Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №440/1382/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №440/1382/25

Суддя: Чалий І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 р.Справа № 440/1382/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич) від 24.09.2026 по справі № 440/1382/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 804 грн. (вісімсот чотири гривні). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили цим рішенням суду подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 апеляційні скарги задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” № 1 від 03.01.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” № 1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” № 1 від 03.01.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 25-процентного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, без урахування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 134,00 грн. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 залишено без змін.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом двох місяців з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 /том 3 а.с. 160-168/.

19 березня 2026 року (сформований в системі "Електронний суд" 18 березня 2026 року) до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання судового рішення у справі № 440/1382/25 /том 3 а.с. 186-188/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання судового рішення у справі № 440/1382/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі №440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом двох місяців з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 /том 3 а.с. 216-223/.

01 червня 2026 року до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 червня 2026 року про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, ОСОБА_1 оскаржив до суду апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 440/1382/25.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 440/1382/25 скасовано в частині відмови у накладенні штрафу в порядку ч. 3 ст. 382-3 КАС України на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Адміністративну справу № 440/1382/25 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду /том 3 а.с. 272-278/.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки - задоволено. Виправлено описки, допущені в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі № 440/1382/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, вказавши по тексту мотивувальної частини постанови та у другому абзаці резолютивної частини постанови відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 червня 2026 року про виконання судового рішення у справі № 440/1382/25.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та безпосередньо судом апеляційної інстанції прийняти по суті рішення, а саме в частині накладення штрафу. Також просить накласти на керівника суб`єкта владних повноважень начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; одночасно встановити новий місячний строк для виконання постанов суду і подальший судовий контроль за виконанням саме рішення (постанови) здійснювати вже безпосередньо судом апеляційної інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції повторно розглянула питання та постановила судове рішення в частині якого воно ще 05.06.2026 набрало законної сили. Адже суд апеляційної інстанції скасував рішення суду та надіслав справу лише в частині вирішення питання накладення штрафу в порядку ч. 3 ст. 382-3 КАС України. Суд першої інстанції не вмотивував чому він звільнив керівника від відповідальності.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 з урахуванням змін викладених у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі № 440/1382/25 Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 916020130303 від 19.11.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року по 31 грудня 2024 року нараховано суму 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.03.2024, який відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” становить 2361 грн, загальна сума доплати становить - 670 грн. Розмір пенсії з 01.03.2024 по 31.12.2024 становить 68 485.45 грн. З 01.01.2025 в електронній пенсійній справі встановлена особливість - не застосовується понижуючий коефіцієнт - з 01.01.2025. Розмір пенсії станом на 01.01.2025 становить 68 418.45 грн. З метою вжиття всебічних та вичерпних заходів на виконання рішень судів Головне управлінням звернулось із запитом до головного розпорядника коштів вищого рівня, а саме до Пенсійного фонду України щодо виплати залишку заборгованості на виконання рішення суду у справі № 440/1382/26 за позовом ОСОБА_1 від 25.06.2026 за № 1600-0501-5/57995.

Головним управлінням здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо порядку виплати коштів, нарахованих на виконання судових рішень 15.06.2026 за № 1600-0501-5/54016 . Також Головне управління звернулось з листом до Пенсійний фонд України розглянути можливість щодо внесення змін до бюджету Пенсійного фонду України на відповідний бюджетний період у частині збільшення видатків, передбачених на виконання судових рішень, відповідно до процедури, визначеної розділом VIII Порядку № 21-1, з метою забезпечення фінансування зазначених виплат у межах бюджетних асигнувань, достатніх для своєчасного та повного виконання рішень суду. Листом від 06.08.2026 №2800-030101-9/60526 надано відповідь Пенсійного фонду України щодо порядку виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/1382/25, та відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в Полтавській області, та встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у цій справі, зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25, що набрала законної сили. Тому наявні підстави для відмови у прийнятті у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 червня 2026 року про виконання судового рішення у справі № 440/1382/25. З огляду на викладене, суд вважав за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у строк протягом трьох місяців з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 в частині, що набрало законної сили, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25.

Частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) № 29439/02 від 26.04.2005 та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) № 1811/06, від 19.02.2009).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Колегія суддів зауважує, що інститут судового контрою за виконанням рішення є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до частини першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03.03.2025 по справі 160/5259/20.

Колегія суддів встановила, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 804 грн. (вісімсот чотири гривні). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дати набрання законної сили цим рішенням суду подати до суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 440/1382/25.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 апеляційні скарги задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” № 1 від 03.01.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” № 1 від 03.01.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” №1 від 03.01.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 25-процентного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, без урахування прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 134,00 грн. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі № 440/1382/25 залишено без змін.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідачем на виконання рішення суду у даній справі нараховано ОСОБА_1 за період з 01 березня 2024 року по 31 грудня 2024 року недоплачену суму 25-процентного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, встановленого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 670,00 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.03.2026 /том 4 а.с. 27/.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 440/1382/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавської області здійснено нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” № 1 від 03.01.2025, за результатами такого нарахування пенсія з 01.01.2025 обрахована в розмірі 68418,45 грн., що підтверджується рішенням № 916020130303 від 25.11.2025.

За період з 01.01.2025 по 31.12.2025 різниця нарахованої позивачу на виконання судового рішення у справі № 440/1382/25 та виплаченої раніше пенсії становить суму 405389,99 грн., що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.03.2026 /том 4 а.с. 27/.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 10 серпня 2026 року на виконання судового рішення у справі № 440/1382/25 відповідачем виплачено позивачу: у грудні 2025 року - в сумі 16210,81 грн., з яких 705,99 грн. відкладена заборгованість; в лютому 2026 року - в сумі 1000 грн.; у березні 2026 року - в сумі 982 грн.; у квітні 2026 року - в сумі 977 грн., з яких 100 грн. відкладена заборгованість; у травні 2026 року - в сумі 880 грн., з яких 100 грн. відкладена заборгованість; у червні 2026 року - в сумі 1068 грн., з яких 132 грн. відкладена заборгованість.

При цьому, з Довідки про розрахунок боргу за період з 01.03.2024 по 31.12.2025 згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду № 440/1382/25 від 30.05.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, вбачається, що ОСОБА_1 в період з січня 2025 по грудень 2025 пенсія нараховувалась у розмірі 68418,45, а виплачувалась в розмірі 33285,05.

Як зазначено в поясненнях відповідача, на умовах Порядку № 821, в грудні 2025 - виплачено частину облікованих коштів - 16210,81 грн, з яких 15504,82 грн поточна заборгованість та 705,99 грн відкладена заборгованість; в лютому 2026 - 1000,00 поточна заборгованість; в березні 2026 - 982 грн. поточна заборгованість; в квітні 2026 - 977,00 грн з яких 887 поточна заборгованість та 100 грн відкладена заборгованість; в травні 2026 - 880,00 з яких 780 грн поточна заборгованість та 132 грн відкладена заборгованість; в червні 2026 - 1068 з яких 936 грн є поточна заборгованість та 132 грн відкладена заборгованість.

Отже, фактично в частині виконання судового рішення щодо поточних пенсійних виплат, відповідач здійснив технічне нарахування пенсії, тоді як фактичну виплату у належному розмірі обмежив, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Твердження відповідача щодо того, що виплата суми нарахування заборгованості з виплати пенсії буде здійснюватися за наявності відповідного фінансування, не підтверджує виконання всіх дій відповідачем на виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Колегія суддів зазначає, що незважаючи на перерахунок пенсії, здійснений відповідачем з метою виконання рішення суду у цій справі та обчислення пенсії у новому розмірі, незважаючи на втрату чинності з 08.06.2026 Постанови № 821, у порушення вимог статей 14, 370 КАС України та усупереч вимогам частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу здійснено виплату пенсії в розмірі меншому ніж визначене у рішенні відповідача на виконання рішення суду, різниця невиплаченої пенсії включена у заборгованість внаслідок відсутності бюджетних коштів та порядку їх використання.

Зважаючи на те, що поданий ГУ ПФУ в Полтавській області звіт від 01.06.2026, не підтверджує його виконання в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення нового строку для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі у строк протягом трьох місяців.

Досліджуючи доводи апелянта щодо безпідставної відмови у застосуванні до керівника ГУ ПФУ в Полтавській області штрафу звільнення, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

З урахуванням наведеного правового регулювання, після відмови у прийнятті звіту суд першої інстанції мав застосувати передбачені законом наслідки, а саме накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень та, у разі необхідності, встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

При цьому, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати, суд має перевірити, чи доведено суб`єктом владних повноважень існування виняткових обставин, визначених частиною п`ятою статті 382-3 КАС України, оскільки лише їх наявність є підставою для відступу від загального правила про накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту.

Суд першої інстанції виснував, що оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/1382/25 виконано не в повному обсязі, не здійснено виплати позивачу перерахованої пенсії, суд уважав за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.

При цьому, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки наявності чи відсутності підстав для застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, не обґрунтував та не мотивував відмову в задоволенні клопотання позивача.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Колегією суддів встановлено, що для виконання рішення суду по справі № 440/1382/25 ГУ ПФУ в Полтавській області 15.06.2026, 25.06.2026, 30.06.2026 був направлений запит № 1600-0501-5/54016, № 1600-0501-5/57995, № 1600-0601-5/60219 до Пенсійного фонду України про виконання рішень суду/виплату перерахованої пенсії на виконання рішення суду та про виділення коштів для погашення заборгованості на виконання рішень суду.

Разом з тим, суд першої інстанції не дослідив зміст вказаних запитів та листів, не перевірив, чи свідчать викладені у них обставини про існування об`єктивних і документально підтверджених причин, які унеможливлювали виконання рішення суду в частині виплати поточної пенсії.

Суд першої інстанції взагалі не надав оцінки Довідці про розрахунок боргу за період з 01.03.2024 по 31.12.2025 згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду № 440/1382/25 від 30.05.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період з січня 2025 по грудень 2025 пенсія нараховувалась у розмірі 68418,45, а виплачувалась в розмірі 33285,05. Судом першої інстанції не було досліджено підстави обмеження фактичної виплати пенсії та не надано оцінку правомірності таких дій.

Саме по собі посилання суб`єкта владних повноважень на вжиття заходів щодо виконання судового рішення, без належного підтвердження їх реального вчинення, змісту, достатності та ефективності, не може свідчити про наявність поважних причин невиконання судового рішення.

Колегія суддів враховує, що розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованим та передчасним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу, оскільки такий зроблений без оцінки доказів, що підтверджують здійснення керівником дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених статтею 382-3 КАС України для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин потребує належної оцінки всіх доказів та обставин, яка судом першої інстанції не була здійснена. З огляду на це, питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень відповідних заходів має бути вирішено судом першої інстанції під час нового розгляду звіту.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи № 440/1382/25 для продовження розгляду звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу, беручи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо розгляду клопотання про винесення окремої ухвали по факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі № 440/2502/26, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 440/2502/26 підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2026 по справі № 440/1382/25 - скасувати.

Справу № 440/1382/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло

Оригінал: reyestr.court.gov.ua