Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №369/1721/22
Суддя: Соколова Вікторія Вячеславівна
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Київ
Справа №369/1721/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/12841/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Соколової В.В.,
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Дубас Т.В. 03 серпня 2022 року в м. Київ,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей,
В С Т А Н О В И В
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Позов мотивовано тим, що від спільного подружнього життя з відповідачем у них народились спільні діти, дві доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року шлюб між сторонами розірвано, також цим рішенням визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказано, що відповідач на утримання дітей матеріальної допомоги не надає, інтересами дітей не цікавиться та добровільно відмовляється надавати кошти на утримання доньок.
Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 серпня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 січня 2022 року та до досягнення дітьми повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів районний суд виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Суд встановив наявність у відповідача обов`язку щодо утримання неповнолітніх доньок.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, суд ухвалою від 21 квітня 2026 року залишив зазначену заяву без задоволення. Обґрунтовуючи відмову, суд зазначив, що наведені відповідачем підстави не знайшли свого підтвердження під час перегляду. Суд встановив, що процесуальні норми щодо виклику відповідача були дотримані, а отже, обставини, на які посилалася ОСОБА_1 як на поважні причини неявки та підстави для скасування рішення, не визнані судом обґрунтованими.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.
Не погодилася із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 , її представником - адвокатом Кукарекою К.С., подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, судом порушено норми процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення було прийнято не 17 червня 2022 року, 03 серпня 2022 року, при цьому жодних доказів належного повідомлення відповідача про призначене судове засідання на 03 серпня 2022 року в матеріалах справи не має. Тобто оскаржуване рішення було ухвалено з порушення норм процесуального права, а саме без повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, а також без підстав для прийняття заочного рішення.
Зазначає, що рішення суду також прийнято за відсутності в матеріалах справи жодних доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських прав.
Звертає увагу, що судом не встановлено неможливість відповідача проживати зі своїми доньками та здійснювати свої батьківські права та обов`язки внаслідок тривалого домашнього насилля ОСОБА_2 . Про вказане відповідач посилалась у заяві про перегляд заочного рішення, до якої надала відповідні докази, а також повідомила про намір довести вказані обставини показами свідків, однак суд не взяв вказане до уваги і відмовив у задоволенні заяви.
Відповідач посилається на те, районний суд не врахував й відомості про важкий стан відповідача, в тому числі і факт онкозахворювання головного мозку, оперативні втручання у 2011 році, після якого вона вже не могла працювати, займалася лише дітьми та хатніми справами.
Звертає увагу, що дії позивача є наміром позбавити відповідача батьківських прав відносно доньок з метою ухилення від мобілізації та заволодіння спільним нерухомим майном подружжя.
Вказує, що позивач вивіз доньку ОСОБА_5 за кордон, в порушення вимог рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року, де визначено місце її проживання. Місце перебування доньки ОСОБА_5 матері не відомо.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вирішити питання судових витрат.
Процесуальні дії учасників справи та суду.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ващук М.А. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до норм процесуального права.
Вказує, що доводи апеляційної скарги не підтвердженні жодними доказами та не можуть бути покладені в основу рішення суду. Відповідач була повідомлена про розгляд справи, не підтвердила факт евакуації та не надала доказів перебування за межами України, що позбавило б її можливості брати участь у справі. Окрім цього факт лікування у 2011 році жодним чином не доводить існування у відповідача об`єктивних перешкод для участі у розгляді справи саме у 2022 році, при цьому що вона у 2012 році народила доньку ОСОБА_5 й стан здоров`я не перешкоджав їй повноцінно жити. Не підтверджено відповідачем й факт домашнього насильства позивачем.
У відповідь на відзив на апеляційну скаргу представник відповідача акцентує увагу, що підставами апеляційної скарги були порушення норм процесуального права при винесенні заочного рішення, а саме неналежне повідомлення відповідача про дату судового розгляду у серпні 2022 року, за наявності відомостей про намір подати відзив, при повідомленні про перебування в евакуації під час повномасштабних бойових дій на початку вторгнення РФ, а також недоведеність невиконання відповідачем батьківських обов`язків. У зв`язку з необґрунтованістю відзиву просить його залишити без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відносно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо її належного повідомлення про судовий розгляд справи. А тому вказане питання підлягає вирішенню першочергово.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання є безумовною передумовою для ухвалення заочного рішення.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увагу, що в разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України). У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення), та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11)
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 20 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду на 10 год 00 хв 25 березня 2022 року, яке було знято з розгляду у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення РФ та розгляд справи відкладено до 30 травня 2022 року на 14 год 00 хв.
В судовому засіданні 30 травня 2022 року за участю ОСОБА_1 було оголошено перерву до 17 червня 2022 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено під розписку в приміщенні суду (а.с. 29).
17 червня 2022 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі.
Зі складеної 17 червня 2022 року довідки суду вбачається, що у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось (а.с.33).
03 серпня 2022 року суд першої інстанції склав довідку про те, що 17 червня 2022 року у зв`язку з неявкою всіх учасників справи та їх представників, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось, протокол не вівся, рішення суду не проголошувалось, у зв`язку з чим, посилаючись на ч. 5 ст. 268 ЦПК України. Того ж дня ухвалив заочне рішення у справі.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 дійсно була обізнана про перебування справи в провадженні суду першої інстанції та призначення справи до розгляду в судовому засіданні 17 червня 2022 року, про що свідчить її особиста розписка. Причини неявки відповідач суду не повідомила, з клопотаннями не зверталась. Розгляд справи відбувся 17 червня 2022 року за відсутності сторін у справі, а 03 серпня 2022 року є датою складення повного тексту судового рішення, що відповідає положенням ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержання норм процесуального права, щодо належного повідомлення відповідача, ці доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність обов`язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про допит свідків.
За приписами частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що від нього не залежали.
На стадії розгляду справи судом першої інстанції, а також при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач мала процесуальне право заявити клопотання про виклик і допит свідків, однак вказаним правом не скористалася та обґрунтованих причин неможливості його подання суду першої інстанції не надала.
При цьому колегія суддів зауважує, що окреме клопотання про допит свідків уже розглядалося судом апеляційної інстанції та в його задоволенні було відмовлено апеляційним судом ухвалою від 31 липня 2026 року.
Оскільки порядок письмового провадження в апеляційній інстанції виключає проведення усних процесуальних дій, відповідачем не дотримано вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, а вказане питання вже було процесуально вирішено ухвалою від 31 липня 2026 року, клопотання ОСОБА_1 про допит свідків підлягає залишенню без розгляду.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що з 23 грудня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у них народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-12).
В довідці про склад сім`ї видної Виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 10 червня 2021 року вказано, що за адресою АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 13).
Рішенням Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 422/25 від 22 липня 2021 року був затверджений висновок щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 7).
З наданого Службою у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області висновку вбачаються встановленими обставини, що діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей проживає окремо в АДРЕСА_2 . При спілкуванні з працівниками Служби у справах дітей мати повідомила, що не заперечує щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з батьком та надала заяву на згоду на визначення місця проживання дітей разом з батьком ОСОБА_2 .. На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 13 липня 2021 року (протокол № 5) орган опіки та піклування вважав за доцільне визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-10).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року шлюб між сторонами розірвано, також цим рішенням визначено місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
До справи долучена характеристика позивача ОСОБА_2 видана 23 червня 2021 року, де вказано, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно. Громадського порядку в селі не порушував. Скарг від жителів села на його поведінку і сільську раду не надходило (а.с. 14), акт обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 видана КЗ «Центр надання соціальних послуг Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області» від 16 червня 2021 року де вказано, що умови проживання добрі, в будинку зроблений сучасний ремонт, кімнати обладнані сучасними меблями, технікою. Для виховання та розвитку дітей є окремі кімнати, окремі ліжка, шафи для речей, столи для виконання завдань, облаштовані ігрові кімнати. За даною адресою ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. За результатами бесіда встановлено, що сім`я проводить багато часу разом діти люблять і позважують тата. В помешканні дотримуються санітарно-гігієнічних норм. Для дітей створені всі належні умови, діти всім забезпечені та хочуть проживати з батьком (а.с. 15).
До заяви про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_1 було надано копії наступних документів: довідку Форму ОК-5 з Пенсійного Фонду України, скрін листування в месенджері телефону, медичні документи, ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2025 року у справі № 381/2116/25, якою зобов`язано уповноважених осіб Фастівського РУП ГУ НП в Київській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою представника ОСОБА_1 , відповідь РУП ГУ НП Бучанського району Київської області на запит адвоката Кукареки К.С., лист Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 21 травня 2025 року, де вказано про спосіб участі матері у вихованні дітей (а.с. 46-59).
Матеріали справи містять копію постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі № 759/16885/22, якою позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 78-79).
За відкритими даними єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 759/16885/22 постановою Верховного Суду від 14 січня 2026 року заочне рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року скасовані. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів для налагодження контакту між матір`ю та дітьми, а ОСОБА_2 про необхідність сприяння налагодженню контакту матері з дітьми.
Також в матеріалах справи наявні: копія постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ВП № НОМЕР_1 від 29 грудня 2022 року винесену державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на підставі виконавчого листа № 369/1721/22 виданого 12 серпня 2022 року Києво-Святошинським районним судом Київської області (а.с. 81), дані з кримінальних проваджень щодо розшуку ОСОБА_1 (а.с. 82-99).
Застосовані норми права.
Відповідно до ст. ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України).
Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.
Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває.
Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В свою чергу, в силу приписів статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд виходить із безумовного права дитини на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітніх дітей, суд враховує стан здоров`я позивачки та відповідача платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір аліментів на одну дитину.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, про які вказує у позовній заяві, а відповідач на спростування вказаних обставин і, на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням суду від 24 січня 2022 року шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_2 .
Наданими до справи доказами підтверджується, що обидві доньки проживають з батьком та перебувають на його утриманні. Тобто факт проживання дітей із позивачем та перебування на його утриманні відповідач не заперечує, більше того, в матеріалах справи наявна її особиста заява про надання згоди на визначення місця проживання доньок разом із батьком.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що апеляційна скарга відповідача не містить жодних доводів по суті спору щодо незгоди з заявленим розміром аліментів чи неправильності їх нарахування.
Посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції не врахував наявність у неї захворювання, колегія суддів відхиляє, оскільки надані відповідачем медичні документи та огляди у лікарів засвідчують лише факт звернення за медичною допомогою, проте не містять жодних доказів втрати нею працездатності, яка б унеможливлювала працевлаштування та отримання доходу для утримання дітей у період з січня 2022 року і до дати ухвалення рішення судом першої інстанції.
Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, є неспроможним, оскільки предметом доказування у справі про стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким проживають діти, є сам факт проживання дітей з один із батьків та ненадання матеріальної допомоги на їх утримання іншим із батьків, а не факт наявності чи відсутності вини у вихованні дітей.
Твердження скаржника про вивезення позивачем доньки за кордон та його наміри щодо ухилення від мобілізації чи заволодіння спірним майном не стосуються предмета цього спору.
Враховуючи, що діти проживають з батьком і перебувають на його утриманні, факт чого відповідачем визнається, а сама відповідач матеріальної допомоги на їх утримання не надає та не довела наявності обставин, які б звільняли її від цього обов`язку, вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу) на двох дітей є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлену відсутність процесуальної підстави для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з неналежним повідомленням відповідача, а також правильність та законність висновків суду першої інстанції по суті щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні заявлених позовних вимог пред`явлених до відповідача, відсутні і підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua