Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №361/3504/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа №361/3504/26

№33/824/4585/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №964958 від 21 березня 2026 року, ОСОБА_1 11 липня 2025 року близько об 11 год. 14 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме: викручував руки, хапав за шию, завдав удар ногою в область живота, нецензурно висловлювався на її адресу у присутності малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим міг завдати шкоди її фізичному та психологічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КупАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Не погоджуючись з такою постановою, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року у справі №361/10755/25 (провадження №3/361/402/26) його вже було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв?язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись із кваліфікацією дій за ч.1 ст.173-2 КУпАП та наполягаючи на притягненні його до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, ОСОБА_2 подала до Броварського РУП нову заяву від 07 січня 2026 року (вх. №П-273/03) та ініціювала складення протоколу за ч.2 ст.173-2 КУпАП за ту ж саму подію 11 липня 2025.

Крім того, зауважує, що зі змісту повідомлення Броварського РУП ГУНП в Київській області від 02 березня 2026 року №49941-2026, адресованого Начальнику служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області Ларисі Теплюк , вбачається, що під час первинного документування події 11 липня 2025 року факт присутності малолітніх дітей зафіксовано не було, у зв`язку з чим вони не були визнані потерпілими, а відповідні твердження з`явилися в матеріалах справи лише після повторного звернення заявниці від 02 лютого 2026 року, що підтверджує штучне створення потерпілою нових підстав для перекваліфікації діяння, а також відсутність будь-яких об?єктивних доказів присутності дитини під час події 11 липня 2025 року.

Звертає увагу на те, що подія мала місце 11 липня 2025 року, а протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД №964958 складений 21 березня 2026 року.

Вказує, що довідка (звіт) дитячого психолога Київського кабінету психологічної діагностики та допомоги, яка міститься в матеріалах справи, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки зазначене обстеження та звіт було складено зі значним проміжком часу після події - опитування проводилося 25 січня 2026 року, тобто більше ніж через пів року після події яка мала місце 11 липня 2025 року.

Посилається на те, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що будь-яке насильство по відношенню до неповнолітньої не вчинялось. Відтак матеріали справи не містять жодного доказу про вчинення ним домашнього насильства стосовно дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови ним було отримано лише 26 серпня 2026 року.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 - адвокат Пшенична Л.І. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила постанову суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та представника потерпілої, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2026 року Броварським міськрайонним судом Київської області було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Згідно розписки, ОСОБА_1 отримав копію постанови від 14 липня 2026 року - 26 серпня 2026 року.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 03 вересня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання копії оскаржуваної постанови.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім?ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За змістом ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Диспозицією ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №964958 від 21 березня 2026 року, висновком Київського кабінету психологічної діагностики та допомоги, а також письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №964958 від 21 березня 2026 року, ОСОБА_1 11 липня 2025 року близько об 11 год. 14 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї дружини - ОСОБА_2 , а саме: викручував руки, хапав за шию, завдав удар ногою в область живота, нецензурно висловлювався на її адресу у присутності малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим міг завдати шкоди її фізичному та психологічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Частиною 2 ст.254 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Як вбачається з матеріалів справи, подія, у зв`язку з якою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 964958, мала місце 11 липня 2025 року, тоді як сам протокол складено лише 21 березня 2026 року, тобто більш ніж через вісім місяців після зазначеної події, що не відповідає вимогам ст.254 КУпАП.

Водночас 05 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 вже було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП щодо тієї самої події, яка мала місце 11 липня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому працівниками поліції не було встановлено присутності дітей під час зазначеної події, відповідні відомості у протоколі не було відображено. Також ОСОБА_2 під час спілкування з працівниками поліції не повідомляла про присутність дітей під час події.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює довідку (звіт) дитячого психолога Київського кабінету психологічної діагностики та допомоги від 23 лютого 2026 року та письмові пояснення малолітньої ОСОБА_3 , надані за результатами психологічного опитування, проведеного 25 січня 2026 року за зверненням ОСОБА_2 без участі апелянта. При цьому, суд враховує значний проміжок часу, що минув від дати події до проведення опитування, а також малолітній вік дитини, що в сукупності з обставинами отримання відповідних відомостей ставить під сумнів можливість достовірного відтворення нею обставин події, яка мала місце 11 липня 2025 року, зокрема щодо її присутності під час цієї події.

Отже, наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності не підтверджують належним чином факту присутності малолітньої ОСОБА_3 під час зазначеної події та вчинення ОСОБА_1 дій, унаслідок яких їй могла бути завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, не ґрунтується на достатній сукупності належних і допустимих доказів.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов