Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №440/439/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №440/439/26

Суддя: Русанова В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р.Справа № 440/439/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс Інжиніринг» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026, (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський) по справі № 440/439/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс Інжиніринг»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Генезіс Інжиніринг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2025:

- № 18424/16-31-24-07-01/39160231 на суму грошового зобов`язання 357 627,66 грн;

- № 18427/16-31-24-07-01/39160231 на суму грошового зобов`язання 31 485, 07 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки ГУ ДПС,щодо наявності у позивача обов`язку утримати податки та збори з доходу, виплаченого за надані ФОП ОСОБА_1 послуги, оскільки місцем реєстрації контрагента є тимчасово окупована територія є безпідставними, отже донарахування підприємству позивача податку на доходи фізичних осіб та військовий збір за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 здійснено без врахування фактичних обставин .

Водночас, звертав увагу, що при укладенні договору ФОП ОСОБА_1 надав ТОВ «Генезіс Інжиніринг» витяг з реєстру платників єдиного податку від 07.07.2014, де податковою адресою та місцем провадження господарської діяльності зазначено м. Кременчук Полтавської області, жодних повідомлень про зміну свого місцезнаходження останній не надавав.

В свою чергу ПК України не встановлює обов`язку суб`єкта господарювання під час нарахування виплати доходу фізичній особі-підприємцю встановлювати її місце проживання за відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань чи надавати перевагу таким відомостям над іншими доказами фактичного місця проживання ФОП – контрагента.

Наголошував про формальне тлумачення податковим органом норми підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України без врахування фактичного проживання ФОП ОСОБА_1 на підконтрольній Україні території, сплати ним всіх обов`язкових податкових платежів до бюджету.

Вважав, що покладення в такому випадку обов`язку на юридичну особу виступати податковим агентом фізичної особи-підприємця призводить до подвійного оподаткування.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою наявність в матеріалах справи доказів, які надавались підприємством і до податкової перевірки, на підтвердження того що фактичним місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 є територія підконтрольна Україні.

Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно вдався до самостійного збирання доказів з метою встановлення іншої адреси ФОП ОСОБА_1 та визнання правомірними податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд першої інстанції не врахував відсутність у матеріалах справи як доказів на підтвердження несплати ФОП ОСОБА_1 податків до бюджету, так і доказів фактичного проживання контрагента позивача саме на тимчасово окупованій території у спірний період.

Натомість, до суду апеляційної інстанції позивач надає лист, в якому ОСОБА_1 повідомляє про те, що з 03.03.2021 по даний час він зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на тимчасово окупованій території ніколи не проживав та не здійснював підприємницьку діяльність та індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких вбачається нарахування і виплата ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з 2014 по 2026 роки.

Посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/2121/22.

ГУ ДПС у Полтавській області (далі відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через її участь в іншій справі, на підтвердження чого надано копію судової повістки про виклик до Кременчуцького районного суду Полтавської області на 03.11.2025 о 10:30.

Протокольною ухвалою суду від 03.11.2026 у задоволенні клопотання відмовлено з підстав не наведення представником позивача обставин неможливості брати участь у розгляді цієї справи, в тому числі, в режимі відеоконференції, враховуючи, що остання призначена у часі пізніше (на 11:15).

Крім того, судом вислухано пояснення представника позивача в судовому засіданні 20.10.2026, в подальшому за її клопотанням розгляд справи було відкладено.

Колегія суддів зазначає, що право на відкладення розгляду справи не є абсолютним, а його реалізація не повинна призводити до штучного та систематичного затягування судового процесу.

Отже, наведені заявником обставини неможливості прибути в судове засідання на 03.11.2026 є неповажними.

03.11.2026 відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Генезіс Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 31.10.2025 № 15603/16-31-24-07-01/ НОМЕР_1 .

Актом встановлено порушення ТОВ «Генезіс Інжиніринг»:

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 54.2 ст. 54 , п.п. 168.1.1 пп.168.1.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме: не утриманий (не перерахований до бюджету) податок на доходи фізичних осіб за надані послуги ФОП ОСОБА_1 , місцем реєстрації якого є ТОТ, в результаті чого додатково визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі – 258 156,00 грн.;

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 54.2 ст. 54 , п.п. 168.1.1 пп.168.1.2 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та пп.1.2, пп.1.4, пп.1.5, пп. 1.6, п. 16-1, пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме: не утриманий (не перерахований до бюджету) військовий збір за надані послуги ФОП ОСОБА_1 місцем реєстрації якого є ТОТ, в результаті чого додатково визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі – 22 850,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2025:

- № 18424/16-31-24-07-01/ НОМЕР_1 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 357 627,66 грн (з них за основним зобов`язанням – 258 156,00 грн, за штрафними санкціями – 20 640,60 грн, пеня – 78 831,06 грн);

- № 18427/16-31-24-07-01/ НОМЕР_1 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 31 485, 07 грн (з них за основним зобов`язанням – 22 850,00 грн, за штрафними санкціями – 1 853,75 грн, пеня – 6 781,32 грн).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1. п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Пунктом 177.8 статті 177 ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з пп. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1, 1.2, 1.3 вказаних положень платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Підпунктом 38.9 п. 38 підрозділу 10 «Перехідних положень» ПК України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичним особам-підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов`язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.

Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та/або доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку.

З наведеної норми вбачається, що законодавець визначив визначальну ознаку для її застосування – місцезнаходження або місце проживання фізичної особи - підприємця (незалежно від системи оподаткування) є тимчасово окупована територія.

При цьому визначення терміну «місце проживання» Податковий кодекс України не містить.

Відповідно, з урахуванням положень пункту 5.3 статті 5 ПК України для визначення змісту такого терміну застосовується положення Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1, 2 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, під місцем проживання розуміється конкретний об`єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.

Визначення податкової адреси фізичної особи, надане у п. 45.1 ст. 45 ПК України передбачає, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами (поняттями).

При цьому застосування законодавцем у підпункті 38.9. пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України терміну «місце проживання» зумовлює з`ясування його змісту у розумінні положень статті 29 Цивільного кодексу України.

За висновками акту перевірки, ТОВ «Генезіс Інжиніринг» в порушення вимог ПК України не утримало та не перерахувало в бюджет податок на доходи фізичних осіб та військовий збір при виплаті коштів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2024, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія.

Судом встановлено, що між ТОВ "Генезіс Інжиніринг" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договори про надання інжинірингових послуг № ГИ-03/14 від 07.07.2014, № ГІ-04/01-22 від 04.01.2022 та № ГІ-01/12-24 від 01.12.2024.

За умовами Договорів замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по виконанню інженерно-конструкторських робіт в рамках Проектів, які виконує замовник, на обладнанні Замовника, а саме розробка: 3Д моделей в програмному забезпеченні Autodesk Inventor; розробка креслеників в програмному забезпеченні Autodesk Inventor; розробка іншої технічної документації; проведення технічних консультацій в рамках проектів та передпроектних робіт з контрагентами; дослідно-конструкторські роботи в рамках Проектів та передпроектних робіт.

У всіх договорах адресою місцезнаходження контрагента позивача вказано: АДРЕСА_2 .

Вищевказана адреса ФОП ОСОБА_1 зазначена у витязі з реєстру платників єдиного податку станом на 09.07.2014,

У свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданому 11.11.2009 місцем проживання ОСОБА_1 є інша адреса, а саме АДРЕСА_3 .

Крім того, з 21.12.2015 ОСОБА_1 має відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк», про що свідчать відомості з довідки про відкриття рахунку від 03.09.2019, виданої АТ КБ «Приватбанк».

Водночас, спірним періодом, у який ФОП ОСОБА_1 надано позивачу послуги по виконанню інженерно-конструкторських робіт, а ТОВ «Генезіс Інжиніринг» сплачено кошти за надані послуги є 01.01.2021 -31.12.2024.

Як встановлено судом, як станом на 01.12.2021 так і станом на 01.12.2024 місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_4 , що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . лише у період з 03.03.2021 по 06.04.2021, що вбачається з Єдиного державного демографічного реєстру, паспортних даних.

Так, адреса, зазначена у спірних договорах, була зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 в період з 13.08.2010 до 23.09.2014 .

Відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за вказаною в договорах адресаою з 24.09.2014 до 02.03.2021 включно та з 07.04.2021 матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом нотаріально засвідчених пояснень від 29.07.2026 ОСОБА_1 , де він повідомив, що з 03.03.21 та по цей час зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , та ніколи не проживав та не здійснював підприємницьку діяльність на окупованій території спростовується наявними в справі доказами, а саме витягом з Єдиного державного демографічного реєстру, паспортних даних ОСОБА_1 .

Також, колегія суддів зазначає, що в нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_1 зазначає, що інформація про його юридичну адресу внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі судового рішення у справі № 816/2596/15.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 у справі № 816/2596/15 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державного реєстратора Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Панкової Ю.В. щодо відмови у проведені державної реєстрації зміни проживання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язано Державного реєстратора Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Панкову Ю.В. повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зміну місця проживання з урахуванням обставин викладених у рішенні суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено

Судами у справі № 816/2596/15 встановлено, що 05.06.2015 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про внесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в частині зміни місця проживання, вказавши нову адресу: АДРЕСА_5 , до якої додав пакет документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наведеного вбачається, що зміна місця проживання контрагента позивача з АДРЕСА_6 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проведена на підставі заяви саме ОСОБА_1 .

В підтвердження податкової адреси ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , перебування підприємця на обліку в ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у спірний період відповідачем надано суду апеляційної інстанції відомості з ІКС «Податковий блок».

Наведені вище докази підтверджують, що в період з 03.03.2021 до 06.04.2021 місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 значилось: АДРЕСА_4 .

Посилання апелянта на індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на підтвердження нарахування і виплату ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з 2014 по 2026 роки колегія суддів оцінює критично.

Так, з наведених вище доказів вбачається сплата страхових внесків АТ «Кременчуцький сталеварний завод» та Кредитною спілкою «Металург КСЗ» за ОСОБА_1 , в тому числі за період 2021-2024 рр., проте останні не підтверджують, що ОСОБА_1 нараховував та сплачував саме за себе податки та збори як суб`єкта господарювання.

Жодних доказів того, що ФОП ОСОБА_1 самостійно здійснював сплату податків та обов`язкових платежів, в тому числі за період з 01.01.2021 до 31.12.2024 матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Місце проживання внутрішньо переміщеної особи - адреса, за якою особа фактично проживає після переміщення з території, на якій виникли обставини, що спричинили її внутрішнє переміщення відповідно до цього Закону, і яку така особа використовує для реалізації своїх прав і свобод.

Статтею 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

З наведених норм вбачається, що у випадку отримання особою статусу внутрішньо переміщеної, адресою її місця проживання вважається адреса, за якою така особа фактично проживає після переміщення з території, на якій виникли обставини, що спричинили внутрішнє переміщення.

Разом з тим, за запитом суду щодо отримання інформації про внутрішньо-переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери по ОСОБА_1 надано відповідь про відсутність у нього довідок ВПО.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що єдиним підтвердженим місцем проживання ФОП ОСОБА_1 у спірний період є: АДРЕСА_4 , яке з 2014 р. є тимчасово окупованою територією.

Належних та достатніх доказів того, що ФОП ОСОБА_1 фактично проживає на підконтрольній Україні території та самостійно здійснює сплату всіх обов`язкових податкових платежів до бюджету (зокрема довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, декларацій про майновий стан та доходи, платіжних доручень про сплату ФОП ОСОБА_1 до бюджету обов`язкових платежів у вигляді податків на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ тощо) позивачем не надано і судом не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов`язку доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність у суб`єкта господарювання обов`язку перевіряти місцезнаходження його контрагента за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, водночас вважає, що наведені обставини не звільняють останнього від обов`язку утримання ПДФО та військового збору з коштів, що виплачені на користь контрагента, якщо виявиться, що його місцезнаходженням є тимчасово окупована територія.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/2121/22 колегія суддів відхиляє, оскільки судове рішення у цій справі зроблене за інших фактичних обставин справи.

Так, у справі № 420/2121/22 Верховний Суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх доказів на підтвердження обставин провадження фізичною особою-підприємцем господарської діяльності на підконтрольній Україні території незважаючи на відомості щодо зареєстрованої податкової адреси.

Натомість, у справі, що розглядається судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов`язку щодо утримання податку на доходи та військового збору у джерела виплати з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.12.2024, виходячи із приписів підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» та підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезіс Інжиніринг» залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 по справі № 440/439/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 09.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua