Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №760/27627/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №760/27627/24

Суддя: Саліхов Віталій Валерійович

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року місто Київ

справа № 760/27627/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/8927/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Ірини Костянтинівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, виконавчий комітет Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, виконавчий комітет Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 20.09.2013 року Вінницьким міським судом Вінницької області між сторонами був розірваний шлюб.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично проживає з ОСОБА_1 та повністю перебуває на вихованні та утриманні останнього.

ОСОБА_2 останні чотири роки не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з нею та не приходить до неї, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти та жодним іншим способом не проявляє материнського піклування про неї.

Крім того, відповідач зловживає алкоголем, перебуває на наркологічному обліку, веде аморальний спосіб життя.

ОСОБА_1 надає усі необхідні умови для забезпечення дитини як в матеріальному аспекті, так і сприяє повноцінному моральному її розвитку.

Виходячи з обставин, які викладені вище, з метою повноцінної реалізації права дитини на вибір місця проживання, пересування, можливості бути усиновленою, а також, щоб батько мав можливість оперативно реагувати на проблеми, які можуть виникнути зі здоров`ям дитини, наявні обставини для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.10.2025 року, позивач просив:

позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено чаcтково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покладено на виконавчий комітет Ірпінської міської ради здійснення контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Допущено негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Лисенко І.К. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у позові наведено обставини, за яких можна вважати, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини, у зв`язку з чим позовні вимог про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими.

Вказує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що відповідач піклується про дитину: відповідач жодного разу з 2021 року не бачила дочки, навіть не говорила з нею по телефону чи через будь-які соціальні мережі/месенджери, не надавала кошти на утримання дитини, не вітала з днем народження, не цікавилась життям, станом здоров`я, навчанням дитини тощо. Це і є свідоме та тривале (більше 4 років) ухилення від виконання своїх обов`язків щодо дитини. За час розгляду справи в суді та станом на сьогодні, відповідач не змінила свого відношення до виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дочки.

Також зазначає, що позивач просив суд взяти до уваги всі докази в сукупності, а саме: висновок органу опіки та піклування, документи на підтвердження проживання дитини з позивачем та повної опіки і утримання позивачем дитини, думку дитини, яка є виваженою в міру віку дитини, яку дитина висловила у Службі у справах дітей та сім`ї і в судовому засіданні, спосіб життя відповідача, нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками та небажання налагодити спілкування з дитиною, відсутністю інтересу до дитини, несплатою аліментів на утримання дитини тощо, однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки сукупністю доказів наданих позивачем.

Зауважує, що відповідно до висновку органу опіки та піклування, позбавлення батьківських прав Відповідача ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним. У даній справі судом першої інстанції не встановлено, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини. Дитина була присутня на засіданні комісії органу опіки та піклування, та зазначила свою думку що позбавлення відповідача батьківських прав - дочка сторін просив врахувати її думку, та просила позбавити відповідача батьківських прав щодо неї. В судовому засіданні 20.01.2026 року дитина сторін підтвердила своє бажання та наміри. Відповідач запрошувалась на засідання органу опіки та піклування, однак, не бажала з`явитись та надала письмову нотаріальну заяву, якою не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно дочки. Таким чином, висновок органу опіки та піклування в даній справі надано за участі позивача та дитини з урахуванням пояснень всіх учасників, в т.ч. відповідача. Даний висновок є обґрунтованим з огляду на тривалість часу відсутності спілкування матері із дитиною та невиконання відповідачем батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко І.К. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Прокурор Синюк І.А. просила задовольнити апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили/

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 20.02.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , який був розірваний на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2013 у справі № 127/12148/13-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до акту депутата Ірпінської міської ради Київської області В`язовченка Т.В. від 11.07.2024 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_6 , 2009 року народження.

Згідно з листами репетитора з математики ОСОБА_7 від 05.09.2024 року та тренера ОСОБА_8 від 07.09.2024 року матір дитини ніколи не приводила ОСОБА_3 на заняття, її успіхами не цікавилась, поруч з дитиною її ніколи не бачили.

Відповідно до листа Ірпінського ліцею № 2 від 11.09.2024 року ОСОБА_3 навчається в Ірпінському ліцеї № 2 з 30.08.2021 року, прийшла у 7-Г клас. На сьогоднішній день продовжує навчання вже у 10-Е класі. За весь час навчання матір ОСОБА_2 жодного разу не приходила до школи, батьківські збори не відвідувала, зовсім не цікавилась успіхами, поведінкою та навчанням доньки. Натомість, батько ОСОБА_1 регулярно відвідує батьківські збори, постійно цікавиться життям доньки, її успіхами у навчанні, поведінкою, з ким товаришує. Також ОСОБА_9 бере активну участь у проведенні заходів класу, таких як похід в парк «Дубки», фотосесія парк письменників, поїздки на екскурсії, ремонт класу.

Відповідно до листа ТОВ «Медичний центр «СантаЛен» від 25.09.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно отримує в Товаристві медичні послуги. Перше звернення зареєстровано 03.08.2021 року - консультація педіатра, яка була проведена у супроводі батька ОСОБА_1 . В той же день проводилась реєстрація ЕКГ та лабораторне обстеження. Стосовно звернень мами дитини ОСОБА_2 з приводу здоров`я дитини ОСОБА_3 (особисто, телефонним зв`язки або факсом) відомості відсутні. Інформація щодо супроводу ОСОБА_2 дитини ОСОБА_3 відсутня.

Відповідно до висновку від 06.05.2025 року №54/10 Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Органом опіки та піклування встановлено, що відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.04.2023 року неповнолітня, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання дитини задовільні.

Зі слів батька, ОСОБА_1 , матір дитини з 2021 року не приймає участі у вихованні неповнолітньої доньки. ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя. Матір не виявляє бажання бачитися з дитиною, спілкуватися чи якось допомагати їй матеріально, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами та досягненнями, станом здоров`я, тобто від виконання своїх обов`язків по вихованню до доньки матір усунулася повністю.

Батько ніколи не чинив і не чинить матері перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Відповідно до усних та письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона з 2021 року немає зв`язку з матір`ю. З того часу матір не приймає участі у її вихованні, матеріально не забезпечує, не цікавиться шкільним життям, не вітає зі святами та днем народження.

За час проживання з матір`ю неодноразово була свідком того, як вона вживала алкогольні напої та перебувала в сильному алкогольному сп`янінні. Через це у ОСОБА_10 дуже негативне ставлення до своєї матері. На думку неповнолітньої, вона зруйнувала їй дитинство та нанесла своєю поведінкою, способом життя психологічні травми. За час проживання неповнолітньої з матір?ю, ОСОБА_11 не займалася навчанням дитини, їй було байдуже на її інтереси, чим вона харчується. Від матері ОСОБА_10 не мала ніякої підтримки. Щодо позбавлення батьківських прав матері відносно неї не заперечує.

Відповідно до усних та письмових пояснень бабусі неповнолітньої ОСОБА_12 , матір дитини зловживає спиртними напоями, не цікавиться здоров`ям та життям своєї доньки, не телефонує, ніякої участі у вихованні та житті онуки вона не приймає, матеріально не допомагає.

Дитина повністю на утриманні батька ОСОБА_1 .

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_2 вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18.03.2025 ОСОБА_2 написала нотаріальну посвідчену заяву, в якій зазначила, що діючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного, так і морального, не заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її доньки, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення відповідачки батьківських прав не відповідатиме інтересам самої дитини, оскільки це призведе до розриву родинних зв'язків між матір'ю та дочкою та матиме більше негативних наслідків для дитини, яка буде позбавлена батьківського піклування з боку матері, ніж позитивних.

При цьому, суд вважав, що відповідач має змінити своє ставлення до виховання дочки та належним чином виконувати обов'язки по утриманню, вихованню тощо, а тому вважав за необхідне покласти на виконавчий комітет Ірпінської міської ради здійснення контролю за виконанням відповідачкою батьківських обов'язків.

Колегія суддів не погодилася з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої та другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Комплексний аналіз пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Вищевказані фактори як у своїй сукупності, так і кожен окремо можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21), від 12 березня 2025 року в справі № 454/768/23 (провадження № 61-13803св24)).

У постанові від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав, керувався тим, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов`язки, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є таким виконанням обов`язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків, що у цьому випадку і відбулось - малолітня дитина фактично залишилися без батьківського піклування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не бере жодної участі у вихованні доньки.

Аналогічні відомості викладено у висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 06 травня 2025 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина. У висновку зазначено, що матір дитини з 2021 року не приймає участі у вихованні дитини, не виявляє бажання бачитися з дитиною, спілкуватися з нею. Також орган опіки та піклування встановив, що дитина проживає разом із батьком, який займається її вихованням та утриманням. Під час підготовки висновку було з`ясовано думку дитини: ОСОБА_3 не заперечувала позбавлення батьківських прав матері, до якої вона має дуже негативне ставлення, з огляду на те, що коли проживала разом з матір'ю, то часто була свідком вживання алкогольних напоїв та перебування матері у сильному алкогольному сп'янінні. З огляду на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, а відтак судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Змістом статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як неодноразово зауважувалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 02 липня 2025 року в справі № 490/3580/21 (провадження № 61-4197св25) та від 30 липня 2025 року в справі № 373/120/23 (провадження № 61-4012св25), система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, зокрема під час вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Водночас згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанови Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20), від 25 вересня 2024 року в справі № 522/13565/23 (провадження № 61-10227св24)).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У суді першої інстанції було заслухано думку дитини - ОСОБА_3 , якій на момент судового засідання було 17 років. Дитина пояснила суду, що її матір не цікавиться нею, не забезпечує жодних матеріальних та моральних потреб. Вона не бачила матір приблизно 5 років, живе з батьком.

Вищевказаних пояснень своєї дитини відповідачкою спростовано не було. Водночас вони повністю відповідають підставам позову, а тому, на переконання колегії суддів, необхідним є врахування думки дитини, яка вже здатна критично оцінити дії своєї матері та зробити власні висновки щодо обсягу її участі в її житті.

При цьому суд ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення матері батьківських прав, фактично проігнорував висловлену дитиною особисто думку.

Відтак, на переконання колегії суддів, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що висловлена у судовому засіданні думка дитини не є її вільним волевиявленням та не відповідає дійсним обставинам справи, у суду були відсутні підстави для ухвалення рішення всупереч думці дитини, а саме рішення про відмову в позбавленні відповідачки батьківських прав.

Крім того, зібрані у справі матеріали свідчать, що відповідачка не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, про що свідчить нотаріально посвідчена заява.

Відповідачка не надала суду жодних доказів на спростування обставин зазначених у позові, не підтвердила виконання батьківських обов`язків, вжиття заходів для налагодження контакту із донькою, а також доказів на підтвердження того, що саме позивач чинив перешкоди такому спілкуванню.

Таким чином, колегія суддів враховуючи відсутність доказів участі відповідачки у вихованні доньки та сприяння її фізичному і духовному розвитку, втрату відповідачкою зв`язку з дитиною протягом тривалого часу, відсутність протягом тривалого часу спілкування з донькою, інтересу до її життя, участі у вихованні, виявлення інтересу до її внутрішнього світу та бажання підтримувати з нею зв`язок, приходить до висновку про ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачка не скористалася можливістю особисто висловити свою позицію у судовому засіданні та не надала жодних доказів на підтвердження необхідності не позбавляти її батьківських прав відносно доньки під час розгляду спірного питання органом опіки та піклування.

За таких обставин, колегією суддів встановлено як ухилення відповідача від виховання дитини, так і свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, а тому вважає, що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

При цьому, надаючи оцінку доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав щодо доньки, колегія суддів враховує таке:

- з 2021 року відповідачка із донькою не спілкується, а тому на момент звернення позивача до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав період відсутності фактичної участі відповідачки в житті доньки становив 4 роки;

- доказів як на підтвердження спілкування відповідачки із донькою, так і на підтвердження вчинення позивачем перешкод у такому спілкуванні до суду не надано;

- відповідачка не зверталася ані до суду, ні до органу опіки та піклування з метою визначення порядку своєї участі у вихованні та спілкуванні із донькою;

- із 2021 року дитина проживає разом із батьком;

- відповідачка не надала доказів на підтвердження зміни своєї поведінки щодо доньки, зокрема під час розгляду справи;

- орган опіки та піклування, установивши, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, дійшов висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав;

- у справі № 752/23563/24 щодо позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина було встановлено, що вона останні 10 років страждає від алкогольної залежності, притягувалася до адміністративної відповідальності

Відтак за встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав відповідає принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, оскільки ОСОБА_3 на момент апеляційного перегляду справи майже шість років позбавлена батьківського піклування з боку відповідачки. При цьому, відповідачка не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.

У відповідності до ч. 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, з ОСОБА_13 на користь позивача належить стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 162,76 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381-384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Ірини Костянтинівни - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року в частині незадоволених позовних вимог про позбавлення батьківських прав - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, виконавчий комітет Ірпінської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), батьківських прав щодо малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1162,76 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua