Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №753/8847/26
Суддя: Приходько Костянтин Петрович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №753/8847/26 Головуючий у І інстанції - Лужецька О.Р.
апеляційне провадження №22-ц/824/11133/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року
у справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича в інтересах стягувача Акціонерного товариства «Оксі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,-
установив:
У квітні 2026 року Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. в інтересах стягувача АТ «Оксі Банк» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року зазначену вище позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що 13 квітня 2026 року Дарницьким районним судом м. Києва постановлено ухвалу у справі №753/8463/26, якою відмовлено у відкритті провадження за його позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Тобто, станом на 13 квітня 2026 року в Дарницькому районному суді м. Києва, або будь-якому іншому суді, не перебувала справа за його позовом до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав, оскільки йому було відмовлено у відкритті провадження у справі №753/8463/26.
Разом з тим, вказує, що у квітні 2026 року він оскаржив ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року у справі №753/8463/26 в апеляційному порядку з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувача, а також запобігання можливому відчуженню спірного нерухомого майна, ним у той же період було повторно подано позовну заяву разом із заявою про забезпечення позову.
Необхідність таких дій обумовлена існуванням реального ризику відчуження квартири боржником та його дружиною на користь третіх осіб під час апеляційного перегляду, що могло б унеможливити або суттєво ускладнити виконання судового рішення в майбутньому.
Таким чином, повторне звернення до суду було продиктоване виключно необхідністю забезпечення ефективного захисту прав стягувача, та не має жодних ознак зловживання процесуальними правами чи наміру маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Просив суд, скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що 14 квітня 2026 року Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. в інтересах стягувача АТ «Оксі Банк» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину спірної квартири.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14 квітня 2026 року справу за вказаним позовом розподіллено на суддю Лужецьку О.Р.
Як вбачається із інформації, яка міститься на сайті Судової влади України, 08 квітня 2026 року Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. в інтересах стягувача АТ «Оксі Банк» також подав до Дарницького районного суду м. Києва позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та заяву про забезпечення позову, які знаходяться у провадженні судді Трусової Т.О., справа №753/8463/26.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з позовної заяви поданої приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. в інтересах стягувача АТ «Оксі Банк» 08 квітня 2026 року, яка перебуває в провадженні судді Трусової Т.О. та даної позовної заяви, яка перебуває в провадженні судді Лужецької О.Р. вбачається, що вони подані до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з однакових підстав, таким чином, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України зазначена вище позовна заява повертається позивачу.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 184 ЦПК України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
За змістом п. 1, 4 Розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації 20 серпня 2019 року №814, визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Позовні заяви, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, реєструються в день їх надходження в порядку, установленому розділом II Інструкції.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повертається у випадку, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Для ухвалення судом процесуального рішення про повернення позовної заяви визначальним є наявність двох факторів:
- подання до цього самого суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав;
- щодо такого позову на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Встановлено, що на час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі в провадженні Дарницького районного суду м. Києва вже перебувала справа №753/8463/26 у провадженні судді Трусової Т.О. між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
За таких обставин, суд першої інстанції був зобов`язаний застосувати положення п. 6 ч.4 ст. 185 ЦПК України та повернути позовну заяву.
Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 13 квітня 2026 року в Дарницькому районному суді м. Києва, або будь-якому іншому суді не перебувала справа за позовом Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. в інтересах стягувача АТ «Оксі Банк» до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з однакових підстав, оскільки йому було відмовлено у відкритті провадження у справі №753/8463/26, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається із інформації, яка міститься на сайті ЄДРСР, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. оскаржив ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2026 року у справі №753/8463/26 в апеляційному порядку, водночас, 14 квітня 2026 року Телявський А.М. , протягом короткого проміжку часу, звертається до Дарницького районного суду м. Києва з одним і тим самим позовом, до одних і тих самих відповідачів, з тим самим предметом, та з тих самих підстав.
Крім того, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року у справі №753/8463/26 апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. задоволено.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року скасовано.
Цивільну справу за позовом Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. в інтересах стягувача АТ «Оксі Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є безпідставними, у зв`язку із чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки остання постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,-
постановив:
апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба
Оригінал: reyestr.court.gov.ua