Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №758/14230/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №758/14230/25

Суддя: Приходько Костянтин Петрович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/14230/25 Головуючий у І інстанції - Блащук А.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/11408/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Бишевець Руслан Валерійович, приватний нотаріус Лозова Юлія Анатоліївна про визнання заповіту недійсним,-

установив:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Бишевець Р.В., приватний нотаріус Лозова Ю.А. про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року цивільну справу за вказаним вище позовом передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала суду мотивована тим, що частина спадкового майна, вартість якого є найвищою, знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, і тому, зазначена справа повинна розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва за правилами виключної підсудності.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту.

Вказує, що за результатом розгляду даної категорії справ, у разі задоволення позову, у нього може виникнути право на спадкування, а не речове право на спадкове майно.

Крім того, зазначає, що від приватного нотаріуса Лозової Ю.А. надійшла копія спадкової справи, де міститься копія спірного заповіту від 26 липня 2024 року, з тексту якого не вбачається розпорядження нерухомим майном.

В матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , відсутня інформація про склад спадкового майна.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції робить висновок про те, що частина спадкового майна, вартість якого є найвищою, знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а тому зазначена справа повинна розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва за правилами виключної підсудності, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вартість спадкового майна та відсутній належний порівняльний аналіз для визначення найвищого по вартості майна.

Таким чином, зазначає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року постановлена з порушенням процесуальних норм та належного обґрунтування щодо застосування ч. 1 ст. 30 ЦІК України.

Просив суд, скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про направлення справи до Подільського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом даного спору є вимога про визнання заповіту недійсним, яка безпосередньо пов`язана із правами та обов`язками сторін щодо спадкового майна, що належить спадкодавцю ОСОБА_4 .

У складі спадщини перебуває нерухоме майно частина якого знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а саме: квартира під АДРЕСА_1 ; 1/2 частки квартири під АДРЕСА_2 .

Також спадкодавцю належали корпоративні права ТОВ «Інтерконсалтинг», код ЄДРПОУ 20006111, зазначене товариство є власником підвального нежитлового приміщенні в літері А буд. АДРЕСА_3 площею 135.5 м.кв.

Інша частина спадкового майна знаходиться в Київській області: житловий будинок під АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0.2500 га. з кадастровим номером 3220687301:01:003:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка площею 0.3103 га. кадастровим номером 3220687301:01:003:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0.2500 га. з кадастровим номером 3223186800:12:001:0031, що розташована на території АДРЕСА_5 , з цільовим призначенням для будівництва га. обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка площею 0.3499 га. і кадастровим номером 3223186800:12:001:0030, то розташована на території АДРЕСА_5 , цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; 11/20 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка площею 0.0286 га. кадастровий номер 222410о00.01.005.0029, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 .

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що частина спадкового майна, вартість якого є найвищою, знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, і тому, зазначена справа повинна розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва за правилами виключної підсудності.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції послався на ч. 1 ст. 30 ЦПК України, яка передбачає: подання позовів що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що дана правова норма не може застосовуватися при визначенні підсудності пред`явленого ОСОБА_1 позову, оскільки у ньому ставиться питання визнання недійсним заповіту, а не визнання права позивача на нерухоме майно.

Згідно п.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року підсудність справ про спадкування визначається за правилами ст. 109 ЦІК. Позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна.

Позов про визнання заповіту недійсним не повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, оскільки спір між сторонами виникає не з приводу нерухомого майна, а щодо дійсності заповіту.

За результатом розгляду даної категорії справ, у разі задоволення позову, у позивача може виникнути право на спадкування, а неречове право на спадкове майно.

Така позиція відповідає висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ВССУ, зробленим в Аналізі судової практики внаслідок застосування судами роз`яснень, викладених у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від23 січня 2017року, п. 15 якого не передбачає застосування виключної підсудності до вимог про визнання заповіту недійсним.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції робить висновок про те, що частина спадкового майна, вартість якого є найвищою, знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а тому зазначена справа повинна розглядатися в Шевченківському районному суді м. Києва за правилами виключної підсудності, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вартість спадкового майна та відсутній належний порівняльний аналіз для визначення найвищого по вартості майна.

Наведене у свою чергу свідчить про підсудність даної справи Подільському районному суду м. Києва.

Згідно з положеннями п.1 ч. 1ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Отже, викладені заявником в апеляційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, і дають підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2026 року про передачу справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Подільського районного суду м. Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua