Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №761/25107/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №761/25107/25

Суддя: Соколова Вікторія Вячеславівна

П О С Т А Н О В А

06 листопада 2026 року м. Київ

Справа №761/25107/25

Апеляційне провадження №33/824/4228/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Гладкої І.Ю., вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року за матеріалами, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн на користь держави. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , ним 22 липня 2026 року подано апеляційну скаргу, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Підставою для поновлення строку скаржник вказує те, що копію оскаржуваної постанови отримав у день її ухвалення - 14 липня 2025 року. У визначений ст. 294 КУпАП десятиденний строк апеляційна скарга подана не була. Пропуск строку був зумовлений сукупністю виняткових сімейних обставин, які мали тривалий характер та істотно обмежували можливість своєчасно організувати правовий захист і підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу.

Так, дружина ОСОБА_2 , має тяжкі порушення стану здоров'я, внаслідок яких не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійної допомоги іншої особи. Зазначені обставин підтверджуються висновком №131/5 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також висновком лікарсько-консультативної комісії про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Необхідність щоденного забезпечення дружині допомоги у пересуванні та самообслуговуванні вимагала від нього особистого залучення, тому він був істотно обмежений у можливості вільно розпоряджатися своїм часом.

Вказує, що лише 13 липня 2026 року ознайомився з матеріалами справи у Шевченківському районному суді м. Києва. Після безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи стало можливим оцінити повноту судово розгляду та підготувати змістовну апеляційну скаргу за допомогою фахового юриста.

У зв`язку з наведеним просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Для розгляду вказаної справи, автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю-доповідача Ігнатюка О.В.

Відповідно до розпорядження Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2026 року №1676/05.1-01/26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з припиненням повноважень судді Ігнатюка О.В з підстав визначених статтею 126 Конституції України, що унеможливлює його участь у розгляді судової справи.

Враховуючи зазначене, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2026 року визначено нового головуючого суддю Соколову В.В.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року та просив його задовольнити.

Приймаючи до провадження справу та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду.

Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов`язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов`язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення може бути подано тільки тим учасником судового розгляду, який мав право на оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2025 року за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в судовому засіданні за його участі було прийнято постанову суду (а.с. 19-20).

Апеляційну скаргу на постанову суду від 14 липня 2025 року подано лише 22 липня 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Водночас, відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , отримав 28 липня 2025 року (а.с. 22).

Строк з дати (28 липня 2025 року) коли скаржник дізнався про оскаржувану постанову суду закінчився 07 серпня 2025 року, тоді як апеляційну скаргу подано 22 липня 2026 року.

Про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані скаржником.

Посилання ОСОБА_1 на необхідність здійснення догляду за хворою дружиною ОСОБА_2 судом оцінюються критично у контексті тривалості пропущеного строку. Хоча надані медичні висновки підтверджують факт потреби дружини у постійному сторонньому догляді, вони не свідчать про повну позбавленість ОСОБА_1 об`єктивної та фізичної можливості протягом майже цілого року направити її поштою чи в електронному вигляді.

Крім того, ознайомлення з матеріалами справи 13 липня 2026 року не змінює того факту, що копію постанови суду першої інстанції скаржник отримав особисто під розписку ще 28 липня 2025 року, відтак про зміст та факт винесення щодо нього процесуального рішення йому було достеменно відомо з моменту отримання. Ознайомлення з матеріалами справи більше чим через 11 місяців після закінчення строку на оскарження є результатом суб`єктивної процесуальної поведінки самого скаржника, а не об`єктивною перешкодою.

З огляду на сплив значного періоду часу (понад 11 місяців з моменту закінчення строку) та відсутність переконливих обставин, які б виправдовували таку тривалу бездіяльність, поновлення строку на апеляційне оскарження у цьому випадку призведе до безпідставного порушення принципу юридичної визначеності.

Необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавцем встановлені скорочені строки щодо можливості накладення стягнення на правопорушника та виконання судового рішення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані скаржником.

Разом з тим, процесуальна поведінка ОСОБА_1 не свідчить про вжиття ним заходів щодо своєчасного оскарження судового рішення.

За таких обставин, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 мав реальну можливість реалізувати своє право на захист у справі про адміністративне правопорушення, однак ним не скористався та подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження на постанову суду за сплином майже 12 місяців після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи вищевикладене, зазначені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки ним не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне оскарження постанови суду першої інстанції, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua