.2025, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного висновку щодо підстав поновлення строку звернення позивачем до суду.
У контексті зазначених обставин колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 07.10.2026 у справі №759/16831/23, в якій зазначено, що закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що як до, так і після відкриття провадження застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску строку звернення, якщо таку заяву подано.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.
У подібний спосіб законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, указані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №640/5645/19 дійшов висновку, що статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Правила процесуального закону (частини третя і четверта статті 123 КАС України) щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, необхідно застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Тотожні висновки щодо застосування статті 123 КАС України у подібних правовідносинах Верховний Суд викладав у постановах від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19; від 25.05.2023 у справі № 620/3811/22 та від 26.12.2025 у справі №240/32727/22.
У постанові від 10.11.2022 у справі №320/11921/20 Верховний Суд зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Водночас положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. Забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
У постанові від 18.03.2026 у справі № 320/40240/24 Верховний Суд зазначив, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондується із приписами частини третьої статті 123 КАС України, яка, при її лінгвістичному аналізі, указує на обов`язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справи. З цього випливає, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України, має залишити позовну заяву без руху, надавши строк позивачу для надання заяви із вказівкою у ній підстав для поновлення пропущеного строку звернення із цим позовом до суду.
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021р. у справі №140/2046/19, від 10.06.2020р. у справі №620/1715/19, від 23.09.2020р. у справі №640/5645/19, від 3.12.2020 у справі №817/660/18, від 17.03.2021 у справі №160/3092/20, від 18.03.2021 у справі №640/23204/19, від 20.04.2021 у справі №640/17351/19, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 9.06.2022р. у справі №160/15960/20, від 5.05.2022 у справі №420/6134/21, від 14.11.2023р. у справі №500/4169/22 та судова колегія не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України під час розгляду цієї справи.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду Полтавський районний суд Полтавської області вирішував після відкриття провадження на підставі заяви представника відповідача, яка надійшла до суду першої інстанції 11.09.2026.
Разом з тим, Полтавський районний суд Полтавської області не з`ясовував, чи був позивач ознайомлений зі змістом заяви про залишення позову без розгляду в порядку, визначеному КАС України, і не запропонував позивачеві скористатися правом подати заяву, залишивши позов без руху.
Беручи до уваги, що залишенню позову без розгляду після відкриття провадження має передувати надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є передчасним.
Щодо вимог апеляційної скарги визнати підстави для поновлення строку на оскарження постанови ЕНА №5309136 від 25 липня 2025 року поважними, поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ЕНА №5309136 колегія суддів зазначає, що питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції суду першої інстанції та має бути вирішене ним після дотримання встановленої КАС України процедури, забезпечення позивачу заявити клопотання про поновлення строку та подати докази на підтвердження поважності причин його пропуску. При цьому скасування ухвали суду першої інстанції з процесуальних підстав не свідчить про визнання причин пропуску строку поважними та не зумовлює його автоматичного поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду, порушенні норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 23.09.2026 по справі №545/4134/26 скасувати.
Справу №545/4134/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення направити до Полтавського районного суду Полтавської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна
Повний текст постанови складено 09.11.2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua